Новини

Кажуть, що цього чарівного недільного дня не по роках відомий блог про літературу (та її форми) Трансліт святкує свій день народження! Якщо ви не розумієте, про що мова, то знайте – навіть якщо більшість ваших RSS про книжки, тут однаково можна знайти щось неймовірне. Тому ми бажаємо «Трансліту» продовжувати спокушати аудиторію не кількісно, а якісно, а також невичерпного і плідного ентузіазму, належно оціненого та заохоченого світовими інвесторами!

Трансліт: історична довідка (розповідає засновник блогу – Антон Кушнір)

«Трансліт» почався завдяки Олександру Омельчуку, який колись викладав у мене журналістський фах в Інституті журналістики. Одним із завдань у рамках курсу було створення власного видання, така забавка в персональний журналізм. Так що перший «Трансліт» був паперовим, на чотирьох аркушах А4, накладом в один примірник. Пригадую, «видав» кілька номерів, на чому все й скінчилось.

В онлайн-варіанті «Трансліт» відродився випадково. На тодішній роботі я мав достатньо вільного часу та інтернету, а ще досить сильно нудився. Тож почав задля розваги вишукувати в мережі різні довколакнижкові та довколалітературні цікавинки та постити їх у себе в жж із тегом translit. Перший запис – 17 вересня 2007. Якийсь час я мучив книжковими полицями та артбуками своїх жж-френдів, а потім вирішив, що досить змішувати докупи особистий та тематичний блоги, і «Трансліт» переїхав на безкоштовний блогхостинг від вордпрес. Перший пост там з’явився 10 грудня 2007 року. А 1 вересня 2008 блог змінив формат і став приблизно таким, яким є зараз.

По-перше, він став колективним. По-друге, окрім перепостів, з’явились наші авторські матеріали, «Наш арт», «Літературна кухня», фотографії (а згодом і «Читацький фоторобот»), огляди, переклади.

Хотілось досягти двох речей. По-перше, створити україномовний онлайн-ресурс про сучасну літературу, книжкову культуру та пов’язані речі, який був би цікавий навіть тим людям, які не цікавляться сучукрлітом та не читають українською. Причому це мав бути не літературно-критичний, а журналістський ресурс.

По-друге, мене завжди приваблювали штуки, які виникають на перетині літератури та інших сфер, від оформлених мистецьких практик (як-то каліграфія чи книжкова скульптура) до проекції літературних реалій на життя (на кшталт парфумів на мотивами роману Зюскінда) та навіть курйозів.

Про команду

В команді за весь час були різні люди, і їм усім я дуже вдячний. Зараз дотичними до проекту лишились двоє людей, власне, я та Сашко Богаченко-Мішевський, який опікується фотографіями.

Що розказувати про себе – особливо не уявляю. Звуть мене Антон Кушнір, навчався в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка, однак підсумки наших з ІЖ стосунків досі лишаються неясними. «Трансліт» – це результат поєднання моєї любові до літератури та інтернету, хоча і в тому, і в іншому напрямку я продовжую пошуки.

Про подальші плани

Ідей у запасі завжди чимало, в подальших планах – знайти час та можливість їх реалізувати )

P. S. Трансліт мешкає тут: http://translitera.org/