Новини

Замість Бернардинського дворику, запланованого програмою, – «Зеник»; замість уважної тиші – надзвуковий галас юрби та дзвін тарілок ресторану; замість пронизливого голосу з мікрофону – марні спроби авторки докричатись хоча б до третього ряду. Такі умови не змогли зіпсувати довірливо-дружньої атмосфери зустрічі Лади Лузіної з шанувальниками.

Виступ пані Лузіної почався з того, що вона прямо заперечила тему організованого Форумом заходу «Про своє жіноче. Як зрозуміти чоловіка, не б’ючи посуду». У неї жити без руйнації кераміки не виходить.

Саме в сімейному житті письменниця зрозуміла, що досягти свого у розмові з чоловіком, швидко і напевно, можна лише, влаштувавши істерику. Одна невеличка істерика, виявляється, впливає на чоловіче нутро набагато ефективніше за довгі і часті розмови, аргументи і цитати відомих особистостей. Психолог Лади якось пояснила їй це тим, що нову інформацію з жіночих вуст чоловіки сприймають приблизно з восьмого чи шістнадцятого разу, а істерика втовкмачує їм її з першого, максимум другого. От і вибирайте, що вам більше підходить.

У Лузіної є навіть власний спосіб перевірки цієї теорії. Час від часу вона підходить до чоловіка, каже: «Вот что я хочу тебе сказать… сегодня…важное», – і замовкає в очікуванні його реакції. Як не дивно, її найчастіше не буває. Можливо, Ваші кохані чоловіки не такі?

Роздуми на тему стосунків письменниця висловила в есе «Если б я была компьютером», уривок з якого вона зачитала на зустрічі. Чому люди, ознайомившись один раз з інструкцією від побутової техніки, не стануть її порушувати? А чому ж вони, сто разів почувши про побажання своїх близьких, все одно продовжують «плювати» на ці бажання? «Представь себе, что я телевизор и у меня есть инструкция», – звертається авторка до свого чоловіка, який вперто «говорит под руку», незважачи на мільйонні прохання цього не робити. Проте, письменниця не вбачає у такій поведінці особливості чоловічої статі: «Дело не в мужчине и женщине, а в отношении. Это проблема общечеловеческая. Нас не учат друг друга понимать».

Запланований захід не лише змінив своє місцерозташування, але й сценарій. Замість однієї Лади Лузіної глядач отримав можливість поспілкуваьися ще й з її подругою – письменницею, поетесою та просто цікавою жінкою Євгенією Чуприною. Вона не лише брала учать у дискусії Лади з глядачами стосовно стосунків статей, але й декламувала вірші. «Феминистический сонет» – один із них:

Феминистический сонет

Отвратительна мне кобелиность мужчин
По стечению целого ряда причин:
Потому что, во-первых, они, кобеля,
Полагают, что я предназначена для…
Во-вторых, потому, что они неумны,
А иные всю жизнь перманентно пьяны,
И когда у них в сердце пылает пожар,
Дорогая, сиди и вдыхай перегар.
Ты твержишь мне , что сам, как мужчина, неплох,
Обещаешь защиту от бэби и блох,
Но поскольку мне право дано выбирать,
Выбираю покой, не хочу рисковать,
Постигая на собственной шкуре
Глубину человеческой дури.

При цьому Євгенія вже 20 років як щасливо заміжня та абсолютно не вважає себе феміністкою. Її чоловік – також творча людина, письменник. На питання з зали, як уживаються разом дві такі неординарні особистості Чуприна відповіла просто: «Берешь гения – самодостаточного, состоятельного, талантливого – и он тебя не трогает».

Нефіміністкою виявилася і Лада Лузіна. Вона сама якось поставила чоловікові питання про свою належність до цієї касти жінок і він відповів заперечливо. Значить, таки ні, не феміністка. Взагалі позицію свого чоловіка стосовно неї Лада вважає ідеально, бо вона максимально нагадує формулу, висловлену О. Уальдом: «К женщине нужно относиться как к богине, а няньчить как ребенка».

Як не дивно, найбільш активними слухачами на заході виявилися чоловік, чи скоріше один чоловік. Він постійно суперечив письменницям, ставив роз’яснювальні питання, щось уточнював. На його думку, у творчості Лади чоловіків приваблює відвертість, різкість та відкритість, притаманна лише жінкам.

Харевич Ольга