Інтерв’ю

Про харківський фестиваль шрифту й каліграфії “Свято кирилиці” в Україні вже начувані. Ось Всеукраїнський професійний форум митців-каліграфів і шрифтових дизайнерів “Рутенія”, що протягом 27-29 листопада зібрав бажаючих у стінах Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука, заявив про себе вперше. Та ще як. Виглядало напрочуд стильно, цікаво, професійно. Відвідувачі могли не тільки послухати лекції шрифтових і каліграфічних гуру – художника-графіка, каліграфа, майстера інтролігації, професора Василя Чебаника, викладачів кафедри графічного дизайну, художників-графіків Олександра Мікули, Олени Старанчук, Валерія Тихонюка, відомих дизайнерів і каліграфів Юрія Антонова, Геннадія Заречнюка, Дмитра Растворцева, Андрія Шевченка, Віталія Мітченка, а й самим спробувати створити каліграфічні шедеври на майстер-класах. Наприклад, цифровий шрифт із картоплі. Також на виставці були представлені значна добірка книг із дизайну, каліграфії, мистецтва, рукотворний папір Сергія Алєксєєнка (mymailto), китайські сувої.

Один із організаторів і лекторів фестивалю Юрій Антонов не надто задоволений шрифтовою ситуацією в Україні, та завдики “Рутенії” вважає, що крига нарешті скресне.

– Юрко, привіт! Розкажи, будь ласка, кому в голову прийшла така ідея – провести фестиваль шрифтів і каліграфії у Києві?

– Точно не скажу, на жаль, не пам’ятаю. Почалося все з виставки робіт пленеру, проведеного нами в серпні цього року в історико-культурному музеї-заповіднику Качанівці. Цей пленер проводиться Олександром Микулою протягом кількох років, учасники 2 тижні живуть у чудовій садибі, здійснюють екскурсії навколишніми містами, музеями (наприклад, побували нещодавно у Батурині), малюють чудові краєвиди, вивчають основи малювання, композиції, дизайну, купаються, грають. А вечорами слухають і дивляться лекції у справжньому палаці (як годиться, із кажанами, на горищі) і співають пісні біля вогнища або вигадують всілякі цікаві штуки.

Цього року Олександр Микула запросив мене провести частину лекцій і завдань пленеру. У мені він знайшов знавця каліграфічного і книжкового дизайну. Там ми працювали за допомогою різних інструментів і матеріалів, вчилися писати каліграфію від класичної європейської до абсолютно експериментальних речей. Ми, наприклад, писали лист вогнем і світлом (нині дуже популярно у світі). Також учасники навчилися самостійно проектувати і зшивати / переплітати книги. Мистецтво рукописної книги та її обкладинки – майже втрачене, і ми намагаємося його зберегти і відродити. Адже книга – мудра жива істота, на сході це добре пам’ятають, і дуже її поважають. Ось так плавно як трансформувався пленер, відбулося перевтілення його виставки в фестиваль.

– Тобто необхідність такого заходу очевидна?

– Прийшло розуміння того, що потрібно людям показати або нагадати, що існувало і що існує в світі. Що поряд із мільйонними копіями рекламної продукції та інетом, де речі (адже ідеї живуть лічені дні, хвилини, миті, промчавшись террабайтовим бурхливим потоком 72, 150, 300 dpi RGB- і CMYK- зображення) існує щось інше. Те, що має фактуру замість текстури, природні вади замість помилок обрізування, спонтанність танцю замість відбудованого вектора, збудженість плоті замість безкінечної зміни 0 і 1, тремтячу ритмами серця лінію замість плотерного дозатора, краплі поту на лобі і пальцях майстра замість масляних відбитків конвеєрної стрічки. Що є речі, які прожили столітнє, а то й багатотисячолітнє життя. А суть людини – природна, а не механізована.

– Цим фестивалем ви намагаєтесь щось змінити. Правильно? Що саме?

– Не знаю. Просто довгий час переймав знання, уміння, досвід. Напевно, настав час роздавати. Як йдеться у назві одного прекрасного музичного колективу, який дуже надихає мене на життя і творчість. У цьому природний цикл життя.

– Ось є у нас у Харкові фестиваль “Свято кирилиці”, тепер є “Рутенія”. Навіщо два  шрифтові фестивалі в Україні? Вони чимось різняться? Чим саме?

– Ми всі люди, і немає двох однакових. Серед нас, організаторів, є чудові близнята – Віка і Віта Лопухіни. Вони все роблять разом: починає одна – продовжує інша, і в результаті – диво! Думаю, це ідеальний приклад.

– Наскільки тяжко організувати таку штуку?

– Мені немає з чим порівнювати, може, буває по-іншому. Але справи сім’ї – це інтимні теми, і їх не можна виносити на вулицю. А зараз я відчуваю нас, організаторів, однією великою родиною, у якій ми одне в одного вчимося. Думаю, висловлюю загальне відчуття.

– Розкажи трохи про експонати … Де ви їх знаходили, шукали?

– Експонати і роботи – все належать учасникам фестивалю та виставки, а також нашим друзям. Наприклад, колекцію китайських сувоїв нам надали добрі люди з “Чайного клубу”, які одразу перейнялися ідеєю виставки.

– А що, на твою думку, найцінніше?

– Не знаю, знаходжу цінність у роботах людей, які вже пішли, і тих, хто поруч або тільки починають свій шлях.

– Про що розповідали каліграфи на лекціях? Тобто найважливіші якісь моменти?

– Про шрифти, про каліграфію, про історії, адже це їхнє життя. Колись ми розмовляли у Львові з Дімою Растворцевим про те, що таке мистецтво, що справжнє, а що ні, і навіщо все це треба. Я його запитав чи може він не робити шрифти. Він відповів: “Ні. Не можу”. Думаю істина в цьому.

– Багато, у принципі, людей, які по-справжньому цікавляться каліграфією?

– Виявляється, так. Люди йдуть щодня. Їх ще більше, просто багато хто не знає, що вони насправді цікавляться каліграфією. Аудиторія виявилася, на радість, дуже різноманітна. Це і студенти, і діти, і дорослі люди. Зараз приходять цілі групи зі шкіл та інших навчальних закладів.

– Ну, звісно. Але щоб люди знали, потрібно якось об’єднуватись, комунікувати…

– Зараз існує ряд сайтів і спільнот (напр. ua_calligraphy, ua typography в livejournal.com, російський www.calligraphy.mvk.ru), які ведуть люди, що займаються шрифтами і каліграфією. Також ми плануємо розвивати свій сайт rutenia.org.ua.

– Хто допоміг в організації?

– Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва ім. М. Бойчука, продюсерське агенство “Студія мистецьких ініціатив” в особі Олександра Кочубея взяли на себе забезпечення всієї ЗМІ-підтримки, а також Сашко разом із президентським кашоваром Мирославом Швабом (спеціально приїхав зі Львова) забезпечували проживання і підняття настрою всім учасникам і відвідувачам протягом 3 днів.

– Плани які? Наступного року зробити краще?

– Сподіваюся раніше і частіше

huha.mohovynka