Читомо > Новини > Наші в Ляйпцигу: книжковий вечір-звіт

Новини

Наші в Ляйпцигу: книжковий вечір-звіт

29.03.2012 2 Автор:

26 березня в книгарні «Є» пройшов вечір-звіт видавців та авторів про презентацію України на Ляйпцизькому книжковому ярмарку. Модерувала вечір засновник і президент ГО «Форум видавців у Львові» Олександра Коваль, а допомагали висвітлити свою ділову мандрівку директор видавництва «Родовід» Лідія Лихач та директор видавництва «Теза» Володимир Брискін.

 

Трохи фактів про відвідини:

  • З 15 по 18 березня у Ляйпцигу тривав книжковий ярмарок.
  • Участь у ньому брали 2 тисячі видавців із 44 країн світу та 2780 письменників. Україна взяла участь в ярмарку в рамках проекту «Транзит. Література із Польщі, України та Білорусі».
  • Представниками української літератури стали: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Андрій Курков, Наталка Сняданко, Сергій Жадан та поетеса Єлєна Заславская.
  • Участь в програмі взяли також перекладачі: Юрко Прохасько, Катерина Міщенко та Катерина Стецевич.
  • Завдяки підтримці Фонду Рината Ахметова «Розвиток України», який виділив на все 170 тисяч гривень, українська частина була представлена видавництвами: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Фоліо», «Грані-Т», «Картографія», «Клуб Сімейного Дозвілля», «Книги ХХІ», «Родовід», «Теза».
  • Організатором цієї програми з українського боку виступили ГО «Форум видавців».

Також дуже радимо статтю Ірини Славінської «Україна – Німеччина – Транзит».

Головною метою проведення вечору-звіту було прагнення поспілкуватися з видавцями щодо перспектив та просування української літератури закордон та зосередитися на практичній стороні мети. «Треба активно відповідати на ініціативу дирекції Ляйпцизького ярмарку. Тим паче, що це трирічна програма входження української літератури на німецький ринок. Це більш, ніж щаслива – нагода»,  прокоментувала Лідія Лихач.

Як виявилося, організатори Ляйпцизького ярмарку до 10 квітня чекають від України чорновий план дій. Чи готові видавці презентувати Україну? За словами Олександри Коваль, перспектива доволі сумнівного характеру, бо видавці не те, що не діють, а навіть не знайшли часу в повному обсязі з’явитися на вечорі в книгарню «Є».

Однією з найгучніших проблем, що обговорювалася, був брак коштів. Не секрет, що не тільки видавці, а влада України в цілому не зацікавлена вкладати гроші в розвиток української літератури, бо доцільний прибуток можливий лише через 3-4 роки. «Маємо шукати інвесторів та меценатів. Кошти, вкладені в культуру, повертаються культурним обміном, але зовсім не грошима. Якщо їх і можна конвертувати в гроші, то в якийсь віддалений час»,  пояснив Володимир Брискін.

 

Також на вечорі підняли питання інформаційного ресурсу, на якому іноземні видавництва та всі бажаючі могли б детально ознайомитися з українською літературою. Гострою є необхідність у ресурсі з перекладеними бібліографіями, інформацією про авторів та видавництва. Пан Володимир наголосив: «Такий ресурс можна замінити поки що тільки особистими контактами».

Вихід української літератури на світовий ринок гальмується не тільки браком коштів, але і проблемою під назвою «Програма підтримки перекладів». Олександра Коваль нагадала, що законопроект щодо підтримки перекладів в Україні був відхилений. «Кого не назви, крім України і Болгарії, всі запроваджують таку програму. І це не на кошти видавців. Тобто іноземному видавцю, який вирішив ризикнути, покривають витрати на переклад. Поки ми не маємо такого механізму, вкрай важко просувати літературу закордон», – пояснив Володимир Брискін.

Але, окрім негативних моментів, варто згадати успіх представлення України на Лейпцизькому ярмарку. Директор видавництва «Теза» розповів про чудовий збіг обставин: «Найцікавіше було несподіване: під час ярмарку була представлена лише одна наша авторка – Наталя Ґузєєва. Великих сподівань на те, що відбудеться щось важливе, не було. Коли під час презентації Наталі, її запросили взяти участь в читаннях на різних землях Німеччини, розпочалося найприємніше. Контракт підписаний».

Олександра Коваль виразила окрему подяку за оперативні фотографії Сергія Руденко та дописи журналістки Ірини Славінської, які дали змогу перенестися особисто на ярмарок і відчути смак літературної Німеччини.

Аби не завершати звітний вечір словами «говорили-балакали, сіли та заплакали», підсумок зробила Ірина Славінська: «Крім бізнесу в літературній справі є ще щось. Так, ми не можемо сподіватися на прорив, бо порівняно зі світовою літературою, українська – малесенька. Світить переклад кількох хороших авторів. Але шукаймо те, що є. Щодо створення інформаційного ресурсу, варто оцінити його необхідність і зацікавленість в українській літературі. Таке враження, що всі говорять про якусь тактику і зовсім не зважають на стратегію. Чого нам треба від бідолашних німців? Вони дали нам три роки, щоб показати себе. Подумаймо, що з цієї глобальної мети варто взяти».

Як сказали німці, країну бачать через призму літератури. Тижневі газети та публікації забуваються, і саме невмируща література дозволяє зрозуміти народ. Тож, як підсумувала пані Олександра: «Починати треба з себе, а всі відмовки – то дрібниці».

А ми бажаємо нашим видавцям зібратися докупи й обговорити майбутні тактику й стратегії.

 

Олександра Єременко

Світлини автора, з сайту «Буквоїд» та з сайту Ляйпцизького книжкового ярмарку  

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. Юлія Поліщук
    01.04.2012 в 11:53 am

    Цікава стаття! Але … немає слів, якщо чесно! Ну чому ми такі дурні і пасивні, невже це назавжди? Одні люди прикладають стільки зусиль, енергії, часу аби щось реально зробити, а іншим на це начхати і тим самим вони зводять майже на нівець всі зусилля інших. Але коли вже буде більше видно реальні перспективи, коли йтиметемиться про реальні вигоди, гроші, о…. раптом всім стане страшенно цікаво і почнеться вицарапування очей за право пристроїтися до тих результатів, до здобуття яких ніхто не хотів і пальцем поворухнути!
    Це просто жах!

  2. Олександра Єременко
    01.04.2012 в 2:07 pm

    Мало кому цікаво працювати в умовах збитковості (це щодо видавництв). Все ж гарантії мають бути. А от хто надає гарантії – це вже інше питання. (В умовах розвиненої держави, напевно, сама держава і пропагує та виступає поштовхом до культурного розвитку. Ну, хоча б фінансує…)

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe