Новини

Під час “Журналістської весни”, що відбуялася (від слова “буяти”) в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, випустили самвидавну чорно-білу газету “FM” (future media). Головна редакториня Віра Маковій дала завдання написати про нові види медіа у контексті тексту, зображення, відеоінсталяцій, мобільних пристроїв, диджиталізації і надала “Читомо” унікальну можливість передрукувати кращі статті. Можливо, ви закинете, що ммс-розсилання стосуються більше медійної, аніж видавничої сфери, проте використання їх у видавничій діяльності була б також ефективне. Тож, читаймо.

ММС-розсилання – це не лише нав’язлива реклама та привітання від мобільних операторів. Якщо працювати з цим каналом комунікації розумно, ММСки стануть зручною платформою для поширення новин безпосередньо до читача.

Напевно, багатьом зараз хочеться бути поінформованими  та дізнаватися про події одразу після того, як вони стають відомими, не чекаючи, поки змонтують телесюжет або привезуть газети з типографії. Уже сьогодні існує багато каналів інформації, що працюють набагато швидше, ніж традиційні медіа. Інформаційні агенції та Інтернет-портали поширюють новини надзвичайно швидко. Проте не кожному зручно щохвилини оновлювати стрічку новин, аби не пропустити чогось дійсно важливого. Більш зручним у такому випадку було б СМС- або ММС-розсилання, яким би поширювалась найбільш важлива інформація.

Проте  жодна з українських медіакампаній сьогодні не використовує цей, без сумніву, важливий канал комунікації. В Україні ним поки що користуються лише рекламісти, що завалюють своїх клієнтів мегабайтами надокучливої реклами та новинами компаній. Найпершими спілкуватись з аудиторією за допомогою СМС та ММС почали McDonalds, Coca-cola, Nescafe, British Airways, Guinness, Red Bull тощо.

Закордоном медіа-розсилання є більш популярними. Так в Італії більше одного мільйона абонентів мобільного оператора «TIM» регулярно отримують за допомогою СМС та ММС новини, фінансову інформацію та прогнози погоди. Ці повідомлення вони отримують або за передплатою, або безкоштовно, якщо погоджуються, щоб новини супроводжувались рекламними повідомленнями.

Для розсилання новин найкраще підходять саме ММС-повідомлення, адже  вони вміщують більшу кількість символів та дозволяють надсилати не лише текстову інформацію, а й фотографії, відео- та аудіопідкасти.

В Україні відсутність розсилання новин пов’язане з тим, що більшість медійників недооцінюють значення повідомлень як каналу комунікації. Людина, що керує газетою чи телеканалом, відчуває, що робить щось неймовірно грандіозне і вважає, що ММС-повідомлення – це лише дрібниця, не варта уваги та часу. Проте це не так: такі розсилання можуть бути важливим додатком до основного каналу поширення новин. Тобто ще на етапі підготовки матеріалу до друку чи ефіру його частини уже можуть іти в розсилання. Таким чином аудиторія вже буде зацікавлена та ознайомлена з матеріалом ще до виходу основного інформаційного продукту. Також таке розсилання допомагає втримати лояльність аудиторії та підвищити впізнаваність бренду.

Деякі дослідники взагалі вважають, що немає значення, яким чином поширювати новини, адже у XXI сторіччі жодна людина не послуговується лише одним каналом зв’язку. Тому медіа мають працювати на усіх існуючих платформах. Більш того, організація без жодних якісних змін має пристосовуватись до появи нових медіа та нових каналів зв’язку.

Сьогодні у роботі медійників основним має стати не канал поширення інформації, а якісний контент. Журналісти повинні створювати історії, частини якої оперативно мають транслюватись на всі доступні медійні платформи.

Зараз на ринку мас-медіа користуються традиційним підходом, коли уся робота редакції та інших підрозділів газети чи телеканалу зосереджується навколо кінцевого продукту та дедлайну. Тож сайт телеканалу та інші платформи, на яких працює медіа, є лише додатком, куди дублюються матеріали після їх появи в основному джерелі. Таким чином нівелюється основна позитивна риса нових медіа – швидкість поширення повідомлень, адже на сайті (та й у інших медіа) телекомпанії чи газети новини з’являються деколи неприпустимо пізно. Працівники таких медіа не є журналістами, вони лише дублюють тексти, іноді трохи їх редагуючи. Щоб уникнути цього, деякі медіа намагаються створювати унікальний контент. На сайті працює окрема редакція журналістів, що паралельно з колегами з основного медіа відвідують події, беруть коментарі та пишуть повідомлення. Такий підхід, звичайно, є дещо кращим, адже тут враховуються відмінності між аудиторією нових та традиційних медіа, але все ще виконується подвійна робота. Новітній підхід до створення засобу масової інформації полягає у тому, що контент має створюватись безвідносно до каналу та платформи. Єдиний дедлайн, яким має керуватись журналіст, –  це дедлайн тієї частини інформації, яку реально створити у будь-який момент. Тож журналіст має постійно розширювати цю інформацію, працювати над нею, шукати нові коментарі, нові кути інформації. Він також має бути мультиплатформенним, адже тепер його завдання не створити, наприклад, газетний матеріал, а розкрити подію у всій її багатовекторності. Він має збирати коментарі, знімати на відео найяскравіші моменти, записувати на диктофон слова ньюз-мейкерів. Робити це треба не лише для того, щоб було легше написати основний матеріал, а щоб наповнити усі медіаплатформи.

У такому підході до інформаційного контенту ММС-повідомлення було б доречно використовувати на самому початку роботи з новиною, у той момент, коли інформація тільки з’явилась та для того щоб розповсюджувати найяскравіші відео- та аудіозаписи з подій, заяви та коментарі ньюз-мейкерів.

Марія Ридван