Без розділу

Насправді назвати Ніжин книжковим містечком важко. «Книжковість» ця радше історично ретроспективна та уявна. Пройшовшись коридорами Ніжинського державного університету та заглянувши до розташованих у ньому музеїв, можна уявити, як тут( тоді ще в стінах Гімназії вищих наук князя Безбородька) навчались Микола Гоголь , Євген Гребінка, Леонід Глібов. Згодом у реорганізованому навчальному закладі здобували знання інші видатні особистості, зокрема й літератори. Тепер університетські аудиторії позначені відповідними табличками:

.

.

Перечитавши «Чорну раду» та підключивши фантазію, можна уявити, як у Ніжині розгорталися події роману. А кому доведеться гортати сторінки «Повісті врем’яних літ», той натрапить на назву тутешньої місцевості – Нежатина Нива, від першої назви Ніжина – Нежатин.

З кінця XVII та протягом наступного століття Ніжин був багатонаціональним містом, одним із найбільших торгівельних центрів Лівобережної України. А славу освітнього та наукового центру  місто здобуло із заснуванням Гімназії вищих наук князя Безбородька, відкритої 1820 року.

.

.

За часів Гоголя, а він провів тут сім років свого життя (з 1821 по 1828), ставлення до навчання було серйозне, студентів  мало, тож увагу вимогливі професори приділяли кожному.

.

.

Якими була Гімназія та саме місто, коли сюди дванадцятирічним хлопчиком приїхав Микола Гоголь-Яновський, та про систему тогочасної освіти розкажуть у музеї університету.

А рокам перебування в Ніжині майбутнього видатного письменника присвячено музей Миколи Гоголя.

.

.

Тут було особливо цікаво, наприклад, роздивитись рисунки гімназиста Миколи – нариси ніжинської архітектури, давніх пам’яток козацького бароко, а також начерки місцевих типажів. Про ці свої здібності автор повідомляв батьків: «Ежели бы вы увидели, как я теперь рисую! (Я говорю о себе без всякого самолюбия)…» (З листа М. В. Гоголя до батьків 22 січня 1824р.).

.

.

Представлені книги, за якими вчилися за часів Гоголя. Такий-от тогочасний підручник з географії «Краткое описаніе земноводного круга».

.

.

.

Товариші Гоголя згадували, що він певний час мріяв стати журналістом. Вдався навіть до створення власного рукотворного журналу «Звезда», що імітував друкований. Сам писав статті до різних розділів, сам їх оформлював та стилізував під видання. А про те, що Гоголь тоді був затятим бібліофілом нам відомо із «Записок» П. Куліша: «Гоголь берег книги, как драгоценность, и особенно любил миниатюрные издания. Страсть к ним до того развилась в нем, что, не любя и не зная математики, он выписал «Математическую энциклопедию» Перевощикова на собственные свои деньги, за то только, что она издана была в шестнадцатую долю листа».

Впізнаваний образ письменника супроводжує нас в центрі міста постійно – в університеті здіймається барельєфний портрет над центральними сходами, бюст Гоголя є в Графському парку, а перший світовий пам’ятник встановлено в парку ім. М. Гоголя (автор, скульптор П. П. Забіла винахідливо увіковічив власний образ силуетом у складках плаща).

.

.

.

Бібліотека Ніжинського університету є одним з найдавніших книжкових зібрань України. Почали її формаувати, коли на честь відкриття навчального закладу граф О. Г. Кушелєв-Безбородько подарував гімназії 2500 томів книг із власної бібліотеки, то були видання російської та європейської літератури XVIII- початку XIX ст. З того часу зібрання поповнювалося цінними виданнями та рукописами, що їх передавали в дар науковці, меценати, церковні особи. Та в 1930-50-ті роки трапився зворотній процес: були вилучені із ніжинського зібрання унікальні рукописи, стародруки, автографи творів та листи М. Гоголя та передані у фонди ЦНБ ім. В. Вернадського, бібліотеки Київського Національного Університету.

Та колекція, яка все ж таки збереглася в Ніжині, виявилася багатою й достатньою для того, щоб 1985 року на її основі створили Музей рідкісної книги. Цей камерний музейчик нагадував би кабінет-бібліотеку, якби не скляні вітрини. Його розміщено всього лише в двох залах будинку по вулиці Гоголя, 4. Тут на полицях та у вітринах щільно сконцентровані понад 3000 експонатів. Насиченість простору цікавими книжками вражає. Чи не перед кожною вітриною можна довго стояти, роздивляючись палеотипи (видання першої половини XVI ст.) з Європи, видання класичних античних авторів доби Просвітництва, кириличні стародруки, перші українські видання художньої літератури та козацьких літописів, історичні праці та краєзнавчі.

.

.

.

.

.

В окремому залі – вітрини, присвячені видатним особистостям, життя та творчість яких була пов’язана з Ніжином. Звісно, найперше це Микола Васильович, а ще – Стефан Яворський, богослов, релігійний та культурний діяч, автор праці «Камінь віри» (видання представлене в експозиції). Він подарував місту, в якому провів роки дитинства, власну цінну бібліотеку. Мандрівникам за професією та за покликом цікаво розглядати книгу ще одного відомого ніжинця, мореплавця Юрія Лисянського «Подорож навколо світу». Автор особисто подарував повний комплект видання до бібліотеки 1827 року.

Тож подивитися в музеї рідкісної книги є на що, варто зібратися групою і напроситись на візит. Краще попередньо домовитись із його завідувачем Олександром Сергійовичем Морозовим. Олександр Сергійович є найкращим знавцем тих скарбів, що тут зберігаються. Та взагалі він виконує просто грандіозну роботу, будучи єдиним працівником цього музею: здійснює й науково-пошукову роботу, проводить екскурсії, складає та впорядковує каталоги, бере участь у конференціях та намагається вирішити традиційні проблеми українських музеїв – оновлення обладнання, пошук коштів на реставрацію пам’яток.

Теперішня дійсність із підтримки культури в провінційному місті поступається своєму яскравому минулому. Це виглядає як руїна колись могутньої фортеці. Книжкові точки, які вдалося помітити в центрі, мають або мізерні площі на одному поверсі у невиправдано гігантському Будинку книги, збудованому за радянських часів

.

.

Або такий ринковий формат. В цьому тимчасовому наметі, однак, досить багато покупців розгрібали в коробках сучасні продукти книговидавничого ринку:

.

.

Монументальна будівля університету в стилі класицизму, старовинний Графський парк (на жаль, перебуває в не зовсім доглянутому стані), річечка Остер,  – маючи такі принади і традиції, Ніжин міг би успішно позиціонуватися як «український Кембридж», якщо б хтось зараз вирішив продовжувати справу князів Безбородько  та розумно опікуватися містом.

Для того, щоб неспішно познайомитись із містом, обійти всі цікаві, не лише книжкові місця, вистачить одного уікенду. А от приємний посмак залишиться надовше.

Анастасія Денисенко

Світлини автора