Новини

6 березня відомий письменник святкує день народження. В одній телевізійній передачі студент-філолог на питання «яку книжку Ви особисто радите почитати?» відповів однозначно – «Сто років самотності» Маркеса. Він прокоментував, що цей роман є «казкою, але не зовсім казкою», бо там багато реальних переживань і життєвих моментів – взагалі, книжка сильна. Так і є, і хай літературу підводять під якісь рамки, але ми розуміємо, що фантастика – це метод, усе інше роблять живі люди, які можуть відчувати і сприймати. Життя робить літературу, а не навпаки. Хоча…

Хоча з Маркесом це не діє. У 2006 році мер містечка Аракатака (північ Колумбії, департамент Магдалена), де народився Габріель Гарсіа Маркес, запропонував змінити назву поселення на «Макондо» – саме під такою назвою Нобелівський лауреат 1982 року описав свою малу батьківщину в романі «Сто років самотності». Багато жителів Аракатаки висловилися за перейменування, але воно все одно не відбулося через недостатню кількість голосів.

Література стає дійсністю, а не навпаки. Літературна територія, в якій відбуваються всі події стає абсолютно реальною, ми можемо побачити її насправді, прочитати її назву в газетах чи офіційних документах. Це дуже дивне і незвичайне відчуття.

Як запевняв письменник, Макондо – це ферма, що знаходилася недалеко від Аракатаки. Але у слова «макондо» є декілька значень. Ось як про творчість Гарсіа Маркеса пише у своїй книзі дослідник його творчості В. Земськов:

«Згідно з одними джерелами, макондо – дерево, яке ні на що не годиться, але могутнє і високе, на зразок сейби. Згідно з іншими, так називається лікарська рослина, молочко якої добре загоює рани. Колумбійський критик X. Мухіа Дуке роз’яснює, що макондо рівнозначно поняттю тропічної гущавини, де нічого запросто можна заблудитися і загинути в смердючій трясовині. Макондо – усюди й ніде, це прокляте місце, що знаходиться в свідомості селян, між реальністю й ірреальністю. Нарешті, лінгвісти стверджують, що слово «макондо» походить із мови африканців банту й означає бананове дерево або просто банан… Згідно з народним повір’ям, це – улюблена їжа диявола, а місця, де він росте, люблять відвідувати примари». Але як би там не було, для мільйонів читачів Макондо стало найреальнішою реальністю.

Талант Гарсіа Маркеса, безперечно, виріс із колумбійської літератури. Нам складно назвати хоча б кілька її класиків. У найбільш відомих із його романах і повістях першою впадає в око захоплююча епічність. Безмежність і всеохоплюваність творів Маркеса йдуть від його рідних літературних джерел. Це має велике значення у формуванні письменника й дотепер. І добре було б, якби кожний населений пункт планети мав людей, які б могли його репрезентувати, а з багатьох талантів виростав один – найбільший.

Олексій Гавриленко