Новини

5 червня в Києві відбулася 14-та церемонія вручення нагород переможцям літературного конкурсу «Коронація слова». Цього року організатори несподівано змінили місце проведення вечора зі звичного за останні роки Парку ім. Пушкіна на Будинок офіцерів.

На вході гостей зустрічали кавалери від Київського військового ліцею імені Івана Богуна у красивій білій формі. Але уже в холі організатори дали спонсорам трохи свободи: просто біля гардеробу в найкращих традиціях виставок-продажів розмістилися дівчатка з продукцією «MaryKay», які могли навести марафет усім, хто цього не встиг зробити. А так виявилося чимало. Особливо тішилися маленькі дівчатка. Тут же у холі розмістили столик із лотереєю, книжкову крамничку та банери, на тлі яких увесь вечір гості позували перед спалахами камер.

Виграли чи програли організатори, змінивши дислокацію, напевно сказати важко: у холі було задушливо, а зал церемонії, хоч і добре провітрювався, вимагав дотримання строгості й офіційності, тож багато з гостей, які виходили подихати, соромилися повертатися і піднімати усіх, хто сидів, зі свого ряду. Саме ця строгість і офіційність відібрала у вечора той традиційний елемент шоу – викликали переможців, премію вручили, наступний…

До мікрофона лауреатів пускали не всіх, а хто прорвався – обходився майже без слів подяки чи розповідей про роботу над твором. Небагатослівними були й гості, які вручали премії. Що й казати, коли навіть Юрія Логуша підганяла дружина Тетяна, яка, очевидно, вже зрозуміла, що сидіти на одному місці без води три години гостям важко.

Загалом людям, які не мали змоги поспілкуватися з експертами і членами журі до чи після нагородження, могло б видатися, що тут відбувається щось не те. Але ми поспілкувалися. І можемо підтвердити, що відбувається все те, просто форма змісту не відповідала.

До речі, напередодні вручення цьогорічних премій експерти та засновники «Коронації слова» анонсували фільм «Гніздо горлиці», який нині знімають за сценарієм одного з переможців літературного конкурсу.

Уже зараз стрічці пророкують успіх, адже після презентації проекту в Каннах, за словами режисера, з’явилися цікаві фінансові пропозиції з Італії. І це, нагадаємо, не перший успішний кінопроект, створений із подачі «Коронації слова», – раніше за мотивами книжки лауреата конкурсу Олександра Гавроша Віктор Андрієнко зняв «Івана Силу», якого показали на Каннському кінофестивалі минулого року. Віктор Андрієнко, режисер «Івана Сили», переконаний, що ми маємо чимало цікавих сюжетів для кіно: «Ми зняли фільм про найсильнішу людину початку ХХ століття, про яку знають у всьому світі, крім України. Вчити історію треба!»

Один з експертів журі у номінації «Кіносценарії» Денис Замрій зауважив, що кіносценарії цього року розумні і складні. «Настільки філософські, що їх практично неможливо зняти», – додає його колега Яніна Соколова. Натомість режисер Тарас Ткаченко вважає інакше: «Цього року ми дискутували, чи давати взагалі першу премію. Тому що на конкурс подано дуже багато непрофесійних, я б навіть сказав, антипрофесійних сценаріїв – неграмотних навіть у питанні мови».

Якщо у номінації «Кіносценарії» думали, чи давати першу премію, то в номінації «Пісенна лірика для дітей» не знали, як її поділити між кількома авторами. Голова журі у цій номінації Анна Заклецька розповіла, що традиція не змінилася: дитяча лірика досить сильна: «Часто, як і раніше, на цю номінацію надсилають твори, які під її критерії не підпадають. Але ми дозволяємо так порушувати правила. Нам надходять настільки чудові казки, що цього року ми говорили з організаторами про можливість введення нової номінації «Казка». Минулого року ми ініціювали відкриття номінації «Колискова».

Пожвавив вечір безпосередній автор спецвідзнаки «Золотий пістоль» Андрій Кокотюха, який заявив, що перейменовує свою відзнаку – відтепер це буде нагорода за найкращий чоловічий роман. «Дивувало, що на конкурс детективів подавали жіночі романи – очевидно, сподіваючись хоча б на те, що їх почитають. Ми навчилися писати мелодрами. Але я переконаний, що чоловічих романів має бути стільки ж, скільки й жіночих мелодрам. Тим паче половина аудиторії чоловічих романів – жінки», – заявив він.

Щодо п’єс, член журі у цій номінації Ірина Савченко розповіла, що цього року рукописи дивували шириною стильового діапазону: від п’єс а-ля українські корифеї до досить сучасних європейських. Але при цьому і її, і ще не одного члена журі вразила абсолютна безграмотність і незнання найелементарніших законів мови.

Ще одна характерна риса цьогорічного конкурсу – шалена активність авторів діаспори. Серед переможців є українці з США, Японії Італії.Але головний переможець «Коронації слова» у номінації «Романи» – з Києва.

Тетяна Белімова подала на конкурс рукопис вдруге. Минулого року вона здобула третю премію і вже не думала продовжувати спроби, але на Форумі видавців у Львові її зустріла Тетяна Логуш і порадила писати ще. Тож авторка мала всього два місяці на роботу, аби встигнути до завершення прийому робіт. І за ці два місяці вона написала роман «Вільний світ». Дія роману відбувається у часи Другої Світової війни. Основна тема – тоталітаризм (який був і в СРСР, і в Німеччині) та пошук виходу з нього. Тетяна розповідає історію двох чоловіків – киянина і вихідця з села, які потрапили до Німеччини. Переможниця запевнила, що ці історії реальні і прототипи героїв – члени її родини.

На світлині – Тетяна Белімова

Тетяна Белімова стала другою персоною, за якою полювала преса. А першою став… Олег Ляшко!

Харизматичний політик не лише відвідав церемонію вручення премій, а й сам нагородив авторів дитячих творів. Він побажав авторам мати такі ж 16-мільйонні гонорари, як і наш найдорожчий письменник.

Мабуть, це і є та недосяжна межа, той виклик, який кинуто нинішнім та прийдешнім українським авторам, той рекорд, який кожен потайки прагне побити. Може, колись премії українським письменникам теж дострибнуть до цієї позначки?

Дивитися ще фото:

Подаємо список переможців: