Новини

2 квітня американські видавці всесвітньо відомого журналу National Geographic, який цього місяця офіційно з’явився і в Україні, презентували 38-му локальну версію NG у Києві. На зустріч з українськими читачами приїхали Терренс Адамсон, Юлія Бойл, Емі Колчак та Вікторія Поуп – представники «верховного керівництва» і відповідальні за долю міжнародних проектів. Також зустріч не могла обійтись без генерального директора Sanoma Media Юлії Стефанішиної та головного редактора NG Україна Ольги Вальчишен.

Ідея

За словами Юлії Стефанішиної, вона народилась у Sanoma Media: «Кілька років тому ми відчули, що українському ринку чогось бракує – якогось інтелектуального чтива, цікавого, науково-популярного журналу. Звісно, ми звернули свої погляди на National Geographic і одразу ж закохалися в цю команду, те, що вони роблять і їхню місію». 

Юлія Бойл також висловила радість щодо розширення географії: «У вас багата історія, дивовижний біосвіт, вам є про що розказати – і ми раді бути тим локомотивом, що повезе ці історії по всій земній кулі».

Мова

Особливе захоплення громадськості виклакала мова видання, яка – о, диво! – виявилась українською. «Ми говоримо вашою мовою», – звучить в рекламній кампанії National Geographic. І, схоже, це більшою мірою входить  у видавничу концепцію NG, проте не суперечило і планам Sanoma Media. Українська, як не крути, гарно пасує «інтелектуальним» виданням, проте для Esquire, нагадаємо, цей же видавничий дім обрав російську.

Окрім цього дуже велика увага приділяється перекладу – серед редколегії можна побачити цілу низку перекладачів лише кількох тисяч знаків цього числа.

Контент

80 % основного контенту і 20 % дочірнього українського – типова схема для роботи редакції. Проте до першого українського числа увійшли поки 10 % «локального контенту». Зокрема, уже в квітневому NG можна побачити фотоматеріали Сергія Аніщенка та Олексія Фурмана у текстовому мупроводі Каті Панової (додаток до ліцензійного матеріалу «Дикі люди Європи»), Артема Михайличенка та Михайла Палінчака, замітки Валерії Лашкул та Олі Бойчук.

Звісно, дебютний номер має цілий вступний блок – привітання усієї інтернаціональної наукової та медіаспільноти National Geographic, слова редакторів, історичний таймлайн життя видання. Увесь цей не можна звинуватити у недоречності, але впродовж читання аж надто хочеться ближче до діла. Бо наші матеріали, яких хоч і дріб’язок, не поступаються закордонним врженням і видовищам National Geographic (хоч в нас і не водяться ламантини).

Нові країни

Окрім України, NG зараз планують  вікрити журнал у В’єтнамі, Індії, Казахстані, Азербайджані, тому слід чекати на нові цікаві «локальні» історії по всьому світу.

Залишки

До журналу входить весь ізюм – лише кілька знімків і текстівки з кількамісячної експедиції. Формат журналу не передбачає публікації розлогих аналітичних розвідок чи видання часопису фоліантного типу. Але – кожен з матеріалів надто швидко закінчується, а хочеться дізнатися більше. Тому додаткові тексти, фото та відео не пропадають у шухлядах Географічного товариства, а щомісяця знаходять своїх 340 тисяч діджитал-читачів і глядачів. А от паперова версія National Geografic користується щомісячною популярністю серед 20 млн читачів.

Питання

– Чи можуть українські матеріали увійти до основного контенту NG?

З цього приводу американські видавці висловили сумнів: «Історії та їхній контекст мають бути зрозумілими для пересічного читача з будь-якої країни. Проте ми сумніваємося, що якщо ви зупините перехожого, наприклад, у Штатах, і спитаєте його щось про Україну, він знайде, що сказати. Звісно, українські історії можливі, але якщо вони будуть зрозумілими для всього світу».

– Чи складно потрапити до NG?

Усі члени редакції згодилися, що таки складно, адже NG збирає найцікавіших і найкращих. «Але, з іншого боку, – каже Терренс Адамсон, – для цього ми тут, аби надати таку можливість».

Ціна

Рекомендована роздрібна ціна: 25 грн. 

Річна передплата 12 номерів: 240 грн (20 грн за примірник).

Іра Батуревич