Новини

Євген Демченко, керівник відділу веб-дизайну 1+1 media, провів лекцію у просторі Projector присвячену темі «Кольорознавство», де поділився своїми теоретичними та практичними знаннями, які необхідні, щоб вдало працювати із кольором у будь-яких художніх та дизайнерські проекти. Він розповів про базові речі, які пов’язанні з історією дослідження кольору, його фізичними властивостями та особливостями зоросприйняття кольору. А також сформулював правила роботи із кольором, як засобу управління увагою людини.

Встановивши Photoshop, ми заходимо на Behance чи Artstation, де пропонують безкоштовні кисті, безкоштовні стилі чи палітри кольорів. Це все можна завантажити й використовувати. Але коли накачуєш багато усього, то доволі складно розібратися, як з цим працювати, бо хочеться зробити красиво, яскраво, насичено. Але, маючи вищезгаданий набір кольорів, важко зробити вибір, і практично завжди дизайнери, художники чи архітектори чимало часу витрачають на те, щоб визначитися, який колір потрібний і що до нього підійде.

Після цієї статті ви не будете завантажувати чужі палітри, а створюватимете власні своїми силами. Ви чітко знатимете, який колір в якому випадку застосувати.

Читайте також: У Міносвіти з’явився новий дизайн-код

Щоб доступно пояснити кольорознавство, потрібно торкатися тем біології, фізіології, фізики, і без художньої складової не обійтися. По суті, кольорознавство – це сукупність усього, що ці науки можуть сказати про колір.

Споконвіку люди думали, що очі нам не брешуть. Бачити значить вірити (побачив сніжну людину, отже вона існує). Люди вирішили, що все, що вони бачать – це істина. Але це не так. І дізнавалися вони про це поступово.

Трохи історії

Ісаак Ньютон. Той, що з яблуком. Його досягнення полягає в тому, що він зміг розібрати на спектральний склад промінь світла, і завдяки такій же призмі зібрати його назад в промінь. Чим доказав те, що світло складається з кольору.

Йоган Вольфґанґ фон Ґете. Всі його знають як письменника, але він був ще й художником, більше того працював з кольорами. Він виробив систему організації потоку кольорів, звівши його у коло, тобто замкнув початок і кінець спектру Ньютона. Умовно кажучи, вибрав певну кількість кольорів і сказав, користуйтеся.

Карл Рунге. Виявив, що у кольору є ще й тінь, насиченість і яскравість. Він спробував показати глибину кольору. Показав коло кольорів Ґете в об’ємі.

Мішель Шеврьоль. Відомий своїми досягненнями в хімії, але разом з цим був власником фірми, яка виготовляла гобелени. Одна історія з робочого життя спонукала його вивести закони контрасту. До нього прийшов великий замовник, обрав штори темно зеленого кольору і попросив зробити золоті вставки. Шеврьоль виконав замовлення. Проте, через декілька днів замовник повернувся до магазину дуже роздратованим, тому що штори виглядали не так, як він очікував.

Приїхавши до нього додому Шеврьоль побачив, що колір штор справді не такий, який потрібно. Але пробник ідеально підходив, тобто колір штор був тим самим. В чому ж справа? Шеврьоль почав розбиратися і докопався до того, що колір міняє свій відтінок, змінює свої характеристики, залежно від оточення й освітлення. Зрештою, він вивів симультанні (змішані) контрасти.

Шарль Блан. Описав роботи усіх відомих йому авторів. Він також був художником та спонсорував колег за цехом. Розробив систему симультанного трикутника Блана.

Йоганес Ітен. Один із найважливіших діячів Баухауза. Він вивів сім законів контрастів, завдяки яким працюють кольори.

Особливість очей

Людські очі бачать в різних відтінках. В кожному оці мільйони кольорових рецепторів. Якщо прикрити одне око, і подивитися на світ, то він буде дещо теплішим, якщо інше – холоднішим. Це через те, що в лівому оці більше рецепторів, які вловлюють зелений та червоний колір. В правому оці – жовтий та блакитний.

Біля скроневої частини мозку більше рецепторів, які сприймають зелений та жовтий. В назальній частині – рецепторів червоного та синього. В нервових каналах вони перехрещуються та зіставляються.

Інформація про колір проходить три зони у мозку: мозок рептилії, потім мозок ссавця і далі мозок примата.

Читайте також: Оголошено переможців конкурсу на найкращий книжковий дизайн 2017 року

У ссавців, відповідно, немає останньої зони, тому котики та собачки бачать колір інакше. Вони біхромати, ми ж, люди, трихромати. У центральному зоровому шляху відбувається магія, яку досі ніхто до кінця не розуміє. Нейрони збираються в кластери, які обробляють той кольоровий імпульс, який послали очі.

Фактично, для зеленої частини кластери утворюються ближче до очей, для синьої трохи далі, і для червоної в самому кінці шляху. Саме тому дуже важко довгий час бути в червоній кімнаті, тоді як в зеленій приємніше. Це пов’язано з тим, що, щоб активувати червону зону, мозку потрібно зібрати і напружити усі нейрони, які ланцюжком йдуть до цієї зони. Зелена зона ближче до очей, тому й енергії витрачається менше.

Сприйняття кольору

На Марс відправляли дуже багато марсоходів, присилали фотографії, на якій була зображена ось ця червона планета, якою ми її уявляємо. Насправді, якщо забрати все зайве та почистити зображення, людина б побачила поверхню Марсу не такою вже й червоною.

Чому так відбулося? Через цифрові датчики камер. Якщо подивитися на найпростішу матрицю цифрової камери, то побачимо, що зелених кластерів там найбільше, як і в нашому мозку. Тоді як перша марсохідна камера робила фотографію через інфрачервоний фільтр.

Фізика кольору

Щоб пояснити, що таке колір, спершу потрібно пояснити, що таке світло. А світло – це випромінення, фізичні властивості якого залежать від довжини хвилі, що коливається. Кількість коливань відповідає певному кольору. Проте, з усього спектру очам людини доступна лише невелика частина.

/

Що може робити колір?

• Передавати форму та образ;
• Передавати інформацію;
• Викликати емоцію.

 Читайте також: Глосарій моди. Ілюстрації одягу українських дизайнерів

Завдяки чому він це може робити?

Кольорові гармонії:

• Двоколірна.
• Розділена.
• Гармонія з одним акцентом.
• Аналогова гармонія.
• Прямокутна гармонія.
• Чотириколірна гармонія.
• Потрійна гармонія (тріада).
• Шестиколірна гармонія.

Сім контрастів Ітена:

• Кольорового зіставлення. Різні кольори завдяки різниці у відтінкові в однакового насичення та яскравості дають відчуття контрасту, виділяють щось.
  Світлого і темного – щось світиться, щось ні.
• Холодного і теплого.
• Додаткових кольорів – тобто тих, які розташовані на протилежних боках кольорового спектра. Симультанний – насиченість кольорів однакова, але завдяки поєднанню симультанних кольорів створюється відчуття іншого кольору, який об’єктивно не існує.
• Кольорової освітленості – один колір яскравий, інший бляклий.
• Кольорового поширення – що більша кольорова пляма, то більше вона впливає на інші кольори.

Робота з кольором

Світлий колір віддаляючись темнішає. Темний наближаючись – світлішає.

За насиченням колір віддаляючись гасне, слабшає. Те, що ближче має бути найбільш насиченим.

За тепло-холодністю теплі кольори віддаляючись холоднішатимуть, а холодні – теплішатимуть.

Читайте також: Cover: книжковий дизайн очима культового Пітера Мендельсунда

Робота з тінями

Колір тіні – це локальний колір + контрастний. Якщо ви обрали тепле світло, то тінь має бути холодно. Якщо світло холодне, то тінь – тепла.

Тепле світло віддаляючись холоднішає, а холодне – теплішає. Тепла тінь віддаляючись холоднішає, холодна – теплішає.

Колір в тіні за насиченням «загоряється». Об’єкти стають темнішими, але не втрачають насиченість. На світлі колір стає світлішим.

Робота з тоном

Найтемніший півтон на світлі світліший найсвітлішого півтону в тіні.

Найбільш безколірний півтон на світлі кольоровіший ніж найбільш колірний півтон в тіні.

Найтепліший півтон в холодному світлі холодніший найхолоднішого півтону в тіні.

Якщо ви знаєте, як працюють контрасти, розумієте, як кольори сполучаються між собою та як тіні та тони мають себе поводити на зображенні, то стає зрозуміло, як складати палітри та підбирати кольори. А працювати з ними навмання набагато важче та непродуктивніше.

Читайте також: Видавничий хакатон у Сан-Франциско: видавці, програмісти, дизайнери та інші