Новини

За кожним кущем може бути ельф, троль чи смажена ковбаса, під кожним деревом – хатинка бісової бабці чи Ганса-їжака. Це світ чудесного, для якого диво є нормою, а не ексцесом. Саме такий світ відтворив для дітей Гете-інститут, організувавши виставку «Казкові світи», приурочену до 200-річчя публікації збірки казок братів Ґрімм.

Основна частина виставки – це «Казковий ліс», тобто, сім станцій, присвячених повторюваним мотивам з казок. На кожній станції – дерево-експозиція з кольоровими круглими вікнами-картинками і фразами німецькою мовою, а також «чарівна скриня» з іграшковими експонатами, блокнотами, листівками, дисплеєм та навушниками. Маленький екран на скриньці показує уривки з кліпів, рекламних роликів, фільмів і навіть спортивних матчів, де є алюзії на казки братів Ґрімм.

Посеред зали – наполовину-комп’ютер-наполовину-друкарська машинка, схоже на давню «Remington №1» – першу масову друкарську машинку. Сівши за цей пристрій, можна німецькою написати власну неповторну казку, яку прочитають інші відвідувачі виставки. Біля стіни – величезне дерево-годинник, на якому зображені різні символи. Обертаєш стрілку годинника – і починаєш вигадувати казку, де трапиться символ, на який вказала стрілка. Знову обертаєш – і продовжуєш, аж поки казка не завершиться веселим або страшним фіналом. Страшним казкам, до речі, на виставці присвячено окреме місце.

Перша станція під назвою «Казкова героїня» пропонує мужньо увійти у світ «повний небезпек і пригод», де нам зустрінуться «відьми й герої» зі знайомих і невідомих казок. «Які казки знаєш ти?» – німецькою мовою питає відвідувачів кошик з гарбузами. Цікаво, що більша частина експозиції присвячена не самим героїням братів Ґрімм, а алюзіям на них у сучасній культурі. Найвигадливіші покликання, якщо вірити чарівній скрині, у «Володарі перстенів», «Мільйонері з нетрів» та «Чоловікові-павуку» – хіба не інтригує?

Станція №2 оповідає безпосередньо про братів Ґрімм, адже вони – не лише скриптори казок, а й автори численних лінгвістичних та літературознавчих праць. Наприкінці життя Ґрімм амбіційно вирішили створити перший словник з німецької мови, однак не встигли закінчити свій грандіозний проект. Вільгельм пішов з життя у грудні 1859 року, закінчивши роботу над літерою D, а Якоб пережив свого брата майже на чотири роки, встигнувши закінчити літери A, B, C і E і помер за робочим столом, працюючи над словом «Frucht» (фрукт). Однак на Станції №2 діти могли дізнатися не лише про наукову діяльність братів Ґрімм, а й про їхнє дитинство, подорожі і особливості німецької мови загалом.

Третя станція – про тварин і починається вона твердженням: «У казках завжди є речі, які не існують в реальності. Наприклад, тут тварини розмовляють…». Чарівна скриня цієї станції не лише може дати відповідь на запитання «What does the fox say?» різними мовами, а й пояснити, чому саме такі тварини фігурують у німецьких казках.

Четверта станція оповідає про сучасну магію, а п’ята, найстрашніша, показує монстрів, відьом і чортів, які протистоять добрим силам. Тут одразу пригадуєш, що насправді брати Ґрімм багато змінили у народних казках. Наприклад, у «Білосніжці» насправді зла матір (не мачуха!) відправила на смерть власну дочку, а казка «Про смерть курки» взагалі закінчується фразою «Так вони всі і повмирали». «Правда завжди трохи страшніша за вигадку», – як ми знаємо з голлівудського фільму «Брати Ґрімм».

Шоста станція подорожі присвячена «героєві» – доброму принцу, мужньому селянину, допитливому хлопчику. Однак дітлахам пропонують не лише шаблонних героїв, а й, наприклад, Кена, персонажів із «Зіркових війн» та сучасних мультфільмів, аби допитливі відвідувачі могли визначити, чи справді ідеальний принц завжди є ідеальним, чи героїні завжди потрібен такий принц. Таким чином, логічне чарівне коло замикається, і ми знову повертаємося до прекрасної героїні.

Відвідання виставки стало хорошим способом дізнатися щось нове про німецьку культуру та мову. Всі, хто вчив німецьку у школі, пам’ятають звичні шкільні нуднуваті підручники «Deutsch» (там ще на обкладинці якісь причмелені туристи зазвичай зображені). Такі підручники хотілося подалі сховати, разом із реченнями на кшталт «Ada ist da» («Ада – тут»). У «Казковому лісі», маємо цілком протилежну ситуацію: тут дитині вчитися легко, адже ігрова форма сприяє запам’ятовуванню, а інтерактивні «скрині скарбів» хочеться досліджувати і вивчати, на відміну від текстів «Kiew ist die Hauptstadt der Ukraine» («Київ – столиця України»).

По-друге, «Казкові світи» – це феномен естетичний, який залучає дитину до прекрасного. Кожна дрібниця казкового лісу пов’язана із загальною концепцією дива:в ід вітрини-дерева «Люди і думки», де фотографії, листівки і цитати розвішані на тонких «гілочках», до дверцят на карті Німеччини, які ховають цікаві факти про країну «у самому центрі Європи».

По-третє, «Казкові світи» допомагають дорослому принаймні здійснити спробу побачити світ очима дитини. Дитинство було надзвичайно важливим для братів Ґрімм. У 1831 вони опублікували свої біографії в гессенському «Лексиконі науки і мистецтв» – дуже поважному виданні того часу. Однак більшу частину оповіді присвячено не дослідницькій роботі, а дитинству і юності. Тоді вже відомі та поважні вчені, на загальний подив, розповідають про персикове дерево за батьківським домом, про сад, в якому вони грали, про дитячі хвороби і першу поїздку в екіпажі. Така увага до, здавалося б, неважливих деталей і була для Ґрімм основою дитячого погляду на світ. Дитина помічає те, про що дорослий навіть не здогадався б, це і є диво, яке у дитячому світі відбувається кожної миті. «Казкові світи» вчать нас дивуватися простим речам – листівкам, віконечкам, дитячим малюнкам на стіні –і цим наближають нас до дітей.

Оля, студентка Лінгвістичного університету, працює на виставці вже не перший день. Вона розповіла «Читомо» про відвідувачів, діаспору і улюблені дитячі казки:

«Щодня у нас бувають сотні відвідувачів. Від початку виставки лише у групах нас відвідали понад 1000 дітей, ще деякі приходили із батьками. Наймолодшим відвідувачам було лише 5 років: приходила група з дитячого садка із поглибленим вивченням німецької мови. Часто бувають дорослі без дітей. Така виставка – новий досвід для України: всі матеріали приїхали з Німеччини, експозиція повністю інтерактивна. Одного разу приходили діти з діаспори, в Києві досить потужна німецька діаспора, і вони також були у захваті. Зараз дітлахам нецікаві класичні музеї, а тут ми проводимо вікторини з призами, у нас можна бігати і розважатися. Вірю, що за такою інтерактивністю – майбутнє музеїв в Україні. Основна мета «Казкових світів» – занурити відвідувачів у німецьку культуру і мову, популяризувати їхнє вивчення за допомогою улюблених казок. До речі, саме казки Ґрімм, на мою думку, є найпопулярнішими серед дітей, адже всі знають про Білосніжку чи Рапунцель».

Координатор проекту Марина Мітюрьова також розповіла нам докладніше про «Казкові світи» Ґрімм:

«Виставок, присвяченим іншим авторам, поки що в Гете-інституті немає, вони проходять у нас нерегулярно, а в рамках проектів. Виставка «Казкові світи» проходить в рамках проекту «Раннє вивчення німецької мови». Її було створено у 2012 році з нагоди 200-річчя братів Грімм, два роки ця інтерактивна виставка подорожує світом, перед Києвом вона була у Мінську, після нас вона поїде до Тбілісі. Коли буде наступна виставка та чи буде вона, ми зараз сказати не можемо, тому що в цей час проводиться планування заходів на наступний рік. До цього часу в нас було дві виставки, перша – присвячена музиці, яка мала назву «Musik+Х», друга мала назву «Доторкнись до математики». Всі виставки сприяють вивченню німецької мови та культури».