Book Art

Ви, як і ми, розгублюєтесь, коли хочете здивувати друзів симпатичною українською листівкою? Але замість неї у крамницях і ятках – засилля штампованого кітчу, і переважно російського походження. Тому, коли в Україні з’являється щось притямне з цього виду видавничої продукції, ми намагаємось про це розповідати.

Сьогодні ми вас познайомимо із  поштівками від Ірини й Юрка Мориквасів, молодого, творчого подружжя зі Львова. Так, як обоє авторів, закохані у Лемберг, то й листівки у них тематично близькі до цього міста. Навіть дуже. Різниця у техніці виконання: Ірина малює, Юрко фотографує. Юрко має спеціальну художню освіту й займається дизайном, Ірина – за освітою журналістка.

У вас є можливість не тільки порівняти листівки обох авторів, а й зіставити їхні відповіді: обом ми поставили однакові запитання і попросили не підглядати один за одним. Ось що з цього вийшло.

Коли ти створив/ла свою першу листівку?

І. М. Першу свою листівку я намалювала 3 роки тому. Вона була Різдвяна. І це був той час, коли у Львові сувенірні крамниці та туристичні центри лише почали з’являтися, і листівки здебільшого можна було купити у книгарнях чи на «Вернісажі». Водночас із моєю Юрко намалював свою першу листівку. Тоді ми займалися «вмовлянням», аби наші листівки взяли на продаж, бо всі продавці говорили що їх ніхто купувати не буде. Зрештою, на продаж брали, але заставляли їх іншими листівками.

Ю. М. Десь 3 роки тому. Це була чорно-біла графіка «Чорна кам’яниця» із зображенням східної сторони площі Ринок. На разі, це моя єдина графічна поштівка. Листівки із фотографіями з’явились вже дещо пізніше.

Із серії «Середмістя»

Любиш надсилати листівки поштою?

І. М. Традиційне листування – це щось дуже щемливе, затишне, справжнє. Думаю, якби я так сильно не любила надсилати листи та листівки, то ніколи б навіть не замислювалась щодо їх створення. У всіх моїх закордонних друзів є грана звичка: коли подорожуєш, надсилати листівку своїм рідним та близьким з того місця, де перебуваєш. Мені дуже хотілось створити гарні мальовані львівські листівки, для усіх, хто сюди приїде, а також для львів’ян, які люблять листування.

Ю. М. Люблю, але надсилаю тільки двічі на рік (на Різдво, та Великдень). Подобається просто перебувати в головному поштовому відділенні на Словацького. Колись я листувався набагато більше і згадую там про ті часи. Та й поштове відділення, колись, ще до «євроремонтів», було самобутнішим та затишнішим.

 
Львів. Місто церков        

Чи задоволена/ний сучасним ринком українських листівок?

І. М. Тішусь тим, що зараз у Львові почався хоч якийсь рух: з’являються гарні затишні сувенірні і книжкові магазини. Крім цього, побільшало туристів і гарних листівок. Але все ще дуже багато несмаку. Щодо інших українських міст, мені б дуже хотілося, аби там теж були гарні листівки, які б творили закохані у своє місто мешканці.

Ю. М. Не задоволений. Але це навіть добре, бо спонукає до дії.

Із серії «Поштівки про Львів», 2012

Чому так мало концептуальних листівок, а скрізь – нагромадження російської попси?

І. М. Думаю, що це якесь дивне зачароване коло. Я впевнена, що у нас є багато креативних людей, які собі тишком-нишком роблять бомбезні речі, але про листівки не думають, бо це, мовляв, нікому не потрібно і ніхто цього купувати не буде. Водночас, продавці продають те, що продається і навіть думати не хочуть, що може щось продаватись і бути якісним, якщо хотіти це гарно подати.

Ю. М. Можливо, це все закони фізики: рідина перетікає туди, де нема іншої рідини ) Хоча, тут краще не порівнювати концептуальні речі із попсою, адже у кожного з них є своя публіка. Тобто, російській попсі має протистояти українська популярна листівка, яку треба розвивати та пропагувати. В свою чергу, авангард присутній завжди, але в менших обсягах.

Львів. Місто ліхтарів

Що перше з’явилось – Іринині чи Юркові листівки про Львів?

І. М. Після двох наших перших листівок з’явились моя серія листівок про Львів. Через рік з’явились перші Юркові фотолистівки.

Ю. М. Вони з’явилися разом.

Із серії «Поштівки про Львів», 2012

Вам подобаються листівки один одного? Чому?

І. М. У цьому ми з Юрком дуже різні. Він мої листівки хвалить. Якщо критикує, то рідко і по суті. А я страшенна зануда і завжди до чогось причеплюся.

Ю. М. Так подобаються. Ми підтримуємо та критикуємо однин одного.

Львів. Місто флюгерів

Як налагодити друк, тираж? Було важко? Розкажіть якісь друкарські моменти?

І. М. У нас це все дуже спонтанно і творчо відбувається. Юрко займається дизайном листівок і пильнує за друком. Зазвичай із моїми листівками більше мороки, бо вони мальовані і треба зробити так, щоб кольори були правильно передані. Ідентичні, як на малюнку.

Ю. М. Це досить важко, адже тут вже багато чого залежить не від тебе. Але про якийсь налагоджений процес наразі рано говорити…

 Із серії «15 поштівок про Львів»

Найважче – це розповсюдження? Ваші листівки про Львів, але їх можна придбати в інших містах. Їх там купують?

І. М. Розповсюдження – це найкапризніший процес. Адже треба ще врахувати, що наші люди занадто «щирі». Наприклад, коли кажуть: «Сьогодні я з вами не можу говорити, бо я дуже невиспана і в мене поганий настрій. Прийдіть завтра». Або можуть незрозуміло з якої причини накричати. Така «щирість» часто розбиває будь-яке бажання щось робити. Потім доводиться його збирати докупи і йти далі.

Ю. М. З розповсюдженням теж нелегко, бо до наших робіт досить часто ставляться скептично в плані реалізації. Як подана, як представлена поштівка в книгарні чи крамниці – це теж часто залежить не від нас. А шкода, бо такі речі є важливими.  Придбати їх можна тільки у Львові. На те й вони львівські поштівки.

 Львів. Місто дощу

Ваші листівки – дуже світлі, теплі, яскраві, добрі, і багатьом подобаються. Але справжнє мистецтво зазвичай не подобається багатьом.

І. М. Наші листівки подобаються багатьом, але не всім. І я б не сказала що вони якесь там супер-пупер мистецтво. Просто вони зроблені з великою любов’ю і надруковані якісно. Все ж більшість віддає перевагу чомусь стандартному, блискучому, кічовому.

Ю. М. Це про Іринині роботи. Мої фото, швидше, готичні та меланхолійні, стримані  в кольорі, або, й взагалі монохромні. В цьому ми різні, і нам так добре. Відповідно, й подобаються вони різним людям. Щодо мистецтва в листівці, важливою є не тільки сама ілюстрація (яка є самодостатньою), але й як вона подана. Досить часто, добрі ілюстрації псує не відповідний до них дизайн. Тут важливішим має бути дизайн зворотної сторони для заповнення, ніж «декор» поруч з ілюстрацією.

Львів. Місто на пагорбах

У тебе є художня освіта? Вона потрібна художникові / дизайнеру / фотографу?

І. М. Немає. За освітою я – журналіст і почала малювати у 20 років. Художня освіта дуже корисна річ, але все ж важливо мати своє особливе бачення світу. Якщо цього нема, думаю, освіта не допоможе. Мені дуже хочеться розвиватись, брати участь в цікавих програмах, проектах. Здобувати художню освіту, наприклад, в мене немає терпцю. Пригадую, колись я просила Юрка навчити мене малювати людину так, як його вчили в Академії мистецтв. Мого терпцю вистарчило на 10 хвилин. Мені цікаво малювати з уяви, нехай воно буде кривеньке, дивне, смішне, нетутешнє, але моє, рідне.  

Ю. М. Я закінчив графічний дизайн у Львівській національної академії мистецтв. Чи потрібна освіта? Є різні творчі біографії, тому тут щось напевно стверджувати не можна.

 Із серії «15 поштівок про Львів»

Ви бачили підписані Ваші листівки? А закордоном?

І. М. Ні, не бачила. Я сама часто надсилаю наші листівки друзям. Коли вони підписані, то оживають. Натомість бачила свої листівки оформленні в рамки. Один із шанувальників надіслав мені фото з домашнього інтер’єру, де вони висять на стіні.

Ю. М. Бачив лише раз, на площі Ринок – якісь мандрівники сиділи на сходах та щось писали на моїй картці. Поштівки – це окрема філософія у друкарстві, це, як зошити, записники, щоденники, вони з’являються «напівсирими». Їхній дизайн остаточно формується, коли наповнюються «живими» каліграфією та начерками.

 Львів. Місто закоханих

Чиї листівки ліпше продаються?

І. М. Я над цим не задумувалась. Дуже люблю свої листівки дарувати друзям чи новим знайомим. Часто їх роздаю на своїх виставках.

Ю. М. Мої, бо в поштівках фотографія чомусь є більш популярною, ніж графіка.

 Із серії «15 поштівок про Львів»

Чи плануєш інші серії?

І. М. Зараз я «виношую» нові листівки. Коли вони з’являться ще не знаю. Листівкарство – це наше улюблене хобі. Оскільки це хобі, то я себе до чогось особливо не  змушую. Мені важливий сам процес малювання, творення, обдумування нових ідей. Ще дуже важливо знайти для цього хобі поза роботою та іншими проектами час. Його, як завжди, бракує.

Ю. М. У мене є багато ідей на майбутнє. Була б лише можливість їх реалізувати.

Власне, полиця з листівками

Які українські листівки тобі подобаються?

І. М. Їх мало. Якщо натрапляю на якусь гарну, то купую і тішусь нею, як мала дитина. Гарні листівки мені дарують друзі та Юрко, бо знають моє захоплення. Остання листівка, якою я дуже тішилася, була із зображенням давньої побутової української ікони.

Ю. М. Подобаються передруки старих поштівок, які видає «Харківський приватний музей міської садиби», книга відривних листівок «Україна й українці» Музею Івана Гончара. Є багато гарних авторських робіт, особливо, коли це станкова графіка в невеликих накладах. Інколи буваю на букіністичному ринку біля Івана Федоровича – там можна знайти гарні старі поштівки ще з довоєнних та радянських часів.

 Із серії «15 поштівок про Львів»

Чи були персональні виставки?

І. М. Так, у мене було 4 персональні виставки та участь у спільних в Україні та за кордоном. Зараз працюю над створенням робіт до п’ятої персональної. Вона запланована на літо 2013 року. Мої листівки про Львів, а у своїх картинах я мандрую далі: в інші міста і країни, сади і моря, гори і рівнини.

 Із серії «Горіховий сад»

Із виставки «Черешневий дощ»

Із виставки «Акордеон»

Ю. М. Було дві персональні виставки: «Галицька Готика» в галереї «ФілАрт» (Львів, 2008) та «Середмістя» в галереї-каварні «Штука» (Львів, 2012). Всі фотографії проекту «Середмістя» представлено у двох форматах: як окремо оформлені роботи, та як подарунковий поштовий набір.

 Із серії «15 поштівок про Львів»

Із серії «Середмістя»

Звідки стільки натхнення?

І. М. Від самого життя, від мандрів, спілкування і споглядання. Найкраще мені малюється, коли всі мої рідні радісні та здорові.

Ю. М. Надихають природа, погода, мандри, музика і бажання щось таки робити.