Читомо > Новини > Дмитро Капранов: Як зробити книжку успішною. Конспект лекцій

Новини

Дмитро Капранов: Як зробити книжку успішною. Конспект лекцій

14.11.2011 0 Автор:

Про практичний досвід видання книжок в Україні на прикладі видавництва «Зелений пес» в Інституті журналістики розповідав Дмитро Капранов. Така собі бесіда-лекція зі студентами про видавничий бізнес.

Для успішного видавця неодмінною запорукою успіху є співпраця із читачем. Пан Дмитро дав студентам цінні поради в цьому руслі.

Мінімум один вдячний читач

«По-перше, що є головним для видавця на початку випуску книги? Знати який у нього читач. А як взнати, який у нього читач? Все просто, щоб знати який читач треба подивитися, які читачі бувають. Пошук читача це пошук шляхів представлення себе цьому читачу, чи можете ви на нього орієнтуватися».

На думку Дмитра Капранова, критеріїв успішності книжки бути не може, адже немає однозначної відповіді: чи добра книжка, чи погана. Погана книжка – це та, примірників якої більше, ніж читачів.

«Хтось з вас, якщо напише книжку, то як мінімум один вдячний читач буде – мама. А якщо в книжки не буде більше жодного читача, то таку книжку варто в одному екземплярі й видати. От, ми у шостому класі видали свою книжку і в нас було аж два читачі мама і бабуся. Оце і є завдання кожного видавця: видати книжку в тій кількості примірників, в якій книжка може бути куплена і дійде до читачів. Якщо ви помилитеся в меншу сторону то це буде півбіди, якщо це буде в більшу сторону це буде біда, ви розоритеся, ваша книжка буде лежати на складі за відсутності читачів», наголосив пан Капранов.

Дорога до читача

Наступне питання, на якому варто зосередити увагу після визначення своєї читацької аудиторії як шукати дорогу до читача? І тут все очевидно: дорога до читача лежить через прилавок. Тобто книжка опиняється на прилавку, а вже звідти – розмовляє з читачем.

Чому через прилавок? Тут директор видавництва «Зелений пес» розповів, що, за їхнім досвідом, реклама в книжковій галузі  не працює. Майже вся реклама стосується місця продажу. Є такий психологічний ефект – 80 % читачів приймають рішення про покупку на місці продажу. 8 з 10 читачів не знають, що вони хочуть купити і вирішують безпосередньо біля прилавка.

«Я не ваша книжка»

«І ми повинні в цьому напрямку працювати. Це перше знайомство. Єдиним критерієм успішної книжки є відповідність її до свого читача. А саме чи ця книжка для цієї аудиторії і чи зможе ця читацька аудиторія її спожити. Залишається насправді дуже вузький сегмент: обкладинка, палітурка, упаковка. Те, що одразу спілкується з читачем. Тут важливо не лише приманити свого читача, а й відлякати не свого», – говорить гість.

За словами Капранова, це важливо,  бо якщо читач книжку купить, він побачить, що це книжка не його і наступного разу до продукції вашого видавництва звертатися не буде. Тому приваблюючи свого читача, треба дати зрозуміти не своєму читачу – «Я не ваша книжка»:

«Ширшу аудиторію, ніж є , книжка не утримає, вона одразу потрапляє в конфлікт з читачем. Читач починає думати, що видавництво видає погані книжки. Тому наша задача перша працюючи з читачем, працювати з обкладинкою».


Корпоративний одяг книжки

Пан Дмитро демонструє це на конкретних прикладах. Книжка для дітей – квадратна, малюночки, однотонна, з середини — верстка ясна, кегль великий, отже – це книжка для самостійного читання дітей. У видавництві «Зелений пес» є корпоративний стандарт – перший малюнок має бути на 5 сторінці. Адже є дуже велика вірогідність, що читач до п’ятої сторінки догортає при першому знайомству. На першу, другу сторінки поміщати малюнок не варто, адже ви втрачаєте перший текст.

Тримати свого читача

Якщо людина купила книгу, почитала, їй сподобалося, вдруге вона її купувати не піде, хоч у видавництва завдання повернути читача до своєї продукції.

«Тут працювати можна двома способами. По-перше, брендовий автор, — ділиться видавничими прийомами гість. – От є Пауло Коельо, то ви на обкладинці великими літерами ПАУЛО КОЕЛЬО і байдуже яка це книжка. Андрій Курков, Ліна Костенко, а вже той, хто знає, що це таке — розбереться. Якщо ж ви не працюєте з Ліною Костенко, якщо у вас не брендовий автор, вам лишається працювати з серіями. Тобто ціла серія адресована одному читачу. Читач купив одну книжку серії сподобалася, то він захоче й другу з таким ж оформленням. Тобто ми з вами повинні забезпечити любов з першого погляду».


Дражнило і для тих, хто не любить читати

Потрібно застосовувати психологічні трюки, щоб книжка мала хороші ринкові показники. Зокрема, пам’ятати, що дитячі книжки купують батьки. Видавництво «Зелений пес» свого часу видало спільно із журналом «Соняшник» унікальне видання – збірку дитячих дражнило. А вона не продається, залежується на складі. А все чому?

«На виставці бачив сцену як роздивлялися цю книжку. Мати проходить з дитиною, бачить дитяче оформлення, читає палітурку і каже: «Так ти в мене і так дражнишся». І відкладає. Ми не врахували те, що книжки купують батьки», – зауважує пан Дмитро.

Врахувавши це, видавництво випускає серію «Для тих, хто не любить читати». Психологічний ефект дуже простий – підходить мама з дитиною, бачить назву «Для тих, хто не любить читати» і говорить: «О, це для тебе». Такі психологічні дрібниці (хабарі) інколи просто зовсім інакші серії книжок формують. До речі, ця серія одна з найулюбленіших серій дитячих бібліотек.

Назви як бренд

Якщо ви бачите художню літературу, а це – добровільне читання, яку не примушують читати, то книжки діляться на дві категорії: там, де автор великими літерами, а назва маленькими,  або навпаки. У першому випадку автор виконує функцію бренда. А коли автор маленькими літерами, то функцію бренда виконує назва. Тому загальна практика видавнича, що назви в таких випадках, якщо це не Стівен Кінг, не Борис Акунін, назви дає видавництво. Така однозначна позиція братів Капранових.

«Назва є елементом обкладинки. Важливим елемент. Ризик поганої назви ви несете фінансово. Був випадок у видавництві, коли видали сентиментальний роман з авторською назвою «Ловці чарівного вітру». Чудова книжка, але довго не продавалася. Потім, коли назву замінили на «Невинну грішницю», твір витримав чотири перевидання. При цьому в тексті не змінили нічого. Тож ми твердо стоїмо на позиціях, що назву дає видавництво», – розповів пан Дмитро.

Іронія й еротика

Мрією братів Капранових є винесення поезії на книжкові прилавки. Ще за радянських часів найгірше продавалась новелістика, на другому місці – поезія, детектив продавався дуже добре. Капранови як видавці, щоб вивести поезію на прилавки, зробили два експерименти. «Перший: ми згадали, що є напрямок – іронічна поезія,  Юрко Позаяк – гуру тих часів, досить цікава фігура, він живий і творчо спроможний. Під його орудою ми зібрали поетів-іроністів і зробили вечір іронічної поезії, форматний концерт, їздили по різним містам.і видали збірку «Вечір іронічної поезії – ВІП». Шлях розповсюдження – це от такі вечори. Другий такий проект «Ніч еротичної поезії». Перша прийшлася на Медвін. Книжка «Ніч еротичної поезії» – це ціла банда авторів. Для того, щоб ця книжка користувалась більшим успіхом, в ній використовуються ілюстрації. Ну от, така українська камасутра. Зверніть увагу, це для того, аби продавати поезію».

На цій зустрічі студенти дізналися про реалії видавничого бізнесу, так би мовити з перших вуст.

Підготувала Оля Мілянович

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

code

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe