День

У головних ролях поети – Олег Романенко і Галина Ткачук

Поза 1 “Під прикриттям”. Часом до книгарні у центрі найбільшого міста європейської цивілізованої країни важко дістатися. Не через кепські погодні умови чи порушення транспортного руху і навіть не через довгі черги за новим бестселером. Просто час від часу власники книгарні змінюються і вирішують, що читання – грішне діло. Тож, краще не підпускати читачів надто близько до видань. У таких випадках, щоб, бува, не засікли нові власники, затятий читач може сховатися… ну, наприклад, за рекламним щитом.



Поза 2 “Чим зручні іржаві вантажівки?”. Якщо перед вашою книгарнею на тротуарі ненароком припаркувались дві величезні іржаві вантажівки, можна використовувати їх як лавочки. Місце для сидіння краще протерти, а вже потім братися за книжку.

Поза 3 “На ризик”. Якщо ви не боїтесь, що нові власники зламають вам пальці, потравлять газом незрозумілої отруйності, заберуть ваші особисті речі, поб’ють, то можете навіть героїчно стати однією ногою на підніжку вантажного авта й читати собі поезію..

Поза 4 “Ілюзія”. Тільки не плекайте в собі ілюзії, що, почувши рядки з хорошої книжки, охоронці в спартівочках гопічного світосприйняття розчуляться і впустять вас до приміщення книжкового магазину. Хоча, можна припустити, що серед 80 невідомих у чорних масках, які насильно вивели попередніх працівників книгарні й забрали їхні особисті речі (паспорти, дорогі фотоапарати, одяг), є прихильники творчості Шарля Бодлера, Поля Верлена, Пабло Неруди, Герти Мюллер тощо.

Поза 5 “По сусідству”. Мирне читання біля входу у “культову” книгарню письменників зазвичай не заважає сусідам, які живуть поверхами вище. Сусіди переважно лякаються нових власників, і були випадки, що сполохані сусіди 15 разів за одну ніч викликали правоохоронців розібратися з гомінкими новими володільниками..

Поза 6 “Рятунок від нав’язливості”. Якщо вікна вашої книгарні заварено, звичайні двері замінено на загрозливо залізні, і тільки через невеличку щілину можна побачити, що книжковий крам у магазині розкиданий і пошкоджений, то чи можна вірити новим хазяям у безмежній любові до книжки? Можливо, так. Адже попередні господарі, які щоночі чергують коло магазину, бачили, як глупої ночі вивозять кудись книжкове збіжжя… на кілька десятків тисяч гривень. Мабуть, у такий спосіб рятують його… від нав’язливих читачів..

Поза 7 “Читач-декламатор”. Деякі наївні читачі думають, що якщо декламуватимуть свої чи чужі вірші, двері книгарні відкриються і вони знову зможуть зайти до приміщення, щоби купити книжки, як це робили впродовж 49 років. Цікаво, яка була б реакція у Платона Воронька, Володимира Скляренка, Степана Олійника, Остапа Вишні, Максима Рильського чи Павла Тичини, які жили у цьому ж будинку поверхами вище? Вони теж декламували свої вірші, правда, не надворі, а в стінах книгарні.

Поза 8 “Обличчям до загарбників”. Якщо ти справжній читач, ти не повинен боятися читати хороші книжки. Навіть коли стоїш впритул, обличчям до загарбників, для яких бізнес і битва за квадратні кілометри – не за читацько-культурне життя, а на його смерть.

Поза 9 “Сяйву сяяти завжди”. І все ж, читачі сподіваються, що на місці історичної книгарні у серці столиці не з’явиться черговий “буцік” із модним шматтям чи блискуча забігайлівка ресторанного типу, а буде місце для культурно-книжкової взаємодії. Погасити сяйво через загарбницько-примітивне бачення рейдерів не так просто..

.

Текст huha.mohovynka
Фото Жені Перуцької

.