Читомо > Новини > Через близьких відкрий себе

Новини

Через близьких відкрий себе

18.09.2011 0 Автор:

В арт-галереї однієї з найавангардніших львівських мистецьких кав’ярень «Дзиґа» відбулася презентація проекту «Alter-Ego». Організатором та модератором заходу став молодий, та вже знаний, український критик, дизайнер і поет Ілля Стронговський. Взяти участь у проекті погодилися 4 поетеси, дві пари подруг – Альбіна Позднякова – Ірина Шувалова, Маріанна Кіяновська – Мар’яна Савка.

«Ціль проекту у тому, щоб відкрити щось нове у собі та знайомих людях», – каже вступне слово Ілля Стронговський. А перед публікою, за столом, вже сидять подруги-поетеси Альбіна Позднякова та Ірина Шувалова. Та хто б міг подумати, що у житті вони подруги, більше того, найкращі друзі. Альбіна – скромна кофтинка поверх сукні, руде волосся до плечей, чорні окуляри, та Ірина – більш розкута коротко стрижена брюнетка-амазонка у чорному одязі, яка щойно курила на вході. «Подруги, друзі можуть бути різними людьми, але в них є щось спільне, що важко вловити», – починає Ірина Шувалова.

Далі вечір перетворюється на розмову подруг між собою, людьми, які їх знають і чужими, що їх не знають зовсім. Лунають розповіді про те, як познайомилися, спогади – все це супроводжується віршами. Кожна з поетес читає вірші своєї подруги, які найбільше любить. І стає зрозуміло, як вони доповнюють одна одну, як без творчості однієї неможливе творче життя іншої. «Ми пробуємо писати разом, але це ми просто граємося. Пишемо за принципом буріме. Тобто хтось пише перший рядок, загортає аркуш і каже останнє слово. Воно і є початком нового рядка. Я, знаючи стиль Альбіни, образи, що вона любить, стараюся вгадати. Коли я показувала такі вірші людям, що добре знають мою творчість, вони не могли вичленувати, де моє, а де Альбінине», – каже Ірина Шувалова.

Між тим лунають запитання і про творчість: що надихає, чи пишете прозу. «Натхнення може бути будь у чому. Ніколи не знаєш, що тебе зачепить. Будь-яка побутова дрібничка може надихнути на вірш. Часто надихають близькі люди», – говорить Альбіна Позднякова. «Справді, натхнення не можна уніфікувати. Прозу намагалася писати, та ті, кому дала почитати, сказали: «не обманюй себе, це вірші, а не проза». Тож потреба писати прозу є, але до цього треба дорости», – додає Ірина Шувалова.

Зовсім інша дружба у Маріанни Кіяновської та Мар’яни Савки. У них більше спільного, але за рахунок цього ще виразніше видно, в чому вони різняться. «Маріанна часто пише про смерть, а я про танці», – жартує Мар’яна Савка. І знову лунають спогади про те, як познайомилися в університеті, як не одразу розпізнали одна одну, як тепер дружать. Знову звучать вірші, та вже кожна читає свої сама, зате часто з епіграфом чи присвятою іншій.

Та у своїй дружбі вони не забувають і про дружбу інших – так звучать співчуття та вірші-присвяти Василеві Герасим’юку, який був у залі, та його другові Ігореві Римаруку, який помер 2008-го. «Ця парність, подвійність дається Господом не кожному, це благословення, це дар», – говорять обидві подруги.

Що ж таке альтер-его? Це твоє друге Я; це те, ким би ти був, «якби не…». Життя лише одне, і вибір, ким і яким бути, можна зробити лише один раз. Але прожити це інше, невибране життя, знайти це друге Я можна у своїх друзях. Врешті-решт ми любимо їх саме за те, чого бракує нам.

Вікторія Лупенко

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe