– саме так окреслив ще одну важливу й “порядну” функцію видання філософ, публіцист, президент українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк. 14 жовтня, на Покрову, після відвідання могили свого друга, журналіста й дисидента Валерія Марченка, він зустрівся зі студентами-журналістами КНУ ім. Т. Г. Шевченка.
Євген Олександрович, з притаманною йому тактовністю і всеосяжною людяністю, розповідав про тюремні цвинтарі, правдолюбів і стихійних брехунів, про полювання на записки й донощиків, про можливості переродження людини за гратами. У будь-які часи, за його словами, є люди, які повинні ошляхечувати суспільство. Їх небагато, і вони здатні відстоювати свою думку, писати не те, що прийнято, а що справді потрібно, важливо, не фальшивити й не розмінюватись. Хоча б в ім’я принципу, який дає право залишатися людиною або не залишатися. Більшість насправді пристосовується, працює під диктовку масової поведінки.
Проте пан Євген переконаний, що кожна людина має схильність до наслідування, тому шукає свого вчителя. Вчителем може бути книжка, і таких зразків в історії знайдеться чимало. Яскравий приклад – твір Фоми Кемпійського “Наслідування Христа”, що є найбільш читомим після Святого Письма впродовж багатьох століть.
Наприкінці всіх, кому цікаво, 28 жовтня пан Євген запросив на презетацію своєї свіжої збірки виступів за останні 10 років за кордоном “Правда полинова”, що відбудеться у стінах НАУКМА. 19 листопада буде презентована авторська збірка есе за останнє десятиліття “Не меч, а мир” від Волинської мистецької агенції “Терен”.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook