12-16 жовтня у Національному музеї книги і друкарства відбувся Другий фестиваль «Азбукове королівство магів і янголів». Незважаючи на свій вік, захід ще від минулого року встиг багатьом сподобатись. Знову разом зібралися письменники, художники та видавці, а в музейному просторі з’явилися чарівні виставки ілюстрацій та арткниг.
Цього року організатори врахували помилки попереднього фестивалю, який відбувся під час осінніх канікул, і провели його у гарячий шкільний період. Тож, маленьких ангелів і магів на майстер-класах і презентаціях було значно більше. Нас засмутило тільки часткове копіювання минулорічних подій і невеличка підбірка арткниг, хоча й без того було на що подивитись. Пропонуємо і вам.
З першої ж зали можна помітити казкову валізу на підвіконні – прозорий і радісний натяк на присутність постійної учасниці фестивалю, художниці Сіґуте Ах.
Залу також відкривають виставки – малюнки учасників щорічного конкурсу «Золотий мольберт», що проводиться серед передплатників журналу «АРТ-КЛАС»:
За словами головного редактора журналу, багато з них перетворилися на ілюстрації та знайшли своє місце у справжніх книжках.
Інша виставка міста «Ославія» від Остапа Кривдика:
Остап Кривдик, автор країни «Ославія»:
Чесно кажучи, тяжко уявити, щоб за допомогою цих картин можна було ілюструвати книжку. Можливо, це книжка про місто, яке народжується, проживає і помирає. Це нереальні міста. Це гра, але водночас у цьому місті можна жити.
Виставка живих і відомих робіт Костя Лавра:
Художник Максим Павленко зі своїми козаками:
Виставка арткниг. Це пташина книжка з Польщі:
Уже наше:
Олена Медведєва з м. Рівне “Креативна книга”
Галина Листвак гортає артбук з дитячими ілюстраціями:
Останній 300-тий відбиток фестивального дерева від Катерини Бруєвич:
Катерина Бруєвич, мистецтвознавець, про живу друкарню:
Ми готували близько двохсот відбитків заздалегідь, аби вони були сухенькими. А під час фестивалю відбили 300 примірників. Сам ескіз дерева ішов мені досить тяжко, хоча я перемалювала безліч дерев, зокрема й для дипломної роботи. Я ніяк не могла визначитись із стилем: були ідеї робити шрифтову прикрасу, або зобразити реалістичне дерево, дитяче. Врешті, зупинилась на варіанті, стилізованому під витинанку:
Ще одне фестивальне дерево:
Кольорова стіна:
Музичний супровід:
Журнальчики від «Кози» (купуйте!):
М’якеньке:
Роман Скиба, письменник, про нову книжку:
Щойно презентовані «Баламутинки» відзначаються тим, що в них найкраще оформлення з усіх книг, які досі виходили. Я дуже радий, що так добре склалося з художницею. Якщо віршики хороші, то їх зіпсувати нічим неможливо, але якщо вони підсилені оформленням, то це тільки на краще.
А ось і він під час автограф-сесії:
Юрій Гайда, директор художньої галереї «Равлик», про магічні ласощі:
Ми вже другий рік співпрацюємо з Азбуковим королівством. На цей фестиваль привезли 8 форм харчового пластику. Шоколадні леви є справжніми копіями архітектурних левів зі Львова. Якщо відверто, у дітей виходить робити шоколад не гірше, ніж у дорослих:
Галина Карпіншук, каліграф, про заспокійливий ефект каліграфії:
Під час майстер-класу ми освоюємо систему написання літер, вчимося сприймати свій індивідуальний почерк, дізнаємось про засоби написання від найдавніших часів і про розвиток типографічної системи на території слов’янських народів. Матеріали, які використовуються, є доступними будь-кому, тому свій досвід можна вдосконалювати й вдома. Насправді вважається, що каліграфія діє заспокійливо на людину. Так що приходьте на музейні скрипторії щонеділі о 12.00:
Майстер-клас із ліплення пластиліном:
Майстер-клас від Галі Павлишин з малювання «Чарівної картоплини»:
А це Женя Спіжовий вирізав картопляне сонечко:
Сергій Руденко, редактор сайту «Буквоїд», про медіапідтримку:
Якби захід трохи медійно й інформаційно підігріти, то було б набагато більше відвідувачів. Думаю, фестиваль дитячої літератури у Києві не повинен відбуватися скромно. Адже у трьохмільйонному місті є хоча б 10 тисяч людей, які цікавляться літературою. Дійсно, не вистачає широкої публіки, до якої має прагнути кожен фестиваль.
Але дуже гарно, що є люди, які беруть участь у ньому не заради грошей, не заради продажу книжок, а тому, що їм це подобається. Проте я як людина, що інтегрована в книжкову справу, розумію: тільки на ентузіазмі й за відсутності економіки, організаторам дуже не просто.
Дитяча письменниця з равликом:
Інтерактивна книжка-з’їжка від «Glowberry books», перша планшетна книжка в Україні:
Валентина Бочковська, директор музею, про мрії:
Про що, власне, я мрію, це про те, щоб ми повернулися до традицій сімейного читання. Щоб у родинах спілкувалися не тільки дорослі з дорослими, діти з дітьми, а щоб відбувалися сімейні читання, разом обговорювали твори. Тоді, мабуть, кожен член родини краще почав би один одного розуміти.
А це казки-переможці конкурсу «Мандрівник часу»:
irkopupirko, huha.mohovynka
Світлини наші і наших друзів. Можливі оновлення!
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Шкода, що ми потрапили тільки на кінець і не побачили всіх тих цікавих забав.
і втікли так швидко… а фуршет?
ну не мистецтвознавець (поки що), але приємно)))