Казкарка

Дитячі книжки сприяють засвоєнню суспільних норм і культурних кодів, тож украй важливо «фільтрувати» їх на предмет можливих упереджень та стереотипів не лише щодо статі, раси й класу, але й щодо віку теж. У статті ми коротко пояснюємо, що таке ейджизм, та як уникнути його у виданнях для дітей.

Що таке ейджизм?

Ейджизм (від англ. age – вік) – це упереджене ставлення або ж дискримінація людей за віковою ознакою. Коли вас не беруть на роботу, бо вам «забагато» років, або не сприймають всерйоз, бо ви «занадто юні», це прояви ейджизму.

Термін ввів 1969 року американський лікар, психіатр, лауреат Пулітцерівської премії Роберт Ніл Батлер. Він виділив три ключові елементи ейджизму: 1) упереджене ставлення до людей похилого віку та старості; 2) дискримінаційна практика щодо старших людей; 3) офіційна політика, яка закріплює таке ставлення до літніх людей.

Нині термін ейджизм описує упередження, стереотипи та дискримінацію не лише щодо осіб похилого віку, але й дітей, підлітків, молоді, дорослих, тобто всіх вікових груп. Для цих різновидів ейджизму є свої терміни.

Ейджизм буває як відкритий, так і неявний. Наприклад, у фільмі можуть показувати лише молодих людей, тим самим підсвідомо скеровуючи глядача до думки, що світ належить «молодим і гарним».

Як зображають літніх людей у дитячій літературі?

Дитяча література нерідко є ретранслятором стереотипів та упереджень за віковою ознакою. Це доводять численні дослідження.

Із книжки «Василинка – руда вдача» (Vivаt, 2016)

1977 року дослідник Едвард Анселло (Edward Ansello) показав, що в дитячій літературі стосовно літніх людей найчастіше вживаються три прикметники: «старий», «сумний», «бідний».

1981 року Джо Герст (J.B. Hurst) зазначає, що люди похилого віку в дитячій літературі часто описуються як «хороші» чи «мудрі», але також як «кумедні», «маленькі», «буркотливі», «самотні», «бідні» та «хворі».

У дослідженні 1993 року Сандра МакГвайр (Sandra McGuire) показує, що пишучи про літніх людей, дитячі письменники часто зосереджуються лише на хворобах, фізичних обмеженнях та смерті, не розкриваючи характерів та показуючи персонажів однобоко.

Ілюстрація з книжки «Бабусина господа» (ВСЛ, 2013)

Дослідниця Джессіка Дановскі (Jessica L. Danowski) досліджувала ейджизм в американських книжках-картинках, які вийшли друком у 2000-2010 роках. Вона підрахувала, що в 77% випадках літніх людей зображено білими, в 60% випадків – чоловіками. При цьому люди похилого віку складали тільки 5,6% усіх персонажів книжок.

Вікові стереотипи та упередження містяться як у тексті, так і в ілюстраціях. Для англомовної дитячої літератури «типовим» є зображення бабусі в кріслі-гойдалці, у фартуху. Вона також готує, пече, шиє чи вишиває. Непропорційно багато дідусів зображено з лисиною, в окулярах і підтяжках. Вони найчастіше гуляють або рибалять.

Нерідко ілюстратори зображають надто велику різницю у віці між онуками та дідусями й бабусями. Старших людей малюють геть старими: сивими, із ціпком, зігнутими й хворими. Насправді ж дідусями й бабусями нерідко стають ще до 50 років, та навіть і в набагато старшому віці можна залишатися активними й спортивними.

Нам наразі не відомо про аналогічні українські дослідження. Але читачам української дитячої літератури так само неважко помітити певні шаблони щодо літніх людей у книжках вітчизняних письменників та ілюстраторів.

Читайте також: Фемінізм в українській літературі: поле ґендерної боротьби

Що з цим робити?

Діти часто довіряють книжкам, які читають. Саме тому, зазначають педагоги, одним із найголовніших завдань в освіті є розвиток критичного мислення.

Дитина, яка вміє не лише засвоювати інформацію, але й ставитися до почутого чи прочитаного зі здоровим скепсисом, відчуває потребу осмислювати та перевіряти, буде більш захищеною від стереотипів та упереджень, а відтак – і дискримінаційних практик.

Ілюстрація з книжки «Сузір’я Курки» (ВСЛ, 2016)

Дитячі книжки можуть сприяти як засвоєнню стереотипів, так і розвитку в дитини позитивного, неупередженого ставлення до літніх людей. Важливо, щоб образ людини похилого віку та старіння не асоціювався в дитини виключно з хворобами, бідністю чи неміччю.

У недосвідченого читача повинно сформуватися уявлення, що старіння – це природний процес, який іде в парі з багатим та цікавим досвідом і надбаннями. Це запобігатиме й можливому страху перед старінням та людьми похилого віку.

Читайте також: До питання про здобутки і вади українського дитліту: 2015 рік

Які книжки варто доносити до дітей?

• ті, в яких персонажів літнього віку зображено не в стереотипній манері; не забувайте брати до уваги як текст, так і ілюстрації;
• книжки, в яких люди похилого віку є незалежними, активними членами суспільства з різноманітним досвідом;
• ті, в яких персонаж літнього віку відіграє важливу роль в історії;
• видання, в яких літніх людей зображено із симпатією, комплексно, глибоко та реалістично;
• книжки, які показують різноманітні досвіди старіння, зокрема, приємні;
• біографічні книжки для дітей; в історіях життя виданих людей нерідко саме похилий вік є кульмінацією певних досягнень.

Книжки на тему:

Бабця-бандитка

Девід Вольямс / Пер. з англ. І.Ємельянової. – К.: Видавнича група КМ БУКС, 2017. – 224 с.

8-12 років

Бен вважає, що його бабця – найнудніша людина на світі. І перше знайомство з героїнею похилого віку майже переконує нас у тому самому. Вона вбрана в жахливу старечу сукню, готує огидні супи та зовсім не розуміє свого онука. Та якось випадково (принаймні, Бен вважає, що це випадковість), хлопець знаходить вдома в бабусі цілу гору коштовностей. Бабця зізнається: вона – бандитка! Легендарна викрадачка найдорожчих прикрас світу!

Тепер Бена за вуха не відтягти від літньої жінки, а та тільки те й робить, що розповідає йому про карколомні пригоди своєї молодості.

Повість Девіда Вольямса написано в комедійній, гротескній манері. Тут годі говорити про реалістичність та нестереотипність образу. Письменник обирає інший шлях: він показує літню пані в усій стереотипній «красі», а потім карнавальним прийомом ставить усе з ніг на голову й доводить, що цю бабусю можна не тільки заповажати, але й полюбити понад усе на світі. Це простий але дуже ефективний шлях – книжка не залишає читача байдужим.

Бабця Бена – активний і самодостатній персонаж, якому в книжці відведено центральне місце.

Велика втеча дідуся

Девід Вольямс / Пер. з англ. Ірини Ємельянової. – Київ: КМ-Букс, 2017.

Вік: 9+

Дідусь Джека колись був військовим пілотом, а тепер – хворий чоловік, який забуває все на світі. На нього чекає притулок і повільне згасання, аж поки не настане кінець. І так би й було, якби дід не втік та не подався в мандри. Онук вирушив за ним услід.

Ця кумедна й зворушлива парочка нагадує сучасних Дон Кіхота та Санчо Пансу. Вони сповнені наївного героїзму та глибокої мудрості, а борються не з вітряками, а супроти неминучого плину часу та жорстокого ставлення до людей старшого віку.

Трагічні нотки книжки, попри легкий, карнавальний гумор, апелюють до читача емоційно, і той щиро вболіває за долю літнього чоловіка. У «Великій втечі дідуся» старіння показано в комбінації з хворобою та дивацтвами. Але автор використовує такий стан речей, аби прямим текстом показати ганебність та неприйнятність дискримінації людей похилого віку.

Бігль – старший

Оксана Лущевська / Художник Наталя Гайда – Харків: Vivаt, 2017

Вік: 7-9

Одного дня Коля йде виносити сміття і знаходить на смітнику старого покинутого пса. Він мріяв про такого все життя, але в батьків хлопчика із домашніми тваринками все дуже суворо – вони дозволяють завести хіба що рибку. Коля відводить собаку до дядька Мирона, з надією, що сусід залишить знайду собі. Та тільки літній чоловік на це не згоден.

«Бігль – старший»  – реалістична повість для молодших школярів про старість та самотність у старості. І юний Коля, і літній Мирон є заручниками віку. Хлопчик залежить від батьків, а чоловік – від свого здоров’я та плину часу. Вони мусять приймати рішення й діяти відповідно до цих обставин, і в цьому – головна напруга та драма книжки, а також – подібність двох генерацій.

Важливо, що дядька Мирона зображено як активну людину з багатим досвідом: він чимало подорожував світом, любить автомобілі, вміє знайти спільну мову з дітьми. Це цікавий, нешаблонний, самобутній персонаж з багатим внутрішнім світом та психологічною «прописаністю».

Також про бабусь і дідусів в українських книгарнях

• Чи вмієш ти свистати, Юганно? / Ульф Старк. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016.
• Мій дідусь був черешнею / Анжела Нанетті. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.
• З любов’ю, Обрі / Сюзан Лафлер ; іл. Анастасія Стефурак. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016.
• Сузір’я Курки / Софія Андрухович, Мар’яна Прохасько. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016.
• Лариса і Архімед / Оксана Думанська. – Львів: Піраміда, 2016.
• Василинка – руда вдача / Анна Владимирська. – Харків: Vivаt, 2016.
• Бабуся оголошує війну / Сашко Дерманський. – Вінниця: Теза, 2011.
• Марта і бабуся, бабуся і Мортен / Анне-Катаріна Вестлі. – Київ: Рідна мова, 2008.
• Бабуся і восьмеро дітей у лісі / Анне-Катаріна Вестлі ; пер. Наталі Іваничук. – Київ: Рідна мова, 2016.
• Веломандрівка до Данії з бабусею та вісьмома дітьми / Анне-Катаріна Вестлі ; пер. Наталі Іваничук. – Київ: Рідна мова, 2007.
• Бабуся на яблуні / Міра Лобе. – Київ: Рідна мова, 2012.
• Бабусина книжка / Галина Малик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2012.
• Бабусина муштра / Оксана Думанська. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011.
• Бабусина господа / Катерина Міхаліцина. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2013.
• Хитрі бабусі / Емма Мошковська. – Рідна мова, 2012.
• Дві бабуськи в незвичайній школі, або Скарб у візку / Лариса Ніцой. – Київ: Самміт-книга, 2016.
• Пампушок і Огірочок. День народження бабусі / Крістіан і Фабіан Джереміс. – Харків: Vivаt, 2015.
• Серія «Пригоди Петсона і Фіндуса» / Свен Нордквіст. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан.