uncategorized

Донецький фонд ІЗОЛЯЦІЯ створив проект «Донбаські студії», у рамках якого збирають літературу про Донбас

Донецький фонд ІЗОЛЯЦІЯ створив дослідницький проект «Донбаські студії», який направлений на створення ресурсної бази для дослідників, науковців, журналістів, які займаються темою регіону. Для них діятиме і Бібліотека «Донбаських студій», в якій буде зібрано літературу, документи, фотографії, відео та аудіо на тему Донбасу.

«Війна на Донбасі, без сумніву, увійде у підручники з історії України. Вже сьогодні можна сказати, що це найболісніший період в історії сучасності країни. Однак, біль і травму потрібно діагностувати та лікувати. Це може зробити література, яка здатна допомагати шукати відповіді на складні питання», – вважають організатори.

Створити такий центр сьогодні виявилось не так просто. По-перше, ще раз був доведений факт, непотрібності української науки державі, адже більшість дослідницького матеріалу писалося або  «в стіл», або видавалося невеличкими накладами і лежить у бібліотеках на окупованих територіях. Крім того, виявилось, що одні з найбільш ґрунтовних праць по Донбасу були створені іноземцями, зокрема, японцем Гіроакі Куромією та полячкою Мартою Студенною-Скруквою. Знайти левову частину букіністичної літератури про регіон виявилось так само складно, адже частина або втрачена, або перебуває за кордоном (книжки після 50 років вважаються антикваріантом).

Враховуючи те, що доступу до бібліотек на окупованій території не має, багато артефактів на сьогодні вже втрачено, актуальність такого центру, який містив би відповідні якісні українські та іноземні матеріали, збільшується.

До участі у проекті запрошуються всі бажаючі. Пожертвувати будь-яке видання можна зв’язавшись із куратором проекту [email protected] або на фейсбук-сторінку.

 Читайте також: «Українська весна» їде на Донбас

Отже, сім книг про Донбас, свободу та мистецтво

Куромія, Гіроакі.  Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки. Пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеев; Передм. Г. Немирі. — Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. —510 с.

Японський дослідник зацікавився Донбасом після того, як почав цікавитись сталінізмом. Куромія досліджує регіон починаючи від того, як він був козацьким краєм. Саме тут, за його словами, гуляє свобода та воля, яка й породила надзвичайний терор.

Книжка – результат досліджень довгих років: автор вивчав архіви й провів тривалий час в Україні. У своїй монографії пан Хіроакі зазначив, що для жителів Донбасу свобода є важливою частиною їхнього життя, проте це свобода не для чогось, а «свобода від». У цьому контексті нам було цікаво дізнатися  те, як сьогодні дослідник розцінює ситуацію  на сході України.

Студенна-Скруква Марта. Український Донбас: Обличчя реґіональної ідентичності. – Познань: Наука й інновації, 2014. – 307 с. переклад: Студенна-Скруква Марта. Український Донбас: Обличчя реґіональної ідентичності. – К.:Лабораторія законодавчих ініціатив, 2014. – 410 с. пер. Андрія Бондара.

У полі наукових інтересів авторки з Польщі регіональні ідентичності Східної Європи, зокрема так званої пограничної зони між Україною та Росією. Авторку, окрім всього, цікавить поняття «руська культура України» («ruska kultura Ukrainy»).

Авторка сфокусувалася на науковій літературі свого предмету, розлогому соціологічному матеріалі, публіцистиці доби української незалежності, опублікованих документах, різнопланових наративних джерелах, інтернет-ресурсах, а також неопублікованому матеріалі українських (зокрема, донецьких) дослідників.

Матеріал, викладений у книзі, викликає багато запитань до авторки, які хотілось би розширити і осягнути більш ґрунтовно. Ця можливість може з’явитись під час презентації українського перекладу у Києві на початку цього року.

Метафізика Донецька. Філософські есе. – Донецьк: Донецьке відділення Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім», 2012. – 198 с.

Авторами цієї книги стали соціологи, історики, філософи з Донбасу, які через власні локальні осягнення поділитися досвідом входження в прихований вимір культурної онтології Донецька, який зазвичай залишається прихованим за строкатими шатами стереотипів, ідеологічних штампів та модних ярликів. Книга складається зі спогадів, есеїв. нарисів. Розраховано на широке коло читачів, що цікавляться історією, етнологією, культурологією та філософією Донецького краю.

.

Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси. Упорядники: Додонов Р., Білокобильський О. – Донецьк: Асоціація філософів і релігієзнавців, Східний видавничий дім, 2014. – 299 стор.

У збірнику зібрано портретні нариси філософів з Донбасу Сергія Кримського, Олександра Яценка, Олександра Панаріна та ін. Ідея створення цієї книги виникла після того, як з’явилась «Метафізика Донецька».

Для авторів книги очевидно, що створювався регіон як «всесоюзна кочегарка», а відтак тодішня історію мала чітко окреслені індустріальні рамки. Сьогоднішній наратив так само наслідує цю тенденцію, хоча регіон вже давно перестав бути виключно індустріальним.

.

.

Василь Стус. Листи до сина. – Івано-Франківськ.: Лілея-НВ, 2001. – 192 с.

У збірці вміщено листи та вірші, адресовані Василем Стусом до свого сина Дмитра. Тому цілком логічно, що передмову до видання написав син, таким чином, продовжуючи діалог з батьком на теми людських цінностей, свободи та правди. У передмові Дмитро Стус зазначає:

«Так сталося, що, в силу дуже багатьох причин, українська культура на цілі століття затрималася у своєму розвитку. У той час, як деякі народи вже створюють щось зовсім інше, ми все ще намагаємося відтворити й пізнати своє національне тіло, ким ми є, ким ми повинні б сьогодні бути. Цьому було чимало причин, але сьогодні це вже не має ніякого значення. Отже, до тих пір, поки ми не подолаємо цю культурну прірву, поки ми не навчимося бути собою, ситуація на краще не зміниться ні в психології, ні в етиці, ні в культурі, ні в політиці з економікою»

За його словами, «Листи до сина», це – пропозиція до змін кожного в самому собі.

.

.

Олександр Чекменьов. Donbass. Фотокнига, – Донецьк, 2011.

Книга складається з фотознімків, які робив Чекменьов протягом 15 років. У центрі книги – люди невеликих містечок, робітники шахт, працівники копанок, нещасні жінки, невтомно працюючі діти.

За словами Чекменьов, «там є трагедія – так, є праця, є відпочинок, є свято – весілля…Це такий спокійний зважений погляд, такий цікавий і теж дуже спокійний і прониклива розповідь. Про людей, в першу чергу».

Анна Біла. Сюрреалізм. – К.: Tempora, – 2010, – 208 с.

Наукове видання, яке охоплює мистецьку течію від її зародження, і простежує його прояви в Східній Європі, зокрема, в Україні. Розділ своєї книги дослідниця з Донбасу присвячує своїй землячці, мисткині та письменниці Еммі Андієвській.

З тексту:

«Сюрреалістична серійність творів Е.Андієвської – явище достатньо рідкісне в українській літературі. Письмо тут виконує роль безперервного оречевлення «внутрішнього досвіду», – при цьому заникає роль Автора, але унаочнюються «функції» та «відношення». Занепад ліричного суб’єкта і актуалізація безособової форми, отже, підпорядковані глибшим і складнішим законам, ніж тематична або жанрова специфікація лірики, – законам стильового напряму, експериментальні пошуки представників якого ще малоосмислені науковцями різних галузей. Однією з таких сюрреалістичних знахідок була і залишається концентрація інформаційних потоків, що постає в результаті розхитування денотації і «внутрішньої форми» образу (в поетиці реалізуються як фіґури парадоксу, нонсенсу)»

На Читомо ви можете послухати «Ворошиловград» Жадана в аудіоформаті.