Інтерв’ю

Отримати паперового листа нині – екзотика. Особливо – якщо всередині вірші. Тим не менш, традиції листування відроджуються. Уже майже місяць діє проект «Поетична пошта». За цей час у ньому взяло участь понад п’ять сотень людей із України, Росії і Сполучених Штатів Америки. Про авторів і читачів, «головні вірші» і загублені листи «Читомо» спілкувалось із засновницею проекту Поліною Городиською.

Як організатор різних мистецьких заходів буваю у різних містах. Їхала у Сімферополь до друзів і подумала: добре було б мати можливість частіше бачитись і якось частіше спілкуватись не тільки по телефону. І взагалі від такого спілкування на згадку нічого не лишається. Увесь цей інтернет – він же нематеріальний, його не можна торкатися, переглядати, розумієш?

Взяти участь у «Поетичній пошті» можна як Автор і як Читач. Читачів більше. Співвідношення 1:3.

Подаєш заявку – і чекаєш. Читач для автора обирається випадково, серед тих, хто є в базі.

Отримати автограф, тобто лист написаний поетом від руки – цінний момент. Це раніше із автографами проблем не було. А тепер все електронне.

Спочатку запросили відносно відомих письменників. Маріанна Кіяновська, наприклад, одразу погодилась. Дмитро Лазуткін, Андрій Любка, Олег Коцарев, Павло Коробчук…

У кожного автора є так званий «головний вірш». Найулюбленіший. З часом змінюються пріоритети і вподобання, але все одно він є. Хоча, може, завтра він буде іншим.

Я сама ще не взяла участі, тільки планую. Що надсилатиму? Ну, свій «головний вірш».

Із США автори були, із Росії були. Ні, не столичні. Не пам’ятаю точно, із яких міст.

Умовою для автора є, щоб вірш був українською або російською мовами. Ми спочатку боялись, що через «мовні» перипетії в Раді виникнуть проблеми, хтось не захоче читати російські вірші, але, на щастя, поезії «мовні питання» не торкнулись.

Не всі листи, на жаль, доходять до адресатів. Реалії «Укрпошти». Якщо лист довго не можуть отримати, ми пишемо автору: «Що таке? Ваш читач хвилюється». Читач часом і справді хвилюється.

Основний момент – у виборі вірша. В очікуванні на листи. У певній інтимності спілкування Автора і Читача. Сьогодні вона майже втрачена.

Зазвичай надсилають свої вірші. Але був випадок, коли ділились поезією улюбленого поета. Це –Василь Симоненко. Адресат нам писав, що йому дуже сподобалось, раніше він цього вірша не бачив.

Подальшу долю листування ми не відстежуємо, але я знаю, наприклад, що так деякі автори знаходять собі колег для спілкування і взаємної критики.

Проект буде без термінів. Сподіваюсь, він розширюватиметься. Є плани співпрацювати з «Укрпоштою». Вони, в принципі, мали би бути зацікавлені.

Читали вірші недавно у Гостинному дворі. Багато людей було, незважаючи на дощ. Потім усім присутнім роздавали конверти з марками. Ну, ще соцмережі є. Люди нам пишуть, долучаються.

Анастасія Москвичова