Автори та ілюстратори

Інтерактивна книжка “Люба Жужжа” – реліз 2015 року від авторки ідеї й тексту Анастасії Лавренішиної та режисера, аніматора Анатолія Лавренішина. У розмові з “Казкаркою” Анатолій розповідає, наскільки складно створити новий, інтерактивний, проект та опановувати нові формати.

Розкажіть про команду, яка працювала над «Жужжею». З чого все почалося?

Почалося все з того, що ми з Настею зустрілися 🙂 Вона приходила до мене в гості та читала дивні казки. Вони мене зачаровували.

Сам я режисер анімаційних фільмів 🙂 Закінчив Карпенка (КНУТКТ). Настя так само закінчила Карпенка, за фахом – драматург кіно і телебачення. “Люба Жужжа” – наш спільний проект, де Настя, моя дружина, писала тексти, а я займався їх візуалізацією.

А взагалі, якщо зібрати всіх, хто так чи інак брав участь у створенні “Любої Жужжі”, то вийде дуже велика й весела компанія талановитих людей. Багато часу та зусиль було витарченно саме на переклад текстів та роботу зі звуком, адже “Люба Жужжа” – багатомовний проект.

Коли Настя принесла мені всі зібрані докупи казки, моє бажання зробити саме інтерактивні казки стало нестерпним, і я почав працювати над першою казкою. Згодом до роботи приєдналися мої колеги – Антон Байбаков як композитор та Маша Нестеренко як звукорежисер. Паралельно над перекладами декількох казок з російською працювали: на українську (Юля Нестерова), англійську (Оля Макарчук) та французьку (Іра Зайцева).

Коли казки про Жужжу потрапили нарешті до AppStore з дружнью допомогою студії TimeCode, то стало зрозумілим, що все працює, і почалася робота над наступними трьома казками.

В якийсь момент з’явилось бажання не тільки читати казки, але слухати їх. Спочатку ми записали Настю. Вона начитала їх російською. Згодом Оля Макарчук допомогла із записом англійської серії із Сашою Мулвей у Лондоні. До французької начитки долучилася Марина Россе – франкомовна режисерка зі Швейцарії. Український варіант – це Оксана Боровець, київська поетеса.

Презентація “Любої Жужжі” на “Мистецькому арсеналі”. Фото Оксани Боровець

Складно опановувати новий формат?  

Робота відбувалася майже навпомацки, методом експерименту. Особливого досвіду у створенні аплікацій для планшетів у мене не було, і тому на кожній стадії проекту відбувалося щось нове, починаючи з розмірів самих ілюстрацій (вони мають бути достатньо великими, аби було зручно натискати) і закінчуючи програмуванням та контролем кожного елемента, з яким може гратися користувач. Виявилося, що звук має працювати трохи по-іншому, ніж у кіно, він мав з’являтися лише тоді, коли користувач тицькає на об’єкти, а коли ні, то взагалі ніщо не має відволікати його від читання самої казки. Здавалося б, прості речі, але поки не сам не розберешся – не дотумкаєш, що так і має бути.

Наскільки непростим був технічний бік?

Мені, як аніматору завжди було цікаво робити інтерактив, а программа Flash дозволяє програмувати найпростіші команди, не маючи при цьому спеціальної освіти. Ось так, методом експерименту, вдалося це зробити 🙂 Але звичайно, що для загального програмування навігації між сторінками та казками необхідно було залучити професійного програміста. Ним виявився Михайло Власов – профі в AC3.

Початковим бажанням було зберегти стиль малюнку на акварельному папері. Тому я вибрав техніку перекладки, вона дозволяє зберегти початковий малюнок. Ілюстрації скануються, нарізаються частинами у PhotoShop CS6 і потім в анімаційній программі Flash збираються до купи й анімуються. Для програмування використовувався спочатку ActionScript2, але згодом виникла потреба перейти на нову версію – ActionScript3.

Казка про «Жужжу» досить вирізняється на фоні українських інтерактивних книжок. Я маю на увазі стриманий колір, вишукану графіку, а також, безперечно, філософсько-медитативний, неспішний текст. Також у «Жужжі» не так багато сторінок. Яким був первісний задум, чи вдалося його втілити?

Задум саме таким і був – створити такі собі вицвілі аркуші старої книжки, знайденої десь у бабці на горищі. У мене й досі збереглося те відчуття знайденого скарбу, коли на очі траплялась якась дореволюційна або довоєнна книжка з малюнками. Тому Жужжа й має такі брунатно-золотаві кольори. Кількість сторінок із часом зростатиме разом із кількістю казок. Задум був створити 33 казки про Жужжу – цілий том… Зараз готові 4 казки і ще з десяток на стадії розробки.

Для читачів Ipad у доступі є друга казка “Жужжа смикає за ниточку”. Наприкінці травня з’явиться апдейт на AppStore та Google Play.

Як виник сам персонаж?

Настя малювала “свою Жужжу” у блокнотах, а потім стала писати про неї казки. Я знаю, що описувала вона власне довкілля. В Обухові живуть її батьки, там є садок, де й мешкає Жужжа, квіти-домівки фей, які насаджувала Настя, альтанка, біля якої сидять гноми. Я сам їх бачив 🙂 Щоправда, вони глиняні.

Я перемалював Жужжу – робив її принадною для анімації та взагалі на свій смак. Але її ознаки я зберіг – ріжки, хоботок, крильця-листя. Лише додав лійку, бо сама Настя часто поливає кімнатні рослини.

Ви маєте статистику завантажень та перші відгуки?

Статистику ще рано вираховувати. Розповсюдження потребує часу. Можу тільки засвідчити, що 70% користувачів, які завантажили аплікацію з однією казкою, відразу ж завантажили апдейт, щойно він з’явився в AppStore. Жужжа подобається 🙂

 «Люба Жужжа» наразі безкоштовна. Чи плануєте монетизуватися з наступними казками?

«Люба Жужжа»  безкоштовна зараз тільки для Android. Найпевніше десь після 3ї казки розпочнеться монетизація.

Під Ipad теж є безкоштовна версія, яка веде до основної версії та має символічну плату за підписку на всю серію казок. Із часом ціна на підписку зростатиме, залежно від кількості казок.

Є думка, що в Україні досі не сформовано культури споживання інтерактивних казок. І ринку як такого немає. Тому ті, хто створює свій інтерактивний продукт, відразу націлюються на міжнародний ринок. Чи так це у вашому випадку?

Так, в Україні на ринок інтерактивних казок розраховувати взагалі не варто, адже в нас немає відповідної культури. Мова передусім про Америку та інші англомовні країни, Францію з усіма франкомовними країнами та російськомовні країни. Хоча є надія, що український ринок з часом виросте. Власне, ми є ті, хто щось для цього робить.

Є бажання зробити переклад китайською та японською. Маю переконання, що Жужжу там прийняли б із радістю.