Інтерв’ю

Поки спеціальні чіпи з уже прочитаними за вас книгами ще не вмонтовуються у мозок, потрібно покладатися тільки на власні пам’ять і час. І якщо в добу вмістити на 5 годин більше тяжко, то, принаймні, покращити свою пам’ять у 5, а то й більше разів, цілком можливо! У цьому переконаний Андрій Сподін – спікер-коучер центру «Inten», який знає все про методики швидкого читання, його застосування не тільки в процесі навчання, а й подальшого кар’єрного становлення. Що ж, читаємо!

– У сучасному інформаційному суспільстві про техніку швидкого читання знають далеко не всі. Як ви про неї дізналися, як захопилися цим?

– Це було дуже давно. Звучить дивно, але я спочатку оволодів технікою, а потім дізнався, що це таке. У 1983-1984 роках, коли навчався у 9 класі, переміг у шкільних олімпіадах. Вагався, який предмет вибрати для  участі у міській олімпіаді. Суто інтуїтивно вибрав біологію. Мотивація була висока, тому багато читав.

Я уявляв, що інформація з цих книжок просто заповнює мою голову. Сидів на підлозі, гортав стоси літератури. І виник цікавий феномен (а тоді я нічого про швидке читання не знав) – перелистую книжки, здавалося, спеціально нічого не запам’ятовую, проте коли ставлять запитання, то я можу на нього відповісти. Інколи навіть у голові виникала сторінка тексту, я міг звідти прочитати визначення. Але навіть не це найцікавіше.

Коли ти дуже багато літератури поміщаєш у себе й, до того ж, голова залишається порожньою і резонує, то виникають дуже цікаві зв’язки з поставленими запитаннями. Наприклад, на одне завдання з тодішньої олімпіади, яке досі пам’ятаю: «Обґрунтувати: чи потрібно вирубувати дуплисті дерева у лісі», у мене було 16 варіантів відповідей. І кожна з обґрунтуванням. Таким чином, досить давно я вже володів цим методом.

– Тобто ви навчились  швидкочитанню самі?

– Ні. У виші одна викладачка запропонувала мені пройти курси швидкого читання. Це була школа для розвідників. Один спецназівець відкрив свій маленький бізнес і проводив такий курс. Це було щось надзвичайне: екрани, музика з різних сторін, у тебе в руках пульт з трьома кнопочками – натискаєш на котрусь, і тренер дає тобі завдання залежно від того, що ти обрав. Уже тоді моя швидкість читання виросла ще у 4 рази.

– Що ви насамперед розумієте під «швидкочитанням»?

– Швидкочитання в інформаційному столітті – технологія сприйняття інформації для людей, які бажають бути лідерами. І головне, що завдяки цьому в світі стає більше добра, злагоди, адже швидке читання ґрунтується на системі гармонії у твоїй голові. При цьому виробляється корисна навичка, що краще вписується в нейронні ланцюжки у твоїй голові. Це шлях до креативу. Інформаційна епоха – це об’єктивна реальність нашого часу.

Уявіть, що на нашу станцію прибув потяг: хто розуміє, що він прибуває, сідає в потяг і рухається з шаленою швидкістю, інші лише дивиться, що щось повз них зі свистом пронеслося. Тому я бажаю кожній людині дізнатись точну дату прибуття цього потяга, сісти у нього й рухатися з величезною швидкістю. Швидкість і якість – ці дві характеристики, що вирішують майже все на шляху успіху. За кордоном дуже часто вимагають  навички швидкого читання, надшвидкого сприймання інформації під час вступу у виші, під час співбесіди на роботі.

– А ви скільки книжок прочитуєте протягом доби?

–  Ви знаєте, залежить від завдання. Я зараз розвиваю бізнес і якщо потрібно, то протягом доби прочитую декілька десятків книжок. Як правило, це здебільшого вночі, бо ресурний час є саме тоді. Але це не тільки книжки. Це статті, Інтернет-ресурси, перегляд відеоматеріалів. Зараз у цьому плані інформація стає різноманітнішою.

Є дуже великий арсенал аудіокнижок, можливість дивитися відео, читати тексти, паралельно робити декілька справ. Наприклад, читаєш із електронної книжки та одночасно щось інше слухаєш, наприклад – аудіокнигу (і це інше може бути іноземною мовою).

– Воно не накладається одне на одне?

–  Ні. Але коли людина читає традиційним методом, її власний мозок заважає сам собі. Тобто традиційна модель, за якою людина сприймає інформацію, є, м’яко кажучи, некоректною по відношенню до мозку. Це майже те саме, якби вам сказали, що коли їдеш на автомобілі, то ноги треба тримати навхрест. Звичайно, ви могли б навчитися їздити так, але це було б дуже повільно. Те ж саме відбувається і з нашим мозком.

Уявіть, якби всі дорослі вирішили, що дітям було б корисніше спати на стелі. І навіть довели б науково, як це уміють робити наші вчені. А дітки кажуть: ні, нам не комфортно (а якщо йому 2–3 рочки, то спробуй його змусити). Образно кажучи, ми з вами, коли навчаємося, навчаємо не те місце й узагалі не туди кладемо знання.

–Чи читаєте ви їх для насолоди, не технікою швидкого читання?

– Я читаю книжки так, як мені комфортно. Деякі книги варто читати саме звичайним методом. Наприклад духовну літературу, книги іноземною мовою, яку ти тільки починаєш вивчати, поезію. Художню літературу можна читати і так, і так. Можна насолоджуватися сприйманням інформації, навіть у високому темпі.

Коли ти читаєш художню літературу у високому темпі, то в голові вимальовується кіно цікавіше, ніж потім зніме Спілберг. Швидкочитання дозволяє вибрати, на які книжки варто звернути увагу, бо є такі, що не варті нашого часу. Прогортав, зрозумів і вперед. А є такі, до яких хочеться повертатись.

– Чи важко перемикатися на звичайний темп читання?

– Ні, не важко. Ми допомагаємо мозку вибудувати дві стратегії мислення. Наприклад, ти вже вмієш кататись на роликах, а я кажу, що навчу ще й на мотоциклі. Це навички, які одна одну не замінюють. Я на роликах кататимусь між деревами в парку, повільно, роздивляючись все. А на мотоциклі мчатиму по трасі. Одне одному аж ніяк не заважає.

Важливо вчитися перемикатися й потрапляти на тренінг, де правильно навчать це робити екологічно та ефективно. У мене був такий досвід неекологічного навчання. На тому тренінгу, що я проходив 1985 року з швидкочитання для розвідників, використовували іншу технологію – військову, а тому зовсім неекологічну. Там навичку звичайного читання стирали, а на її місце ставили навичку швидкого читання та штучно вимикали емоції. І мені це надавало великого внутрішнього напруження. Згадую: я хочу розуміти вірші й не можу.

Тоді я з натхненням читав романтичні поезії. От прочитав я після цього тренінгу вірша й зрозумів: він подарував їй квітку. Прочитав ще одного – він сказав: «я кохаю тебе». Тобто відчуттів ніяких. Тоді я вирішив – буду навчати людей по-іншому, щоб не тільки зберегти відчуття, а й посилити їх, суперекологічно, тендітно, поліфонічно – для гармонійного розвитку людини, з метою досягнення мегарезультатів.

– Яких найвагоміших результатів досягали ваші учні?

– Результати є значними. Коли вирішив почати тренувати інших, відшліфовував цю технологію на власній сім’ї. У першій групі був мій син Антон (нині він студент київського вишу), моя дружина та друзі нашої сім”ї. Десь за 5 тижнів тренувань Антон вийшов на результат понад 3000 слів на хвилину при розумінні 100%. На старті в нього було 129 слів за хвилину при розумінні 50-60%. У наступній групі студент Києво-Могилянської Академії Сергій Верещак вийшов на результат 5555 слів при розумінні 90%. Далі результати були 15 000, 50 000… І до того ж, слів, а не знаків.

В Америці в багатьох штатах, у вишах роблять таке: якщо ти йдеш на бакалаврську програму, у тебе має бути певна кількість слів за хвилину, наприклад, 400, якщо вище – більше. У відкритих джерелах є така інформація: щоб працювати в Адміністрації американського Президента, треба читати понад 630 слів за хвилину. Якщо ти читаєш менше, то твою анкету навіть не розглядають.

– Виходить, що всі ваші учні могли б працювати там?

– Реально так. Базову навичку вони мають. А далі мають бути інші кроки і ще багато інших компетенцій.

– І все таки 50 000 за хвилину – це реально?

– Що найцікавіше, 50 000 встановив хлопчик, якого в школі вважали учнем, не здатним оволодіти знаннями середньої школи. Він будь-який текст читав тричі й не міг переказати. Звичайно, для вчителів це повний шок.

За декілька місяців навчання на тренінгу він вийшов на рекордний результат. 2008 року в мене навчалася одна дівчинка (їй тоді було 10 років), що за 1 секунду прочитала дві тисячі слів і відповіла на десять запитань до тексту. Повне розуміння. Ті, хто читав 5 хвилин, відповіли гірше, ніж вона. Після того до нас приїхало українське телебачення («Перший національний», програма «Індиго») знімати цих надзвичайних дітей.

Хтось читав декілька тисяч слів на хвилину, хтось виходив на мегарезультати. І що цікаво, крім того, що результат зростає, потім відбувається його стабілізація. Уявіть, як такій дитині навчатися в школі? Дуже класно. Але вона обов’язково буде «білою вороною», і тому, якщо ви завершите тренінг, не дивуйтеся, що вам заздритимуть. З одного боку, дуже добре мати таку навичку, а з другого – треба бути готовим до виклику суспільства щодо тебе. Вимоги до тебе вищі, і тому потрібно постійно підтримувати свій статус.

– А чи не буде навичка швидкого читання заважати редакторові в професійній діяльності?

– Вона може перемикатися. У мене навчались редактори. І це були люди, що вичитують іноземні тексти на чотирьох мовах. Одна жінка редактор у результаті тренінгів стала італійською читати швидше, ніж російською. На тренінгу можна буде будувати дві навички. Не просто шукати швидко, а й вміти швидко знаходити певне слово. Це можливо.

І навіть побудувати навичку так, щоб бачити у тексті всі помилки. Мене колись вражало це вміння. Коли працював у міністерстві, то там був один заступник міністра. Одного разу якийсь службовець готував три години на підпис йому сторінку, а він глянув і сказав: тут кома пропущена. У нього мозок був налаштований на помилки. Навичка швидкого читання дивовижна тим, що дозволяє вимірювати ресурсність мозку через ефективність сприйняття інформації. Це сприйняття може бути за принципом “я шукаю, те що є, або те, чого немає”.

А редактори – це ж люди, що вникають в суть. Потрібно, щоб думка відповідала тому, що передано словами. Закладається відповідна енергія у сам текст, а ви коригуєте це, щоб воно коректно дійшло. Наприклад, спілкування – це як перекидання м’ячика. Можна кинути сильно, а можна легенько, щоб іншому було приємно ловити. Редактор – це людина, яка робить так, щоб перехід інформації з тексту до споживача був якнайкращим. Тому піарники, маркетологи, редактори, журналісти – це люди, яким потрібна навичка швидкочитання як форма швидкомислення, звичайно, якщо вони бажають бути успішними. Я вірю, що кращі – бажають і тому розвиваються «ІНТЕН»сивно! А Фестиваль – це чудова нагода для зустрічей!

Бесіду вели Вікторія Кравчук та Оля Комиз

Що ж таке швидкочитання та в чому його суть?

Швидкочитання – це технологія, яка дозволяє з пункту А в пункт В потрапити за короткий час. Наприклад, за три доби підготуватися до іспиту, щоб скласти його на «відмінно». На своїх тренінгах, спрямованих на розвиток пам’яті Андрій Сподін розповідає, як складати іспити на «відмінно» й отримувати насолоду від навчання. Це інший принцип роботи мозку. Він має 5 складових:

1. Уміти керувати своїми станами. Ми працюємо на рівні  «бути», тобто стану. Коли циркач іде по дроту чи йог сидить на склі, він перебуває в іншому зміненому стані. Якщо подивитись на китаянок в цирку «Дю Солей», то здається неможливим те, що вони роблять на сцені. Але досвід підказує, що це можливо. Вони перебувають у стані високої ресурсності, який ми називаємо ще станом «наднавчальності». Цей особливий стан  можна навчитися моделювати, створювати при потребі. Він дуже потрібний студентам на сесії. Перед тим, як складати іспит, ти прочитуєш всі-всі свої спеціальні записи, і тоді прекрасно оперуєш поняттями, систематизуєш весь матеріал.

2. Мати не просто широкий кругозір, а «зону ясного бачення». Це така зона бачення, коли дивишся на текст і ясно бачиш не одне-два слова, а цілу групу – десь чотири рядки, майже на всю ширину сторінки. Деякі вправи дозволяють змінити кут зору за 3-4 хвилини. І на майстер-класі ми деякі такі фішки покажемо.

3. Навчитися керувати внутрішньою артикуляцією. Звичайно людина, не маючи спеціальних навичок швидко читання, (є люди унікальні, у яких здатність виявляється спонтанно, як у Наполеона Бонапарта), про себе промовляє текст. Це навичка, яка вшита в нас, як у комп’ютер операційна система. Вона нас дуже стримує. Скільки ми можемо проговорити слів за хвилину? Максимально – 300. Виходить, що людина, яка читає традиційним способом, використовує мовний апарат, найвужчий із каналів передачі інформації, що є в нашому мозку.

4. Треба рухати очима по тексту не горизонтально і не по діагоналі, а вертикально. Кожен повинен виробити свій стиль обробки інформації. Це як власний почерк.

5. Потрібна авторська п-о-к-р-о-к-о-в-а програма, де step by step будуть розкриватися всі елементи в міру того, як засвоюватимеш програму. Вона побудована так, щоб кожен максимально розкривав свій потенціал. Я як професійний коуч відчуваю в цей момент людину краще, ніж вона сама себе. І можу вибудувати програму так, щоб кожен вийшов на максимальний результат. Неможливо стати майстром спорту без персонального тренера. Треба, щоб, крім тебе, була стороння компетентна людина, що буде бачити тебе, відчувати і вибудовувати систему. У нашому підході реальне швидке читання починається десь з 500 слів на хвилину.

Андрій Сподін