Фетиш

Кожен розставляє книжки по-своєму, адже книжкова полиця – це надзвичайно важливе місце в індивідуальному життєвому просторі будь-якої людини. Часто вона відбиває характер власника, розповідає про його уподобання та культурний бекграунд. Пропонуємо вашій увазі переклад статті, в якій письменниця Ханна Герсен розповідає про власний досвід організації книжкової полиці за різними принципами.

Нещодавно я переїхала до нової квартири, завдяки чому тепер без жодного почуття провини можу поринути в свій улюблений вид прокрастинації: переставляти книжки на полицях.

На моїх старих полицях книжки були розставлені за чотирма основними жанрами: художня проза, нон-фікшн, п’єси та поезія. Художня література розподілялась за датою видання, документальна – за галуззю знань, п’єси та поезія – у довільному порядку. На новій книжковій полиці я дотримувалась принципу розподілу на жанри, а в межах кожного з жанрів спростила пошук і поставила книжки в алфавітному порядку. Нудно, але ефективно. Проте важливим аспектом отримання радості від реорганізації книжкових полиць є застосування всіх можливостей, тому пропонуємо вашій увазі 10 організаційних стратегій, які стануть в нагоді, коли ви наступного разу переїжджатимете в нову квартиру, вирішите позбутися непотрібного або, як я, захочете відкласти нагальні справи й зробити щось приємне.
.

Хронологічний метод, за датою видання

Як я вже зазначила, саме так я розставляла більшість своїх книжок останні десять років. Це показовий спосіб демонстрації вашої книжкової колекції на полиці, й для того, щоб зробити його ще більш показовим, я застосувала ідею з літературних мемуарів (вже не пам’ятаю, чиї це були мемуари). Але цей метод був дієвим для мене з двох причин: 1) коли я розставляла книжки на полиці у певному порядку, я краще запам’ятовувала історію і краще розуміла, які письменники писали та видавали книжки в одну епоху та, можливо, впливали один на одного; та 2) коли я додаю книжки до своєї колекції, вони зазвичай зовсім нові, видані нещодавно, і легше просто поставити їх з краю полиці, ніж шукати для них місце за алфавітом.

Читайте також: У Китаї відкрили книгарню-книжковий тунель
.

За кольором

Якщо у вас багато книжок, це не надто раціональний спосіб організації книжкового простору. Я знаю про це, тому що колись намагалась так зробити. У мене гарна пам’ять на обкладинки і я думала, що інтуїтивно знаходитиму потрібну книгу, і, окрім цього, полиці виглядатимуть гарно. Я лише не врахувала, що іноді книжкові корінці іншого кольору, ніж обкладинка. Я витрачала багато часу на пошуки книги, яка, як я була впевнена, червоного кольору, а потім з’ясовувалось, що у неї синій корінець. Але якщо вам справді подобається розставляти речі за кольорами райдуги й у вас небагато книжок, які ви добре знаєте, це візуально ефектний спосіб упорядкування книжкових полиць.
.

Штучні стоси

Я бачила їх в журналах з дизайну і в чудовому лофті «Ноліта», де великі арт-буки лежали нерівними стосами на довгій лавці. Це нагадало мені – не без приємності – сцену з фільму «Великий Гетсбі», в якій Нік Карравей заходить до бібліотеки Гетсбі й бачить, що сторінки книжок не розрізані для читання. Отже, якщо у вас багато красивих книжок, які ви просто хочете показати, штучні стоси – це варіант для вас.

Читайте також: Американські письменники про улюблені книгарні
.

За темою/жанром

Якщо ви колекціонуєте книжки, присвячені певній темі, або є великим прихильником певного жанру, це, мабуть, найліпший спосіб розставити ваші книжки. Він також стане в нагоді, якщо ви погано пам’ятаєте назви й авторів.

Я розставляю документальну літературу за темами, тому що, на відміну від художньої літератури, не завжди можу згадати авторів нон-фікшну і назви книжок. Мої теми: «Історія», «Критика/Літературні інтереси», «Нью-Йорк» і «Мистецтво/Дизайн» (я вагалася, чи не виділити мемуарам, листам і часописам окрему предметну галузь в межах нон-фікшну, але зрештою вирішила ставити їх на полиці з художньою літературою, тому що в більшості випадків я цікавлюсь мемуарами авторів, твори яких мені подобаються). Деякі мої книжки не належать до жодної з цих категорій і стоять вертикальним некласифікованим стосом біля арт-буків.
.

За географічним принципом

Я ніколи не бачили людину, яка б розставляла книжки таким чином, але чому б і ні? Питання у тому, чи розставляєте ви книжки при застосуванні географічного принципу за місцем народження автора або за певним місцем, з яким автор асоціюється? Наприклад, Джозеф Мітчелл – це нью-йоркський чи південний автор? А як щодо Ернеста Гемінгвея? Середній Захід, острів Флорида-Кіс чи Іспанія? Інший варіант – розставити книги за місцем дії, яке визначити дещо простіше, хоча в багатьох книжках дія відбувається в декількох країнах та/або вигаданих містах. Компромісне рішення – виділити місце на книжковій полиці для певної географічної області.
.

За рівнем важливості та/або якістю

Це може стати гарним приводом для дискусії з гостями. Також це гарний спосіб вбити час у дощовитий день.

Читайте також: Книжкові коробки: сервіси відбірної літератури

За принципом таємничості

Якщо ви не хочете, щоб хтось знав, що ви читаєте та/або не переймаєтесь через неможливість знайти свої книжки, можете розставити їх корінцями до стіни. Завдяки цьому ваші полиці виглядатимуть рівними та монохромними. Окрім цього, людям буде складно позичати у вас книжки.
.

В алфавітному порядку

Це очевидний і найнудніший спосіб, але він також і найбільш дружній. Будь-хто, шукаючи книжку на вашій полиці, зможе легко її знайти. Також цікаво простежувати, які письменники стоять поруч.

Читайте також: За рамки блокнотів: 5 креативних записників
.

У довільному порядку

Ви взагалі не зобов’язані розставляти свої книжки за певним принципом. Ви можете розставити їх у довільному порядку, як Памела Пол, редакторка книжкового огляду «New York Times»: «У безладі мені подобається елемент несподіванки та приємних знахідок». Особисто я не застосовувала б цей метод у себе вдома, але мені подобається дивна суміш книжок, які можна знайти в пляжних будиночках, тому що там завжди існують варіанти несподіваного вибору.
.

Автобіографічний метод

Ця ідея з’явилась після перегляду фільму «Фанатик» (High Fidelity) (за однойменним романом Ніка Горнбі). Після розставання власник магазину платівок Роб, який страждає від нещасного кохання, вирішує реорганізувати свою колекцію за автобіографічним принципом. Він розставляє свої записи у порядку, який лише він може зрозуміти, ключем до розуміння є його життєвий досвід і особисті нав’язливі ідеї. Він пояснює другу: «Якщо я хочу знайти пісню «Landslide» групи «Fleetwood Mac», я маю згадати, що купив її для когось наприкінці 1983-го року, але не віддав з особистих причин».

Тут можна заперечити, що кожна книжкова полиця, як і кожен літературний твір, є автобіографічною, навіть попри прикраси об’єктивної організації, але визнаю, що вбачаю ностальгічні принади в свідомій організації книжкового простору за етапами мого життя. Поки не знаю, як я зрештою розставлю свої книжки, але буде цікаво повернутись подумки до всіх цих людей – родичів, вчителів, друзів, письменників – які вплинули на мій вибір книжок, предмети, які я обрала, авторів, яких я зустріла, списки книжок, які я скорочувала, і літо, яке я проводила з книжками.

Читайте також: Як у світі популяризують читання за допомогою інновацій та ІТ-технологій

Окрім цього, я мала брати до уваги менш приємні аспекти застосування книжкових полиць, наприклад, той факт, що певна кількість книжок назавжди залишиться непрочитаною, а інша, більша частка, ніколи не буде прочитана знову, тому що мої сподівання повернутись до них «одного дня» не мають нічого спільного з бажанням відновити стосунки з автором, але натомість це бажання повернутись до певного періоду мого життя, або навіть до певної людини чи місця. Автобіографічний принцип розставляння книжок – це подорож самодослідження, ось чому я залишаю цей варіант для кризи середнього віку – або, можливо, для переїзду в просторішу квартиру.

Оригінальна стаття опублікована на сайті themillions.com

Переклала Ольги Брагіної