uncategorized

Ексклюзивно для Читомо керівник проекту «Цифрова бібліотека» в Українському інституті книги Ростислав Семків розповідає про план розвитку проекту, що передбачає ресурс на рівні 10 мільйонів сторінок. 

Що роблять нині обізнані з інтернетом читачі або читачки, яким спало на думку проглянути щось із української класики, скажімо, повість Франка чи драматичну поему Лесі Українки, чи роман Домонтовича? Правильно, заходять у Google і вводять у заповітне пошукове поле «Франко повість читати». Те саме роблять і науковці, у сподіванні знайти не просто абстрактний текст Франка, а, наприклад, «Сойчине крило», причому саме з 50-томного академічного видання. Їм, бачите, конче потрібна цитата саме у такій редакції – цілком закономірне для науковців бажання.

А що отримують і перші, і другі? Правильно, їм пропонують текст купити, прочитати скорочено або прочитати з випадково засканованого і невідомо ким надрукованого джерела. Багатьох важливих творів у інтернет-просторі просто не знайдеш – хіба що згадку про них у Вікіпедії, на сторінці з інформацією про автора.

Є чимало слабких електронних бібліотек, які нарощують свої фонди невпорядковано й несистемно, і є трохи добрих, які, на жаль, читачам не надто відомі. Цифрова бібліотека, яку починає розгортати Український інститут книги, якраз має подолати такі труднощі: це повинен бути ресурс, зручний для читання, з добрим пошуком, з ефективними інструментами для роботи з текстом і системно, цілеспрямовано наповнюваний.

Тут має бути вся класика, у перспективі – усі стародруки, важлива періодика, а також усе найкраще з сучасної літератури, чим автори та видавці готові будуть поділитися

Одна з очільниць такої програми у наших європейських сусідів про перспективи їхньої цифрової бібліотеки сказала: «Нам потрібно все». Нам потрібно не менше. На жаль, хороші ініціативи втілюються не завжди швидко, а надто в нас, де існує опір не так недоброзичливців, як недосконалих процедур прийняття рішень і реалізації проектів. У середині минулого року було обрано директорку Українського інституту книги й одразу почалася робота, поруч з іншими напрямками, з утілення ідеї Цифрової бібліотеки Інституту. Складно, повільно, але процес рушив.

Читайте також про досвід Польщі в оцифруванні бібліотечних фондів

Ми одразу ж наштовхнулися на масу паперової роботи, оскільки ніхто не зводить будинок, не маючи попередньо проекту та плану. Не просто плану, а того, що урочисто називають «проектною документацією»: положення про Цифрову бібліотеку, без якого неможливо приступати до втілення задуму, плани її розбудови на рік та на п’ять років, технічне завдання, згідно з яким буде створено сайт бібліотеки, – все це потребувало великої кількості консультацій, обговорень, погоджень – і все це забирає час.

І через це, і через те, що загалом Інститут пізно стартував (лише після відбору директорки, у другій половині року, він зміг зайнятися реєстраційними процесами й формуванням команди), тільки у листопаді ми оголосили тендер на створення сайту майбутньої Цифрової бібліотеки, але змушені було його відхилити через брак часу, який лишався до кінця року після проведеної процедури. Ми не могли дозволити собі зробити нашвидкуруч слабкий сайт, що упав би за півроку, після завантаження на нього тисячної книжки. Не могли створити платформу, якою було б незручно користуватись. Це було б неефективне витрачання державних коштів і обман сподівань читачів.

Читайте також: Як пройти у цифрову бібліотеку: досвід Флоридської політехніки

Попри це, 2017 року ми змогли закупити техніку, необхідну для організації процесу запуску й розгортання бібліотеки та моніторингу вже оцифрованих матеріалів. Також придбали обладнання для мобільної відеостудії, у якій писатимемо ролики майбутнього лекторію, що дасть можливість більше дізнатися про книжки та інші матеріали, які будуть уміщені на Цифровій. Тож тим, хто заявляє, ніби Інститут втратив кошти на створення Цифрової бібліотеки, виділені на проект минулого року, повідомляємо, що ми використали все, що встигли, а решту повернули в бюджет.

До речі, про моніторинг. У країні вже доволі багато заскановано, проте ми мало про це, на жаль, знаємо. І рішуче ніхто не знає про всю масу матеріалів, переведених у цифру. Цю інформацію просто ніхто не узагальнював – саме час почати.

Цифрова бібліотека має бути ефективним сайтом із постійним доступом до її колекцій. Ми плануємо в цьому році побудувати такий сайт і почати його наповнювати. Це, знову ж, непросто: ані створення сайту, ані замовлення послуг зі сканування та оцифровування не можуть відбутися без передбачених законом тендерних процедур. Зараз іде доопрацювання технічної документації, згідно з якою в лютому Інститут оголосить новий тендер на створення сайту, а згодом – на послуги організації, яка скануватиме та оцифровуваватиме видання.

Цілком реально, що до кінця 2018 року бібліотека буде наповнена не менш як 100 000 сторінок електронних документів

Загалом, план розвитку Цифрової бібліотеки Українського інституту книги передбачає її ресурс на рівні 10 мільйонів сторінок. Вона також повинна містити якісні репродукції українського класичного живопису та графіки і вже згаданий відеолекторій з питань національних літератури та мистецтва. Втішно, що існує державного рівня ініціатива щодо заснування такого універсального та масштабного ресурсу. Зустрічі в такій бібліотеці будуть віртуальними, але це будуть зустрічі справжніх фанів національної літератури та мистецтва. Тому всіх будемо раді там бачити.

Читайте також: Бібліотеки й ресурси, які оцифровують українську спадщину