28.01.2011 0 Автор: Оксана Хмельовська

У рюкзаку: Це збірка програмних статей італійських режисерів-неореалістів, видана ще за часів СРСР. Того дня я проводив кіноклуб та розповідав про Роберто Росселіні. А чи знаєте Ви? Італійським кінопроцесом за часів народження неореалізму керував син Муссоліні Вітторіо – він сам писав сценарії та був головним редактором фахового журналу про кіно. Перші фільми Росселіні були просякнуті духом італійського фашизму і згодом він казав, що йому за них зовсім не соромно. Звичайно, у цій книзі всього цього немає, і Росселіні представлений як прихильник комунізму, якими у нас автоматично вважали всіх антифашистів по принципу «хто не з нами – той проти нас».

На черзі: У мене загрозливо збільшується черга книжок для негайного прочитання, бо роботи все більше, а часу – все менше. Наразі це:

1. Георгій Дарахвелідзе «Ландшафти сновидінь. Кінематограф Майкла Пауелла та Емеріка Прессбургера». Майже 1000-сторінкове дослідження 23-річного (!!!) московського кінознавця, видане чомусь в українському видавництві «Глобус-Пресс».

2. Джаред Даймонд «Зброя, мікроби і харч». Антропологічне дослідження про основи нерівномірного розвитку окремих народів: чому, наприклад, росіяни завоювали чеченців, а не навпаки?

3. О.І. Герцен «Былое и думы» – страшенно цікавий автобіографічний твір російського письменника.

4. Мішель Фуко «Історія божевілля у класичну епоху».

5. Jill Walker Rettberg «Blogging». Історія англомовної блогосфери.

6. Бертран Рассел «Людське пізнання. Його історія та межі». Моя улюблена цитата звідти: «Припустимо, що ви бачите половину кобили у той момент, коли вона з’являється з-за рогу; вас це може зацікавити дуже мало, але якщо друга половина виявиться такою, що належить корові, а не кобилі, ви, ймовірно, перебуватимете у стані крайнього здивування, яке буде майже безмежним. Варто визнати, що така подія логічно цілком ймовірна».

7. Бертран Рассел «Історія західної філософії».

8. Двотомник сучаної китайської прози – дуже якісна література без присмаку соцреалізму.

9. Роман «Лом» мого приятеля Юрія Шинкаренка, який він видав власним коштом.

Читати намагаюсь їх всі, час від часу повертаючись.

Вибір книжки: Я маю вже великий читацький досвід, тому мені важко догодити. Останнім часом обираю все менше белетристики, тому що вона зазвичай низької якості: більшість письменників просто копіюють сюжети та стиль творів попередників, сподіваючись, що ніхто цього не помітить, але я одразу помічаю, тому намагаюся шукати книжки, де є щось для мене нове та незнайоме. На щастя, їх багато, але здебільшого в царинах філософії, антропології та соціології – раніше я ніколи туди не забирався.

Твитнуть