Новини

Читомими бувають не лише книжки. Дехто запам’ятовує літери, розглядаючи  магазинні вивіски, або досліджує історію, вивчаючи  листівки.  Існує класика літератури, чому б не існувати класиці листівок. Тільки на сучасних картках вози з конями замінили автомобілі, а бані церков вже не здаються такими високими. Проте лишається те ж впізнаване тепло. Листівки, – як і книги, собори, вулиці, – дають відчуття перемоги вічності над часом, яке чомусь так солодке людині. Часом.

Цікаво, що спочатку на листівках не було ніяких малюнків. Першу ж ілюстровану 1794 року картку створив англійський художник Добсон, зобразивши на ній зимовий пейзаж і родину біля ялинки. А от знаковим для України став 1894 рік.  Тоді у Російській імперії видали розпорядження, яке обмежило монопольне право поштового департаменту на випуск листівок. І вже 1895 року київський видавець Степан Кульженко видав серію кольорових поштівок з краєвидами Києва. Згодом з’явилися картки з іншими українськими містами, які часто доповнювали написом „Прив?т изъ Кіева” (Маріуполя, Кременчуга тощо).

Історія в картинках

Наприкінці XIX – початку XX століття видавали чимало серій, де показували побут сільського населення, українське вбрання, професії-образи. За серію „Українські типи і краєвиди”, випущену 1911 року, київському видавництву „Рассвет” присудили першу премію на міжнародній виставці поштових карток у Варшаві. До речі, листівки цієї тематики „перевидають дослівно”. Бо навряд чи зараз аж надто відрізняється одяг населення Дніпропетровська, Житомира, Києва. Таку ж історичну цінність мають картки з репродукціями творів мистецтва, нерідко втрачених, збережених лише в цих маленьких клаптиках паперу.

Сучасні українознавчі листівки:

Що рекламували в ХІХ столітті?

Не обійшлося без цього і тут, щоправда, рекламували тоді не плазмові телевізори. Та як кажуть – нема нудних товарів, є нудні рекламісти. Тогочасні креативні підприємці не відставали від сучасних рекламщиків. Наприклад, фірма “Ельворті” в Єлисаветграді (нині Кіровоград) „просувала” сіялки. На листівці 1900-х років зображено поле, сіячів та коней, що тягнуть сіялку, на якій чітко вирізняється назва „Эльворти”. Напис на листівці – „Сљялка Эльворти сберегаетъ 2 п. сљмянъ на десятину и даетъ приростъ урожая свыше 10 п. на десятину”. (Справді – найвигідніше рекламувати мрію, або “Іmpossible is nothing”, як зазначає Adidas). Нижче – говорячи сучасною мовою, рекламний слоган: “Сљялка ЭЛЬВОРТИ – другъ нашъ вљрный; другъ неизмљнный, другъ примљрный”. Крім того, кожен охочий (і грошовитий) пан міг замовити партію листівок із зображенням свого офісу, книгарні чи навіть власного будинку.

Позитиффчик

Листівки „з приколами” аж ніяк не винахід сучасності. Психологи вважають, що людина сміється над тим, що її ж і тривожить. Якщо виходити з цього твердження, то наші предки  найбільше турбувалися за стосунки в родині, зокрема між дружиною й чоловіком – прийнамні, чимало гумористичних сюжетів присвячено саме цій темі.

Зі святом!

Святкові листівки, певно, мають найміцніший зв’язок із минулим. Бо ж і в святах найбільше цінують традиційність. На Великодніх – храми, паски, писанки. Тоді і тепер. Ну добре, крашанки, може, й пофарбовані не цибулинним лушпинням, а Е 122, та цього на картинці не видно. У символіці свят завжди є щось незмінне – ті самі зорі, церкви, синє небо і добрі янголи. Проте епоха наклала відбиток і на святкові вітання. Багато тодішніх листівок перейняті темою визволення України. Наприклад, у львівському видавництві „Сокільський базар” 1907 року випущена листівка із портретами Івана Котляревського, Тараса Шевченка і Маркіяна Шашкевича і написом  „Христос воскрес – воскресне Україна”.

Сучасні святкові листівки:

Ста років вистачить, аби папір перетворився на прах. Ста років достатньо, щоб мистецтво перемогло час. Здорово, що є Геловін і є Великдень, здорово, коли з листівок дивляться Санта Клауси і усміхаються янголята на плечах у Святого Миколая. Нам не дано знати, що нового станеться через століття, але ми можемо передбачити, що лишиться нетлінним. Це втішає.

Ірина Жданова