Book Art

Майже два роки тому проект «Семенко100» підкорив серця не лише відвідувачів Книжкового Арсеналу-2016, а й видавців. Так артбуки, над якими працювали художники Катерина Лесів, Романа Рубан, Михайло Букша та Ольга Гайдаш, вийшли лімітованим тиражем у видавництві «Лоція».

Читомо розпитало авторів та видавців про роботу над проектом, улюблені вірші та експерименти з матеріалами.

«Семенко100» — це свого роду книжкові етюди, на створення кожного з яких витратили від кількох годин до кількох днів. Художники обирали вірші та спосіб їх оформлення на власний смак. Головний редактор видавництва «Лоція», а також куратор літературних проектів Plivka, директор фестивалю актуальних поетичних практик Kyiv poetry week, поет, режисер, перформер Дмитро Казаков пригадує, як ілюстратори розповідали, що під час Книжкового Арсеналу деякі примірники «Семенко100» зникали, і вони їх доробляли протягом фестивалю. «Коли я почув цю історію, то зрозумів, що це попит», — ділиться він.

Читайте також: Семенко мертвопетлює: історія вічних пошуків

Казаков розповідає, що від початкової версії проект відрізняється відсотків на 40 — деякі книжки переробили чи доробили. «Автори підходили до ілюстрацій як візуального смислу, а ми відслідковували під час роботи, щоб тексти були правильно написані та синхронізовані. Ми довго фокусувалися на текстах. Для цього працювали 3 редактори», — каже він.

Катерина Лесів, Романа Рубан, Михайло Букша та Ольга Гайдаш за задумом видавців — співавтори Михайля Семенка. Кожен артбук — це спільна робота тексту та його візуальної реалізації.

Поки що «Лоція» не думає про видання інших письменників Розстріляного відродження або системне продовження серії. «Основна діяльність видавництва лежить у площині актуальних поезій. Ми працюємо з живими авторами. Скоро у нас вийде продовження серії «Лоція», серед яких будуть російськомовні та україномовні автори, а також поети, які емігрували в інші країни», — ділиться планами Казаков. Окрім того розповідає, що у планах — власний кириличний шрифт для поетичних видань «Лоції».

Видавці також хочуть, щоб проект «Семенко100» був перекладений англійською. Саме так планували першопочатково. Це ідея Саші Андрусик, метакураторки Plivka та співзасновниці УХО.

Перший тираж проекту — 500 примірників. Кожна коробка має власний номер. «Це точно не масовий продукт, його не буде у великих книгарнях. Наше видання — особиста історія з видавництвом та споживачем», — пояснює видавець. Найбільше проектом цікавляться готові до експериментів читачі поетів Розстріляного відродження і люди, які насамперед звертають увагу на візуальну складову і розглядають видання не лише як носія тексту. Багато серед них — аудиторія проектів у Plivka, ті, що знають продукт.

Читайте також: Михайль Семенко: лідер, урбаніст, деконструктор

Автори про проект:

Михайло Букша:

«Проект «Семенко100» вирішили видати із «Лоцією» під час першої презентації на Книжковому Арсеналі-2016 в рамках клубу ілюстраторів Pictoric. На той час ми вже товаришували та співпрацювали із Дімою Казаковим, тому були дуже раді його пропозиції щодо подальшої роботи разом.

В техніках під час роботи не обмежувався, тому що «Семенко100» —проект про діалог та пошук: форм, значень, підтекстів та рим. Поки що планів про роботу з іншими митцями в такому форматі не було, та ми продовжуємо співпрацювати разом. Проектом мені допоміг генерувати та втілювати ідеї набагото швидше ніж раніше, відкидати зайве і не концентруватися на одному рішенні».

Романа Рубан:

«Під час роботи над проектом ми не думали про те, щоб видати його. Ми створювали те, що нам горіло, і мабуть, саме тому «Семенко100» зацікавив декілька видавництв, Дмитро був першим з них.

Ми розуміли, що наш проект нішовий, тож не було сумнівів, що будемо працювати далі саме із «Лоцією». Бо в саме в цьому видавництві проект зберіг свій початковий характер. Хоч дорога від самвидаву до лімітованого видання забрала у нас й у всієї команди видавництва багато сил, ми дуже тішимося результатом і фідбеком людей.

Була спроба зробити експеримент над собою в першу чергу, тож техніки використовувались різноманітні, колажі, малюнки кульковими ручками, простим олівцем, робота з папером, принтскрини моніторів, телефону, монотипії, лінорити, фотографії. Важко закріпити за собою щось конкретне, адже не техніка визначає задум. Це лише інструменти для досягнення задуму. Але нехай, моя творчість то простий олівець, а Семенка — принтскрини.

Здебільшого вектор нашої роботи — це експерименти в площині арт-буку, що можуть як  включати в себе опрацювання творчості інших письменників, так і не мати жодного відношення до текстів письменників, та до текстів в цілому».

Катя Лесів:

«На Книжковому Арсеналі багатьох людей, зокрема видавців, зацікавив проект. Ми зупинились на співпраці з «Лоцією», оскільки вже мали досвід спільної роботи та в цілому «Семенко100» відповідає контенту видавництва. Ми не обмежували себе техніками і концепціями. Книжки — це спосіб почати діалог зі Семенком візуальною мовою.

У нас є ідеї проектів у такому ж складі художників, але вони не пов‘язані з письменниками. Думаю формат «Семенко100» не є універсальним для осмислення творчості різних поетів. З Семенком це вийшло природньо, не хочеться брати одне рішення за шаблон.

В першу чергу, це був вдалий експеремент колективної роботи, де учасники одне одного не обмежують, а навпаки — розкривають. На відстані вже біля двох років з моменту роботи над проектом, знаходжу корінь багатьох теперішніх своїх ідей в коробці «Семенко100». Інтенсивна робота, що практично на межі фізичного і психологічного виснаження, часто сприяє дуже специфічному розслабленню і відбору. Тоді знаходиш у собі таке, що за інших обставин не проявляється».

Раніше ми писали про фестиваль у рідному селі Михайля  Семенка «Метро до Кибинець».

Нагадаємо також, що зараз у мережі триває флешмоб #ячитаюСеменка