Новини

Франц Кафка. Зниклий безвісти. – Київ: Критика, 2009. – 280 с. – ISBN 978-966-8978-34-0.

Перший роман Франца Кафки «Зниклий безвісти», також відомий під назвою «Америка», приходить до українського читача останнім. Восени минулого року книжка побачила світ у видавництві «Критика», а її презентація відбулася аж тепер, напровесні. Новий переклад цього роману здійснив Юрко Прохасько. Для перекладача робота над Кафкою стала етапною та вагомою. Він признався, що, прочитавши Кафку в ранньому підлітковому віці, не був надто вражений і не належав до абсолютних прихильників письменника.

Зараз для Прохаська переклад Кафки не є «самоочевидним зверненням», а лише бажанням визначити його місце в перекладацькому каноні й, що найголовніше, поцінувати класичну модерну літературу, адже, за словами перекладача, «вартість твору є спонуканням до перекладу». До того ж, естетика і письмо Кафки захоплюють; особливої цікавості «Зниклому безвісти» додають людські (а значить – читацькі) переживання, стеження за тим, як людина потрапляє у чужий світ і здобуває в ньому орієнтацію, знаходить сили не впадати в розпач серед багатьох життєвих проблем, що, до речі, і характеризує головного героя роману Карла Росмана.

Юрко Прохасько зазначив, що під час роботи мав труднощі. Він, як перекладач-інтерпретатор, мав уловити і втримати протягом усього тексту настроєність людини, яка перебуває на грані почуттів, а також передати естетику сну, завжди притаманну Кафці. Текст, на думку Прохаська, не є запланованим від початку до кінця, ми можемо побачити роман майже у процесі його створення, простежити, як “виникає” це письмо під час писання. Щоб передати все це, перекладач повинен мати широкий регістр переживань, про що сказав і сам Юрко Прохасько. Він залишив деяку незавершеність твору і слідував тексту. Так чи інакше, але цей переклад значно наближує нас до розуміння Кафчиного світобачення.

.

.

Історія роману «Зниклий безвісти» прозора. Тут більш цікавою є історія рукопису. Упродовж своєї роботи Кафка часто відривався від цього твору, паралельно писав інші відомі тексти, зокрема «Перевтілення», часто повертався до цього роману, але, зрештою, так і полишив його незакінченим. Сам роман починав рости із одного оповідання 1913 року, яке у Прохаська має назву «Грубник», у класиків перекладу Івана Кошелівця – «Шмаровоз», у Євгена Поповича – «Кочегар». Українські видавці основною назвою твору обрали автентичну «Зниклий безвісти», на відміну від публікатора Кафки Макса Брода, який дав романові відому назву «Америка». До речі, У самій Америці Кафка ніколи не був.

.

.

Книга видана у двох варіантах – у палітурці й у м’якій обкладинці, причому вони різняться дизайном, який виконав Ілля Стронговський сучасно і просто. Оформлення обкладинок вибирали усім видавництвом. На палітурці використано світлину фотографа Володимира Давиденка з Нью-Йорку, на обкладинці – репродукцію картини Никифора Дровняка «Порт».

.

.

Сполучення видавничих концепцій «Критики» і тексту Кафки є надзвичайно цікавим. Переклад Юрка Прохаська – значуща складова, його справді варто читати. Не буду казати надто багато компліментів, щоб не робити слова надто солодкими і не применшувати тим самим читацький потяг до нової книги. Зазначу лишень найхарактерніший епітет до нового перекладу «Зниклого безвісти»: він є поліфонічним, а далі вже справа стоїть за його прочитанням.

.

Олексій Гавриленко