Новини

«Графоман – це нереалізована людина, яка починає всіх ненавидіти, якщо їй не вдається видати свою книгу», – вважає письменник Антон Санченко.

Про те, як автору-початківцю себе таки реалізувати, а значить, уникнути сумної долі графомана, він розповів під час лекції в рамках Осінньої літературної школи, що стартувала 19 жовтня.

Санченко переконаний: у сучасному світі  значно легше пробитися до видавців, аніж за часів його молодості. Тоді не було інтернету, а чи не єдиним способом десь про себе заявити була публікація у літературних часописах. Потрапити ж туди було майже нереально через великий потік рукописів і обмежені обсяги самих видань. Тепер же існує інтернет і він змінює усе.

#1. Не сподівайтеся на літературні часописи

Головна функція літературних часописів – публікація молодих авторів. Вони мають бути фільтрами, які їх виловлюють. Однак в Україні ця система майже не працює, а самі часописи фактично зникли. Є «Кур’єр Кривбасу» та «Шо», але вони молодих авторів не видають, і саме тому існують ще й досі. Решта ж літературних видань перебувають у стані цілковитої непевності: то є гроші, то нема, то друкують, то не друкують.

#2 Йдіть в інтернет

Зараз працює тільки інтернет. Але не групи Вконтакті, де всі свої. Якщо ви справді хочете потрапити у поле зору видавців, потрібно шукати сайти, на яких збираються люди, що пишуть, обговорюють рукописи один одного, дають поради. Потрібно вибрати такий, де сидять не самі лиш графомани, але й куди заглядають видавці, – приміром, Гоголівська академія або Чорнильна хвиля.

#3. Не опускайте рук

Уявіть собі рідера, що за дуже скромні гроші має прочитати двадцять романів на місяць і обрати найкращі для часопису чи видавництва. Вам може не пощастити і він відразу наштовхнеться на якусь не надто вдалу сторінку вашого в цілому пристойного рукопису. Через це відкладе роман або перегляне його по діагоналі. Ви маєте враховувати ймовірність таких ситуацій і не опускати руки, якщо ваш твір не опублікували з першого разу або якщо він не переміг на якомусь конкурсі. Іноді тексти, які не перемагають першого разу, беруть золото через кілька років.

#4. Починайте з оповідань

Не розумію, як прозаїк може відразу написати роман, не навчившись писати оповідань. Але факт і в тому, що романи продавати набагато легше, ніж збірки оповідань. Цьому є пояснення, яке ще на початку ХХ ст. знайшли англійські видавці: щойно людина запам’ятає, як кого звуть, розбереться з героями, про яких хочеться читати далі, як оповідання закінчується, починається наступне і читач знову має в’їжджати у зміст… Але цього року Нобелівську премію з літератури дали авторці оповідань. Можливо, це щось змінить.

#5. Працюйте над цікавими персонажами

Дякуємо за допомогу LKM^E– Лабораторії книжкового інтернет-маркетингу при КНУКіМ.