Читомо > Новини > Що варто знати про японського письменника Кобо Абе

Новини

Що варто знати про японського письменника Кобо Абе

07.03.2017 1 Автор:

Японський письменник, один із лідерів повоєнного авангарду в мистецтві, Кобо Абе (???? / Abe K?b?) був великим шанувальником групи «Pink Floyd» і музики Бели Бартока. Він захоплювався фотографією, розкриваючи себе через теми стеження і підглядання, завдяки фотоапаратам марки «Contax». Талановиті люди завжди особливі, вони не можуть бути добрі лише в одному, наприклад, — тільки в літературі.

Їх манить багато незвіданих досі «вершин і низин», бо ж Кобо Абе писав не лише абсурдистські романи, повісті, оповідання та п’єси, а й наукову фантастику. Абе Кіміфуса («Кобо» ? від вимовленого по-китайськи імені «Кіміфуса») народився в Токіо (Кіта) 7 березня 1924-го, тож сьогодні святкуємо 93-тю річницю з дня народження. А Читомо розповідає більше про Абе як дрматаурга. 

Українським читачам більше відомо про Абе-прозаїка, аніж про Абе-драматурга. Адже з-поміж перекладених українською книжок ? «Спалена карта» (??????? / Moetsukita chizu, 1967; переклав Іван Дзюб, «Молодь», 1969); «Людина-коробка» (?? / Hako-otoko, 1973; переклав Іван Дзюб, «Всесвіт», 1975); «Жінка в пісках. Чуже обличчя. Спалена карта» (переклав Іван Дзюб, «Дніпро», 1988, серія «Зарубіжна проза ХХ століття»); «Жінка в пісках» (??? / Suna no onna, 1962, «Основи», 2004, серія «Зарубіжна класика»), ? не знайдеться жодної перекладеної п’єси чи бодай натяку на них.

А ще ж у 1962 році японський режисер Тешіґахара Хіроші (?????/ Teshigahara Hiroshi) зняв за сценарієм Абе свій перший художній фільм «Пастка», в основу якого було покладено абсурдистську п’єсу письменника.

 

«Студія Абе Кобо»

У 1973 році Абе створив і очолив власний театр — «Студію Абе Кобо» (???? ? ? ? ? / Abe K?b? Sutajio), що ознаменувало початок періоду його плідної драматургічної творчості. На момент відкриття театр Абе налічував 12 осіб: Кацутоші Атараші, Хісаші Іґава, Куніе Танака, Тацуя Накадаі, Карін Ямаґучі, Тацуо Іто, Юхей Іто, Кайоко Оніші, Фуміко Кума, Масаюкі Сато, Дзеншю Маруяма і Йоші Міядзава.

26174b30

Завдяки підтримці Цуцумі Сейджі (???/ Tsutsumi Seiji), японського підприємця, мецената і громадського діяча, трупа Абе змогла облаштуватися в одному з районів Токіо, ? в Шібуї (??? / Shibuya-ku), ? у театрі «Сейбу» (?????? / Shibuyaseibu gekij?), який тепер носить назву «PARCO» (заснований у 1957).

 

Чарівний синтезатор

Абе захоплювався музичними новаціями і придбав синтезатор задовго до того, як той отримав масове поширення в Японії. На той момент, крім письменника, синтезатор був лише в «Студії електронної музики» NHK (Ен-Ейч-Кей / ?????? / Японська Телерадіомовна Корпорація) і у композитора Томіти Ісао (??? / Tomita Isao). За допомогою цього інструменту Абе записував програми та інтерв’ю, що показувались на NHK, а потім самостійно обробляв їх і створював звукові ефекти для постановок «Студії Абе Кобо».

0

Виступи експериментального колективу не раз демонструвалися за кордоном, де були високо оцінені. Наприклад, у 1979 році у США з успіхом була поставлена п’єса «Слоненя померло» (?????? / Kos? wa shinda, 1979). А у 1980 році театральний колектив Абе — 25 чоловік — побував на гастролях в Сполучених Штатах і виступив із виставами у п’яти найбільших містах країни, включаючи Нью-Йорк, Вашингтон і Чикаго.

Незважаючи на те, що нетривіальний новаторський підхід Абе викликав великий резонанс в театральному світі кожної з країн, де гастролювала «Студія», її ігнорували критики в самій Японії. І пізніше, у тих же 80-х, через фінансові труднощі театр поступово припинив своє існування.

 

Драматургія Абе

Серед основних п’єс автора — «Полювання на рабів» (?????/ Dorei gari, 1955), «Привиди серед нас» (???????? / Yuurei wa koko ni iru, 1958), «Провал часу» (???? / Toki no gake, 1964), «Ти теж винний» (????????? / Omae nimo tsumi ga aru, 1965), «Друзі» (?? / Tomodachi, 1967), «Людина, що перетворилась у палицю» (?????? / B? ni natta otoko, 1969), «Валіза» (? / Kaban, 1969), «Зелена панчоха» (?? ? ? ? ? ? ? ? / Midoriiro no sutokkingu, 1974) та ще з десяток інших п’єс.

Плідно співпрацюючи з радіо, Абе написав цілий ряд радіоп’єс і сценаріїв для радіо: радіопередача «Hoero!» (1962), «Провал часу» (1964), «Людина, що перетворилась у палицю (1969), «Валіза» (1969) та. ін.

За свої драматичні твори Кобо Абе удостоївся трьох премій: у 1958 році нагороджений театральною премією Кішіда (???????/ Kishida engekish? jush? / Kishida Prize for Drama) за п’єсу «Привиди серед нас»; у 1967 році п’єса «Друзі» нагороджена премією Танідзакі (????????? / Tanizaki jun’ichir?sh? o jush? / Tanizaki Prize); у 1974 р. удостоєний премії Йоміурі (???????? / Yomiuribungakush? o jush? / Yomiuri Prize) за п’єсу «Зелена панчоха».

 

Хто і чому винний?

П’єса «Ти теж винний» (1965) не перекладена українською. Її можна прочитати у російському перекладі Сергія Гривнина, який спеціалізується на перекладах японської літератури. Також цю п’єсу можна почитати у виданні 1998 року «Кобо Абэ. Собрание сочинений. В четырех томах. Том 4» виданого видавництвом «Симпозиум», або у видання 2007 року «Кобо Абэ. Том 4. Стена. Рассказы. Пьесы», виданому «Амфорою», чи у виданні 2014 року «Кобо Абэ. Стена», виданому «Амфорою», «Петрогліфом». Всі три книжи вийшли у Санкт-Петербурзі.

Минулого року театр «Дно» за сприяння Центру Науки та Мистецтва DIYA і завдяки постановниці Анні Горянській подав своє європейське бачення п’єси з досить несподіваним сюжетом далекосхідного автора.

IMG_3839

14

Як самі про себе пишуть актори, театр «Дно»: «Молодий амбіційний театр. В наших виставах беруть участь кращі випускники DramaSchool та професійні актори. Нас цікавлять п’єси класиків та сучасних драматургів. В кожній з них ми намагаємось віднайти щось актуальне для самих себе, відкрити якийсь новий зміст. Адже «Дно» — це глибина».

Ролі у виставі виконували: Ігор Чернявський (Чоловік), Анна Шутікова, Вікторія Пашко (Жінка), Сергій Калаба (Мрець) і Світлана Троценко (Сусідка). У постановці також використовувалася музика невідомих японських композиторів та музикантів. Над текстом працювали Анна Циганенко, Анна Горянська та Христина Гончар.

 purpulline

Анна Горянська,

постановниця п’єси «Ти теж винен»:

«Нам захотілося спробувати поекспериментувати трохи саме з азіатським текстом. Текст «Ти також винен!» захопив нас одразу, після першої ж читки. Не дивлячись на дуже специфічні діалоги і взаємини між персонажами, ми вирішили, що працюватимемо з ним… Це особолива історія, було цікаво зрозуміти, чи зможемо ми, українці, передати атмосферу і специфіку японського погляду на життя, стосунки, смерть, і на інші речі. Ми намагалися ставити цю п’єсу в сучасній манері і залишати певні натяки на японську культуру. Сакура, музика, певна стриманість у характерах, у поведінці, ? але при цьому ми не грали японців.

Перекладали п’єсу самі з російської мови. Хотілося б переклад з оригіналу, але маємо те що маємо. Нам залишалось подбати про те, щоб переклад був максимально професійним, тому консультувались із філологами.

В художньому оформленні ми надали перевагу мінімалізмові. Зате велику увагу приділили пошукові японської музики. Саме вона задає потрібний настрій і створює особливу атмосферу, розставляє акценти. Поступово почав з’являтись образ вистави: як би мали бути вдягнені актори, який мав би бути грим, як вони рухаються і розмовляють. Усе ніби саме собою складалося впродовж роботи над постановкою.

Нам було дуже цікаво знайти хоч якийсь матеріал про постановки «Ти також винен!» іншими режисерами чи театрами. Я шукала відеозаписи чи хоча б якісь фотоматеріали, та нічого не знайшлось. Ми би із задоволенням подивилися цю п’єсу у постановці якогось японського режисера. Можливо, вона не настільки популярна, як «Жінка в пісках», її не так часто ставили, тому не має записів.

Ми дещо скоротили текст п’єси і разом з тим стало менше на одного персонажа. Але це допомогло створити дуже цікавий гротесковий образ Сусідки, що увібрала в себе риси двох персонажів. У «Ти також винен!» дуже мало подій, але дуже багато діалогів. З огляду на це, ми побоялись, що глядачу буде важко сприймати стільки тексту і деякі епізоди скоротили, що зробило постановку більш динамічною. Але самі актори полюбили цей текст, над розумінням якого ми працювали декілька місяців, розбираючи фразу за фразою, слово за словом».

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. 08.03.2017 в 4:44 pm

    Стаття прямо в яблучко для моєї серії “Колекція театральна”

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe