Book Art

«The Gashlycrumb Tinies: or, After the Outingс» – книжка-абецедарій американського письменника і художника Едґара Ґорі. Вперше вона була надрукована 1963 року у Нью-Йорку і стала однією із найвідоміших у портфоліо автора. Книжка встигла стати брендом, що розселив своїх декадансових персонажів по футболках, постерах та навіть мультиках.

The Gashlycrumb Tinies увійшли до трилогії разом із казкою про викрадення дівчинки комахами («The Insect God») та майже позбавленою героїв і текстів книжки-картинки «The West Wing». Усі три книжки знайшли своїх палких прихильників, але безумовним лідером продажів і причиною додруковування тиражів стала сповнена глупою смертю «TGT».

На кожній із її сторінок живуть (правда, дуже недовго) 26 дітей, які представляють різні букви англійської абетки. Смерті римуються дактилічними строфами та супроводжуються чорно-білими авторськими ілюстраціями.

На жаль, сьогодні перекласти чарівну знахідку уже неможливо: автор спочиває з миром і не може домалювати необхідних картинок, та й вигадувати слова на м’який знак – марудно і нікому непотрібно.

«Набільший міф про мене, так це те, що я – готичний», – засмучувався схожий на Санту життєрадісний Ґорі. Хоча саме цей міф забезпечив автору значний сегмент його аудиторії, що так і не дізналася правди про своє темне захоплення.

Окрім необтяжених конформізмом підлітків і введених в оману готів, найвідданішими фанатами Едварда, за його ж словами, лишалися маленькі старенькі бабусечки. Життєрадісні та натхненні, вони йшли за автографами, а потім годинами розглядали веселі картинки і жартували на тему смерті.

Когось, звісно, лякають чорно-білі таємничі сюжети книжок Ґорі, і вони поспішають забрати своїх дітлашків подалі від єретичних буквариків і зловісних книжок-картинок (ну, що ж, на усмішки Остапа Вишні це справді не схоже).

Цікаво лише, чого боявся сам Ґорі, якщо страждав на таку творчість. Смерть? Надто банально. Тим більше, її він уявляв швидкою і безболісною. Зрештою, у нього так і сталося – серцевий напад на 75-му році життя.

Проте в одному зі своїх останніх інтерв’ю автор згадує, що саме СТРАХ змусив його малювати. У 5 років його до смерті налякав «Дракула» Брема Стокера. Після цієї книжки Едвард твердо вирішив, що теж буде творити, тільки трошки лагідніше.

Був, правда, ще один страх – після книжокового дебюту. Стало дуже страшно, що більше ідей в голову не прийде.

Але після тієї думки йому намалювалась трохи не сотня книжок, створилась сценографія до Бродвейської постановки «Дракули», написались сценарії та ілюструвались книжки. До речі, однією з них стала відома дитяча книга Т. С. Еліота «Книга старого Опосума про практичних кицьок», що витримала не одне перевидання у різних країнах світу.

У 1996 році, за 4 роки до смерті Едварда, був виданий ретроспективний альбом його творів, а ім’я автора до того часу встигло трасформуватися у прислівники – it’s very «Edward Goreyish!», – з чого він сам дуже радів, –«значить, десь відзначився!»)

Портрет Ґорі by Michael Romanos