Читомо > Новини > Підсумки «Самовидця-2014»: репортажі про заробітчан, туристичних гідів і Євпаторію

Новини

Підсумки «Самовидця-2014»: репортажі про заробітчан, туристичних гідів і Євпаторію

14.03.2014 0 Автор:

Видавництво “Темпора” продовжує вирощувати українських репортажистів. Результати другого конкурсу художнього репортажу “Самовидець” оголосили  7 лютого в київській книгарні “Є”. Його тема – праця  українців удома та за кордоном.  Цього року до трійки репортажів-переможців увійшли тексти про трудову діяльність українських заробітчан в Італії, а найкращим визнаний текст, що розкриває невідомі сторони роботи гіда-екскурсовода.

Загалом на конкурс надійшло 25 робіт. Десять найкращих репортажів вийдуть невдовзі однією книгою. Це тексти Олеся Бережного, Катерини Бондар, Ірини Гищук, Олени Журавльової, Захара Колісніченка, Василя Кузана, Володимира Молодія, Світлани Одинець, Антоніни Ряховської та Станіслава Цалика.

reportaj6

Згідно з умовами конкурсу, переможець отримує право на публікацію власної книги у видавництві “Темпора” .

Журі у складі Тетяни Трофименко, Андрія Бондара, Антона Санченка та Остапа Сливинського загалом стримано висловлювалося щодо поданих на цьогорічний конкурс робіт. Хтось, як-от Андрій Бондар, був більш оптимістичний: «На відміну від минулого року, де були явні лідери, цього разу середній рівень дуже високий. Певно, перший конкурс задав планку, і перша п’ятірка текстів помітно відзначається вищою якістю». Хтось не приховував розчарування. «Загальне моє враження від текстів було не дуже високим. На загальному тлі – досить сіренькому – були кілька текстів, котрі стали лідерами. Решта були доволі  однорідно нецікаві», – вважає Остап Сливинський, котрий приєднався до команди журі конкурсу цього року.

reportaj

Шукаючи пояснення, чому ж цьогорічний конкурс «Самовидень» виявився несподівано кволим, журі  визнало найпершою причиною події початку зими в Україні, на які припав дедлайн конкурсу. Безперечно, Майдан був для потенційних авторів значно важливішим за написання репортажів. Зійшлися й на тому, що одна з причин невеликої кількості поданих текстів – тематична  обмеженість.  «Цьогорічна тема обмежувала самим своїм визначенням, адже працювати – тривалий процес, а репортажистика – це звіт про події порівняно короткого часу», – спробувала пояснити Тетяна Трофименко. Антон Санченко запропонував свою версію: «Українці, мабуть, не дуже люблять працювати, і більшість репортажистів нічого не змогли написати».

reportaj3

 «У репортажі мусить бути сюжет, історія, яка б тримала оповідь вкупі. Без цього сюжету репортаж перетворюється на щоденникові записи чи подорожні нотатки», – додав Остап Сливинський до переліку критеріїв ідеального репортажу. Репортаж «Заробітчанські блюзи» (не увійшов до шорт-ліста), на думку Сливинського, має дві ознаки доброго репортажу: сюжет та мовний і локальний колорит. Проте, потребує значної редакторської роботи.

Надмірною присутністю автора у репортажі грішили цьогорічні тексти, так само як і репортажі покоління 2013 року. «Безперечно, автор повинен мати свій досвід, аби мати змогу ідентифікуватися з героєм, але в момент писання цей досвід має відступити перед досвідом інших», – зауважив Сливинський.

Отож, заохочувальну премію отримав репортаж історика й києвознавця Станіслава Цалика під назвою «Геракл відпочивав давно».  Цей текст присвячений Євпаторії. Як зізнався автор, це був перший в його житті репортаж. Втім, не перший текст про Євпаторію: Цалик є автором історичного путівника “Евпатория: прогулки по Малому Иерусалиму” (вийшла друком у 2007 році і з того часу мала кілька перевидань) та книги “Євпаторія: мандри між Сходом і Заходом” (готується до друку).

Студент магістерської програми з журналісти Українського католицького університету Володимир Молодій отримав третю премію за репортаж  «Петлі апеннінського черевика». «Я прожив в Італії два роки і захотів описати цей досвід. Хоча про українців в Італії написано доволі багато, якісні тексти мені не траплялися», – розповів Молодій.

10001283_602985613128486_1071698693_n

Репортаж Світлани Одинець «Міграція українок: по той бік» зайняв друге місце. Він доповнює тему трудової міграції до Італії. Якщо Володимир Молодій свідомо писав про чоловічий досвід, то текст Світлани стосується лише жінок, котрі емігрували до Італії. Світлана працює над дисертацією на тему міграції українських жінок, тож вона провела чимало інтерв’ю з жінками, які працюють в Італії. Тому написання самого репортажу зайняло всього три години.

«Дівчина на кулі або ті, що створюють» – це визнаний найкращим текст Ірини Гищук про роботу туристичних гідів, котрі працюють на автобусних турах Європою. Чималий досвід роботи гідом придався Ірині під час написання репортажу. Вона так охарактеризувала його зміст: “Текст можна умовно поділити на три частини. Спочатку я спробувала змалювати стереотипне ставлення до цієї професії (бо ж для більшості людей збоку це виглядає як дуже крута та цікава робота “стільки світу можна побачити”, “заробіток у євро” і т.д.) та описала, що саме входить до обов’язків гіда. Друга частина тексту – це сценки з життя гіда. Заключна частина – це розмова при каві кількох гідів, зокрема й колишніх, про їхнє ставлення до професії, і про те, чому в ній рідко хто залишається більше ніж на 3 роки”.

Про те, які ще професії видалися цікавими молодим українським репортажистам, дізнаємося вже з книги, яка збере десять найкращих текстів. А темою наступного конкурсу художнього репортажу цілком може стати українська Революція.

1970551_602985476461833_1143369446_n

Володимир Молодій: У контексті українських трудових мігрантів, про Італію пишуть як про країну, куди найбільше їдуть жінки. Це, звісно, не міф, так і є, але їдуть також і чоловіки. В них там свої переживання і свої проблеми. Я зосередився саме на  чоловічому вимірі, тому те, що всі герої репортажу лише чоловіки – невипадково”.

1970669_602985569795157_48269051_n

Ірина Гищук: “Мені хотілося, показати, що гід – це не туристичний робот, який має виконувати захцянки туристів, повірте, часто безглузді, а людина, яка теж має свій характер, настрій, життєві переконання і банальні побутові проблеми. Це стосується не лише гіда, бо ж насправді часто за професією ми не помічаємо людини”.

1798747_602985506461830_1217356969_n

Світлана Одинець: «Тема міграції взагалі не осмислюється українським суспільством, особливо міграція жінок. До революції ця тема була найважливішою в моєму житті».

Читайте рецензію на збірку «Veni, vidi, scripsi: Світ у масштабі українського репортажу».

Світлини з сторінки конкурсу у Facebook

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe