Новини

Партія аморалістів, як себе чудово і, головне, влучно називають Юрій Андрухович, Лесь Подерв’янський, Сергій Жадан і з ними Андрій Бондар, поставили перед широким загалом проблему цензурування в Україні, насамперед творів літератури та кіно. Дуже непокоїть письменників й ініціатора акції, часопис культурного спротиву «ШО», діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (коротко НЕК). Дії цього державного закладу вони називають буквально «ксенофобською правою реакцією». Ось так безкомпромісно ця група спротиву оголосила 15 січня НЕК війну, ініціюючи акцію «Антинек: цензурі – ні!».

.

.

Звісно, воєнним приводом були нікчемно безглузді заборони книжки Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» чи прямо таки репресії проти дещо провокативного протесту багатостраждального Олександра Володарського. «Ми підійшли до нової межі й не знаємо, яке життя почнеться, от, уже з понеділка. Ми не повинні відпускати своїх суверенних територій», – говорить письменник про інтелектуальну свободу кожної особистості. Партію аморалістів обурює національний статус експертної комісії, її державне значення. Краще, на їхню думку, аби вона була громадською організацією. Відомі письменники зазначають, що формується спільнота, яка погоджується із рішеннями НЕКу, пасивно реагує на цензурування творів, яке все ж існує. Вони також недовірливо поставилися до самого проведення експертиз, засобами яких і є цензура.

Але ж варто розкривати табуйовані теми, не брати до уваги висновки експертної комісії, яка достатньо маніпулює інформацією і перетворює її в закрите знання. Право на інформацію важливе в кожному демократичному суспільстві, вважають аморальні ідеологи. Немає розмежувань у суспільстві щодо отримання достовірної інформації, її може отримати кожен, а НЕК чинить цьому явний спротив. Як вихід вони пропонують скасувати моральну цензуру та відмінити закон «Про захист суспільної моралі», що містить загрозу базовим демократичним свободам.

Отже, мистецька еліта не хоче, щоб якісь чиновники давали настанови, що читати або що дивитися (ситуація прямо-таки за Оруеллом). Але хто тоді виконуватиме функцію дестиляції? Чи всю відповідальність звалити на плечі редакторів?

Треба дивитися куди глибше. Куди глибше усяких заяв і маніфестів. Цікаво, що у НЕКу, як не дивно, сидять колеги, найкращі товариші та друзі цих письменників, які, очевидно, там заробляють гроші, як усі інші люди.

Письменників помітно тішить, що загроза заборони їхніх творів, навпаки, привертає значну увагу до їхньої безумовно безсмертної творчості, наклади можуть значно збільшитися, адже дуті заяви про жорстку цензуру розширюють їхній ринок. Захисники аморальності зі своїм завданням-мінімумом впоралися: ця компанія стала черговим каменем для спотикання страшенно цнотливій і плохенькій моральній комісії, що боїться усякого злягання, як вогню.

.

Олексій Гавриленко

«Читомо» також стає на позацензурний бік, адже не поділяє мистецьких смаків НЕКу. Акцію вже підтримали Мережа книгарень «Є», Художня студія «Антресоля» та Науково-дослідницький центр візуальної культури НАУКМА, Агенція подій «АртПоле». Чимало українських митців та арт-ком’юніті також висловили своє бажання приєднатися до цього руху. Інші потребують додаткової інформації, щоб визначити свою позицію. Отже, сьогодні акція є насправді важливою. Приєднуйтеся й висловлюйте свої думки вже зараз — info@artpole.org, в темі вказавши АнтиНЕК.