Читомо > Видане > Колективний «Щоденник» до Сашка прийшов уві сні

Видане

Колективний «Щоденник» до Сашка прийшов уві сні

16.10.2010 5 Автор:

У книгарні «Є» навіть яблуку не було де впасти, коли 6 жовтня о 19 годині там зібралися всі охочі побачити презентацію літературно-мистецького проекту «Щоденник». Першим слово взяв автор ідеї Олександр Козинець, який розповів присутнім, як так сталося, що речі, які зазвичай пишуться не для чужих очей, стануть доступні широкому загалу. А все почалося три роки тому, коли однієї ночі Сашкові не спалося і в нього народилася ідея цього проекту. Від того моменту сплило немало часу, і ось «Щоденник» вийшов у світ під гучні оплески присутніх на презентації.

Аудиторії було представлено книжку, імітовану під щоденник, якому може довірити свої сокровенні думки будь-яка людина. Всередині вона має три частини, які можна читати і одна за одною, і в довільному порядку. Як говорить Олександр, «Щоденник» є «таким літературним пазлом, який зрозумілий, який складається як одна картинка лише після прочитання всіх трьох частин».

Також зацікавленій публіці було пояснено концепцію «Щоденника», яка відрізняється своєю нестандартністю і прописаними правилами. У першій частині автори знали весь розділ, написаний попередником, у другій частині лише одне речення, а у третій частині – лише слово-узагальнення.

Із трепетом та хвилюванням Олександр продовжував розкривати всі секрети та особливості «Щоденника». Отож, перша частина називається «Дванадцять місяців кохання», там було 12 дописувачів. Кожному учаснику припадав певний місяць, і вони могли написати свої міркування щодо цього. Друга частина присвячена часу і називається «У Києві нуль годин». Там відповідно 24 учасники, які знали лише попереднє речення. Третя частина називається «Температура тіла», 36,6 градусів, 36 студентів та викладачів і блок із 6 письменників. Блок письменників склали Сергій Пантюк, Ірен Роздобудько, Анатолій Дністровий, Лариса Денисенко, Андрій Любка, Мар’яна Савка. Окремо в «Щоденник» включили лист Оксани Забужко і її щоденниковий запис про військового стрільця-афганця, що із мирного хлопчини став машиною вбивства. Блок письменників оригінальний також тим, що вони писали так само, як і учасники, знаючи лише узагальнення, передавали і отримували це узагальнення, обігравали його в своєму тексті і писали продовження. Блок письменників розпочинав Сергій Пантюк, а закінчувала Лариса Денисенко. «Коли збирав мейли справжніх письменників, то думав, це так нереально достукатися до них. Виявляється, ні. У нас є письменники, які дуже адекватно ставляться до молоді, які  її підтримують», – поділився досвідом спілкування із сучасним письменницьким бомондом Сергій Русков.

Разом із хлопцями презентацію проводила ще одна кураторка проекту Ірина Бочар, яка поділилися своїм захватом від участі у створенні «Щоденника». Адже за цей час було здійснено колосальну й тяжку роботу, яка часом розчаровувала, надихала та давала поштовх до подальшої діяльності. І нарешті це увінчалося здійсненням їхньої мрії – появою «Щоденника». Хоча були й проблеми – деякі автори просто відписувались, а деякі затримували у себе тексти по 2 місяці, зупиняючи роботу усієї команди.

Підтримали молодняк письменники, які залюбки поділилися своїми думками й враженнями від проекту. Так Ларисі Денисенко оформлення книжки нагадало її зошит із геометрії. За словами письменниці, вона не вміє креслити, тому в неї все було криве. Креслити допомагав закоханий у неї старшокласник, у той час, як вона малювала на зошиті з геометрії всілякі сонечка і квіточки.

А Сергій Пантюк висловив своє захоплення тим, що стільки авторів змогли зібратися під однією обкладинкою, не побоялися написати, «бо писати – то велика відповідальність, автор створює світ, як створював Бог». А ось Анатолію Дністровому «Щоденник» нагадав про власні студентські роки, коли він із друзями писав гекзаметри за подібними правилами.

Завершилася ж презентація оригінальною і трохи незрозумілою постановкою, яка начебто мала передати сутність «Щоденника». Кожен знайшов власні деталі у виступі, але головне лишалося незмінним: як актори змішували у бутлях каміння, зерно, пісок і воду в єдину композицію, незвичну цілісність, так і творці «Щоденника» змішали різних авторів та їх тексти в літературну суміш.

Щодо мішанини, то її влучно охарактеризував у післяслові Андрій Кокотюха: «Правда, в даному випадку слід говорити не про чітко сформовану думку, а швидше про обмін світоглядними фішками, інтимними відчуттями того, що бачиш довкола і чого не знаходиш там… Тут бачимо бажання не писати, а говорити. Причому не просто говорити, а спілкуватися, шукати однодумців, триматися за руки». Марно шукати якогось логічного зв’язку, структурованості чи бодай спільного займенника у текстах. Те відчуття «перемішаності» може лишитись і після прочитання – недоведені сюжетні лінії, розгорнуті й банальні ліричні відступи про кохання глибоке й кохання заглиблене (здебільшого заглиблення у жінку), різні стилі й рівні графоманства, штамповані рими аля «руки-муки», «цвіт-світ», «жадань-сподівань», «хвилину-картину», «усіх-гріх». На презентації не забули нагадати слова Юрія Андрухович про «Щоденник»: «Серед вас є сильні автори». Дарма що пан Юрій «Щоденника» не читав))).

Рефлексії учасників були доповнені малюнками художників, у результаті чого проект із просто літературного перетворився на літературно-мистецький. І хоч на презентації кілька разів наголошувалось на оригінальних роботах кількох художників і фотографів, у книжці чомусь використали затерті картинки-рамочки з інтернету або ж їхнє ранжування.

Але мінусів можна знайти у будь-якій справі. Та все-таки дуже приємно, що студенти, які про книговидання нічого не знали, а якщо й чули, то краєм вуха, вийшли на фініш із готовим продуктом на ринок. Мабуть, не всім молодим учасникам поталанить стати письменниками, але після такого досвіду, участі в колективному книжковому проекті, вони точно читатимуть інші книжки.

Окрім того, приємною новиною для любителів мандрівних книжок є запуск кількох примірників «Щоденника» у буккросинг, зокрема їх можна знайти у книгарні «Є» та літературному кафе «Купідон».

Юля Вустілка

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. перуцька
    16.10.2010 в 10:03 pm

    так а що було на завершення – я про оту “незрозумілу постановку”?

    а що яблуку не було де впасти – це якось навіть дивно)

  2. julie
    17.10.2010 в 2:10 am

    там чуваки під музику змішували у бутлях пісок, каміння, зерно і воду, кожен у різній послідовності.

  3. Kirill
    18.10.2010 в 4:08 pm

    так-с, на счёт непонятного представления.
    как один из участников этого действа я и сам не совсем понял, “что это такое и с чем его едят.”
    это скорее шаблонная постановка, рассчитанная на широкий круг людей, каждый найдёт что-то своё, проведёт параллель с каким-то явлением и прочее, и прочее..

  4. 19.10.2010 в 12:27 am

    вистава справді не зрозуміла. Особливо, не зрозумілий її звязок із презентованою книжкою.

  5. znastka
    13.03.2011 в 5:41 pm

    дуже гарна обкладинка та оформлення портретів, а ідя взагалі супер!

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe