Інтерв’ю

Останнім часом, якщо й з’являються в Україні нові ЗМІ, то радше в інтернеті. Друковані видання частіше закриваються, і зазвичай це — якщо йдеться не про «National Geographic» — не викликає якоїсь реакції в суспільстві. Тим цікавіше (й несподіваніше) дізнаватися про появу нового, саме друкованого, часопису. Ідеться про газету-альманах «Волонтер» — видання, що вперше з’явилося восени 2014 року та має передісторію з часів Майдану. Попри не надто частий вихід «Волонтера», його майже стотисячний наклад і географія поширення (майже вся Україна), — не кажучи вже про назву (і ситуацію в країні) — свідчать про актуальність видання.

Про причини й історію створення «Волонтера», його зміст і цілі — у розмові з редактором видання — журналістом Любомиром Крупницьким.

— Любомире, знаю, що саме на Майдані в тебе з’явилася ідея видавати газету: чому, що стало поштовхом?

— Київський Майдан — це був, у певному сенсі, образ ідеальної країни. Кількість і різноманіття, започаткованих там, громадських ініціатив вражала: кухні різних регіонів України, Самооборона, медична і психологічна служби, курси іноземних мов, Обіймальний патруль, Бібліотека Майдану… Коли тривалий час перебуваєш в такому середовищі, може скластися враження, що всі чи більшість українців є однодумцями. Але це була ілюзія — навіть в самій столиці маса людей не розуміли і боялися Майдану. В масштабах України таких нерозуміючих і насторожених були мільйони. Масового друкованого видання саме такого всеохопно-комплесного формату, яке могло би донести до людей, що таке (і для чого) Майдан, я не зустрічав.

Тож виникла ідея видати альманах «ПроМайдан». Більшість матеріалів (десь на 20 сторінок) були вже готові, коли сталися події 18 лютого. Акценти враз суттєво змінилися, тому за кілька днів ми підготували і зверстали, фактично, нову газету (8 сторінок А3 формату), вже мобілізаційного характеру, яка 22 лютого вийшла друком і 30 тисячним накладом розійшлася Україною.

Зараз Майдан — це війна за незалежність, яку Україна веде із зовнішнім агресором, з одного боку, а з іншого — з внутрішньою розрухою: на дорогах, в кабінетах, у головах.
Поки що головним здобутком Київського Майдану є шанс, який країна здобула — шанс не перетворитися на Росію чи Білорусь. Важливо також, що українці наочно пересвідчилися, що поняття “громадянське суспільство” — це не лише мовний зворот, переконалися, що “маленькі” люди можуть вершити великі справи.

— Розкажи про «Волонтер» детальніше: для кого ця газета, яку ідею має вона донести, як довго вона має виходити?
— «Волонтер» великою мірою є продовженням «ПроМайдану». Головна ціль видання — спонукати людей до дії, мобілізувати (у широкому сенсі). Наша боротьба з окупантом — чи то зовнішнім, чи внутрішнім — матиме належний ефект, якщо спиратиметься на масову підтримку людей. Я можу помилятися, але, здається, більшість, як була, так і лишається пасивною — вичікує, сподівається, що лихо — війна, мобілізація, злидні — їх обмине. Це однозначно хибна стратегія, я б навіть сказав — самовбивча. Оскільки мільйони, якщо не десятки мільйонів, українців не користуються інтернетом, акцент робимо саме на друковане видання.

Попри те, що зараз головні теми, які висвітлюються у «Волонтері» пов’язані переважно з війною, навіть з настанням миру, видання не повинно себе вичерпати. Адже по-перше, війна лишить по собі чимало наслідків, яким треба буде давати раду ще дуже довго. А крім того, в будь-якому суспільстві завжди є проблеми, вирішення яких потребує залучення громадськості, в тій чи іншій формі. У цьому сенсі, «Волонтер» не має обмежень у часі.

—  Яка періодичність видання?
—  Поки що «Волонтер» виходить в міру знаходження ресурсів на його підготовку і друк. Не новини є у «Волонтері» головними, тому видання не втрачає актуальності з часом. Якщо візьмемо зараз перший випуск, який вийшов друком минулої осені, на три чверті інформація вміщена там лишається актуальною і зараз. «Волонтер» — це газета лише за форматом і якістю паперу, за змістом матеріалів — це радше журнальне видання. Мабуть, що оптимальна частота виходу «Волонтера» — раз у квартал.

—  Мабуть, одному видавати газету було б складнувато? Хто ще, окрім тебе, працює над випуском і розповсюдженням «Волонтера»?

—  «Волонтер» — безперечно, результат колективної роботи. Над випуском альманаху працює близько двох десятків людей. Це переважно друзі і знайомі, колишні колеги по роботі і побратими зі Спілки Української Молоді. Лише частина з них має стосунок до журналістики. Зрештою для збору й систематизації інформації або вичитки текстів журналістський досвід необов’язковий. У розповсюдженні задіяно трохи більше людей, із багатьма з яких навіть не знайомі особисто. Переважно це представники регіональних волонтерських організацій.

— Другий номер «Волонтера» дещо “потовстішав”, порівняно з першим. Що додалося і чи є ідеї щодо третього номеру?

— У роботі над другим випуском виокремився цілий ряд важливих тем, які не зовсім вписувалися у стандартний формат «Волонтера», тому зробили спеціальний додаток на культурно-політичну, суспільно-футурологічну тематику «Напрям». Потрібно розібратися Куди і Як рухаємося далі; знайти орієнтири і цілі, до яких країна має стреміти.

Задумів і тем для третього номера не бракує. Труднощі хіба на етапі втілення — не завжди вистачає часу й організованості, а також робочих рук і голів.

—  Такі видання завжди мають дві проблеми: розповсюдження і бюджет. Якщо є потреба у допомозі небайдужих людей, однодумців, чим саме вони могли б допомогти виданню?

—  Проблема з розповсюдженням полягає хіба в тому, що нема дуже що розповсюджувати. Другий номер «Волонтера» вийшов накладом 11 тисяч примірників (перший номер — 50 тисяч). Якщо розділити їх на кількість областей, то вийде менше, ніж 500 примірників на область. Тож критичним наразі є брак фінансових ресурсів. При тому, що єдине, на що витрачаються, зібрані на проект, кошти — це друк і пересилка.

За цих обставин, стараємося розповсюджувати «Волонтер» максимально ефективно. Але тут питання — що має бути критерієм ефективності. Не один раз чув від “кінцевих” розповсюджувачів, що вони стараються, щоб видання потрапляло до рук людей невипадкових, які “в темі” і т.ін. І в цьому, безперечно, є сенс. Тому що видання містить масу прикладної інформації, яка може стати в нагоді волонтерам чи просто небайдужим людям, допоможе знайти адресата для допомоги чи поможе визначитися з тим, чим саме людина може бути корисною. Та й просто важливо усвідомлювати, що є багато однодумців, тоді завдання звернути гори здаватиметься не таким уже й неможливим.

Однак маю припущення, що ще більше користі (хоч і трохи іншого плану), може бути у випадку, якщо попаде «Волонтер» в руки абсолютно випадкової людини. В руках чи то байдужої або розгубленої, абсолютного егоїста чи переконаного русофіла, ККД від «Волонтера» — передусім у світоглядному сенсі — може бути набагато вищим.

— Скажи чесно, коли «Волонтер» був ще тільки мрією, наскільки вірилося, що незабаром триматимеш в руках надрукований випуск?

— Найcкладніше ідею правильно сформулювати. Коли ж вже є чітке бачення, чого прагнеш, і розуміння для чого це робиш, втілення задуманого є лише питанням часу.

— Любомире, незважаючи на складну ситуацію в середині країни та зовнішню агресію, ти, схоже, налаштований оптимістично (інакше ні про яку газету ми, мабуть, мову не вели б). На чому ж базується цей оптимізм? І що, на твою думку, потрібно робити, щоби перемога, яка життєво необхідна Україні, стала реальністю?

— Перемога стане можливою, якщо кожен українець працюватиме задлґ неї. Треба перестати сподіватися на когось, усвідомити свою відповідальність за те, що відбувається, і діяти. Діяти мілітарно і гуманітарно.

Наш ворог — це не тільки російські зомбі на танках, але й те, що їх такими зробило: ідеологія, брехня, маніпуляції. Ця отрута впливає не лише на росіян, а найкраще підвищує опірність організму до зомбі-бацили здатність думати. Для суспільства, яке не лінується думати і не боїться діяти (це, по суті, надціль, на яку працює «Волонтер»), ніяка чисельна перевага агресора — зовнішнього чи внутрішнього — не буде серйозною загрозою.
Мій стриманий оптимізм базується лиш на одному — в України нема іншого виходу, окрім як перемагати. В іншому разі — нас просто може не стати, і не лише в сенсі геополітичному. За все доводиться платити, і наслідком десятків років байдикування (у плані розбудови і модернізації країни) стали пекельні навантаження останніх років. Боротьба за виживання й перемогу і далі не буде легкою прогулянкою, вимагатиме мобілізації всіх сил і ресурсів — не лише держави, але й кожного громадянина. Саме кількість і якість останніх (громадян не за паспортом, а за суттю) і визначать результат цієї боротьби.

Контактна інформація

Зв’язатися з редакцією, замовити видання можна за ел.адресою: volonterist@gmail.com
Переказати кошти на друк альманаху «Волонтер» можна за цими банківськими координатами: 5168 7572 8965 5179 (ПриватКартка) або ж сконтактувавшись ел.поштою чи через Фейсбук.
Сторінка «Волонтера» у фейсбуці: www.facebook.com/volonterist

Довідково

Видання розповсюджується безкоштовно, не містить реклами, не є партійним проектом, друкується на пожертви Громадян. 2-ге число «Волонтера» вийшло обсягом 16 сторінок, формат: А3. Загальний наклад «Волонтера» і його предтечі, газети «ПроМайдан», — 91 тисяча примірників. Видання містить різноманітні приклади того, як можна бути корисним у час війни, навіть не будучи на передовій чи не маючи грошей. На шпальтах видання ідеться про медичну і моральну підтримку війська (зокрема психологічну підготовку та реабілітацію воєнних і цивільних), інформаційну безпеку, цивільну оборону (запобігання і протидію терористичним актам). Видання містить також довідкову інформацію про локальні центри допомоги армії по всій Україні, військові госпіталі, курси військової підготовки; іншу корисну інформацію для біженців, ветеранів, сімей військовослужбовців тощо.

Електронні версії видання є за посиланнями нижче:
«ПроМайдан»: http://bit.ly/1GYVA0c
«Волонтер» № 1: http://bit.ly/1bK6vAZ
«Волонтер» № 2: http://bit.ly/1Nc5gIk

Мапи поширення альманаху

(можливо, там є і ваше містечко)

1 випуск: https://www.google.com/maps/d/viewer?mid=zZtK09BDbRJE.kq0SFYHJOr_A&usp=sharing

2 випуск: https://www.google.com/maps/d/viewer?hl=uk&authuser=0&mid=zZtK09BDbRJE.kQl32It7vhrs