Інтерв’ю

Йоа Барт (Joa Bart) – молода польська ілюстраторка, що стала відомою завдяки своїм роботам для Oculino, маленького польського видавництва, що спеціалізується на книжках для дітей із вадами зору. Читомо поспілкувалося з Йоанною про школу польської ілюстрації і дізналися, як візуальна терапія може допомогти діткам із вадами зору.

Я малюю, відколи себе пам’ятаю, тому вступ до мистецького вишу (Художнього університету в Познані – Ред.) був для мене очевидним. Хоча спершу було складно, бо навіть дуже “технічні” завдання я реалізувала у занадто ілюстраційний спосіб. Думала, що мені щось не вдається і все йде не так.

Перший рік навчання витратила на вивчення комп’ютерних програм, різні вправи з ними, вивчення основ проектування тощо. На щастя, у наступних семестрах могла вже більше експериментувати, реалізувати багато своїх ідей і авторських проектів.

Мені здається, що саме тоді стала “самобутньою” і досить огранічно влилась в середовище книг та ілюстрації.

Університет для ілюстратора – це реабілітаційна, чи навіть корекційна практика для перших, часом незграбних починань… Випущусь звідти, як із санаторію, де дбали про мої рисунки.

Усі мої завершені книжкові проекти реалізовані разом з Oculino, але вже зараз маю все нові й нові пропозиції, які мене дуже тішать.

Але перш, ніж мати видані книжки, в рамках навчання і власної ініціативи, я створила близько 10 “самвидавних” проектів.

Oculino заснувала моя знайома Дорота Мачяшек (Dorota Maciaszek). Метою видавництва є підтримка реабілітації дітей з порушеннями зору. Тренуємо і стимулюємо дитячий зір.

Одного дня я всілася в неї на дивані, випила чаю і стала ілюстраторкою Oculino. Починати бізнес нам, недосвідченим, було дуже важко – одразу ж нас ошукала одна друкарня. Мусили збирати гроші на реалізацю проекту, і тоді нам дуже допомогла краудфандингова платформа Polak Potrafi. Завдяки зібраній сумі й допомозі багатьох людей, ми створили додаток і картки Lulu.

Пізніше постали три книжечки, а в планах маємо вже наступні.

Мушу зізнатися, ілюстрації для Окуліно робила інтуїтивно, але передусім спиралась на досвід Дороти Мачяшек, що керувала роботою. Дорота – спеціалістка в царині оптики, оптометрії, тож від початку пояснила мені ролі контрастів і кольорів у ілюстрації. Тут для мене постала проблема, оскільки раніше я працювала з приглушеними, пастельними кольорами.

Тож мусила застосувати зовсім інакшу естетику, повну насичених яскравих кольорів.

Насичені кольори у контрастних поєднаннях дозволяють дітям бачити чіткіше.

Коли побачила перші фото дітей або безпосередньо спостерігала їх реакцію на мою ілюстрацію, мене вразило те, як живо вони реагували і бавилися. Раділи тому, що завдяки правильно використаним кольорам і техніці бачили чітко. Це безцінне, неповторне враження.

Завдяки книжечкам та іграм Oculino дитина освоюює осягає проблему, їй стає легше прийняти її і вчитись, як із нею працювати: вона одночасно і грається, і тренує око. Поєднання терапії з грою полягає на спогляданні ілюстрації тим слабішим оком, а здорове закрите (спеціальним пластирем).

Слабе око має весь час напружуватись, аби все побачити. Це стимулює зір і змушує око працювати.

Продукти Oculino – книжечки, гра і додаток, – не є самостійним знаряддям зорової терапії. Вони лише підтримують дітей у ході реабілітації, їхня тематика близька дітям, а ілюстрація пристосованя до їх можливості сприйняття. Поки нам важко сказати про результати, жодних досліджень ще не проводили. Але віримо в те, що разом з такими приятелями, як Нана, Фіфі, Коко чи Лулек покращення результатів реабілітації стануть явними.

Тут варто зробити ремарку: Oculino займається проблемами поганого зору, але поки немає проектів для тих діток, які взагалі його позбавлені. З іншого боку, реалізація проектів зі шрифтом Брайля – це моя велика мрія. Хто знає, може колись підемо у “відкрите плавання” і сягнемо Брайля.

Мені здається, польська ілюстрація загалом стає все відоміша і поціновуваніша у світі. Завдяки Міжєліньскім [Mizieli?skim], завдяки Байтлікові [Bajtlikowi]. Обожнюю захопливі праці Емілії Джюбак [Emilii Dziubak]. Окреме моє захоплення – Янек Коза [Janek Koza], королеви то Агата Круляк [Agata Kr?lak] і Ола Нєпсуй [Ola Niepsuj]. Обеззброює (знезброює? зворушує?) Міколай Ткач [Miko?aj Tkacz].

Боюся, не згадаю всіх, але це напевно Давід Рискі [Dawid Ryski], Ола Шміда [Ola Szmida], Аробал [Arobal], Томаш Качковскі [Tomasz Kaczkowski], Марія Інес Гул [Maria Ines Gul], Кароль Банах [Karol Banach], Агата Дудек [Agata Dudek], Ян Каллвейт [Jan Kallwejt], Рафал Шчепаняк [Rafa? Szczepaniak], Бартош Косовскі [Bartosz Kosowski], Ада Бухолц [Ada Bucholc], Агата Ендо Новіцка [Agata Endo Nowicka]… Є на що подивитися!

Коли я за ходжу до книгарні, завжди прямую до полиць з дитячими книжками і зостаюсь там надовго. Люблю довго оглядати, читати.

Почала «Легке життя Барнабі Брокета» [Lekkie ?ycie Barnaby’ego Brocketa] (ілюстратор Олівер Джефферс [Oliver Jeffers]). В потязі до Варшави читала «Польські пігулки» Fanny Vaucher (бо про Варшаву).

Поза тим зараз читаю товсті книжки, що стануть в пригоді до написання магістерської… У вільний час тікаю до Сюзан Зонтаґ, біографії Преслі чи Сартра. Часто теж тягнуся до книжок про другу світову войну. А от остання моя знахідка – прекрасна книжка Лори Карлін [Laura Carlin] «A World of Your Own».

Становище дитячої польської книги я бачу в дуже оптимістичних кольорах.

Маємо насправді безліч чудових ілюстраторів, а видавництва – такі, як от Дві Сестри [Dwie Siostry] і багато-багато інших – доводять, що книжка для дітей стає чимось більшим за просто зшиті малюнки на полиці… Нещодавно Ян Байтлік [Jan Bajtlik] і його «Typogryzmol» здобули нагороду на Bologna Ragazzi Award 2015. Бартош Косовскі [Bartosz Kosowski] отримав медаль від Society Of Illustrators і був зарахований до числа 200 найкращих ілюстратов світу. Це прекрасно!