Читомо > Інтерв’ю > Ольга Жук: «Хочеться відходити від ментальності прилавку»

Інтерв’ю

Ольга Жук: «Хочеться відходити від ментальності прилавку»

04.09.2012 7 Автор:

Що цього року буде на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал»? Як проходить робоча доба у куратора фестивалю? Що можна буде замовити у комікс–кафе «Сковорода» і де прикупити книжкових фетишів на цілий рік? І наскільки екологічними будуть стенди для книжок? Про все це нам розповість Ольга Жук, кураторка «Книжкового Арсеналу», організаторка мистецьких заходів і спеціаліст із якісного добору видавничої продукції для книгарень.

«Хочеться відходити від ментальності прилавку»

(про концепцію Книжкового Арсеналу)

– Перший Книжковий Арсенал показав, що Київ може робити щось книжково–видавниче на якісно іншому рівні. От, щодо рівня. Як Вам вдалося зробити щось дійсно нове, не таке, до чого звикли в Україні?

Дякую. Ми справді переконалися у тому, що київська публіка потребує книжкового свята – не просто толоки, а місця, де можна відкривати для себе щось нове, обмінюватися ідеями, зустрічатися з авторами та іншими творчими людьми. Принаймні мені особисто не вистачало у Києві такої книжкової події, яка була б цікавою різним аудиторіям і не обмежувалася би тими, кого цікавить виключно українська література. Книжковий Арсенал не є літературним фестивалем, що виникає як стихійний атракційний додаток до ярмарку. Це взагалі не літературний фестиваль, хоча література, звичайно, на ньому є і у великих дозах.  Ми прагнемо посилити взаємодію різними групами «книжкових» людей, які зазвичай мало контактують – між видавцями, книжковими художниками, авторами, читачами, а також тими, хто працює у інших творчих, споріднених сферах.

Вийти за видавничі рамки?

Не хочеться підходити до контенту поверхово, повторювати саму себе чи інших, презентувати щось лише тому, що воно було створене. Хочеться показати, що книга – це значно більше, ніж продукт.

Ми вирізняємося також тому, що Книжковий Арсенал – не приватна бізнес-ініціатива, а довгостроковий культурний проект державної мистецької інституції. Мистецький Арсенал прагне розвиватися як сучасний музей, і я бачу у перспективі Книжковий Арсенал не лише як подію, яка буде візитівкою «книжкового» Києва у світі, яка взаємодіятиме з іншими літературно-мистецькими фестивалями в Україні, але й як частину музейної інфраструктури, що об’єднуватиме музейну крамничку, видавничу мистецьку програму, бібліотеку.

 

– Що спрацювало минулого року, а що ні? Розкажіть про те, що планувалося і вийшло, як часто буває, навпаки.

Добре спрацювала синергія тексту, візуального мистецтва і музики. Дуже великий інтерес до мистецтва книги, її модернізації. Ми влаштували разом із видавництвом «Glowberry Books» пілотну пітчинг-сесію для ілюстраторів та книжкових дизайнерів – щось на зразок портфоліо-ревю, і зрозуміли, що недооцінили кількість тих, хто хоче працювати у цій сфері.

Тобто їх насправді більше?

Так. Не помиляється той, хто нічого не робить, і саме завдяки «помилкам», експерименту згодом можуть вирости вдалі ідеї. Наприклад, мені хочеться, щоб видавці брали участь не тільки у ярмарковій частині, але й у фестивальній програмі, розуміли, що важливо презентувати себе, свої книжки  більш креативно, відходити від «президіумного» формату, нудних круглих столів, більше спілкуватися з публікою, закордонними гостями і один з одним. Минулого року ми пропонували їм презентаційні майданчики, але було дуже мало ініціативи. Тому цього року я запросила як куратора дорослої української літературної програми Ірину Славінську, вона проведе відбір і спеціально запрошуватиме видавництва до участі. Подивимося, чи це спрацює. З іншого боку, зараз деякі учасники значно активніші, особливо дитячі. Цього року будуть прекрасні дитячі зони і багато подій від «Видавництва Старого Лева», магазину «Чуланчик», «Glowberry Books», сімейного альманаху «Жила» і Лавки «Бабуїн».

– Чи їздите Ви на іноземні книжкові виставки?

– Їжджу, але не так часто, як це необхідно для видавців. Відразу після Книжкового Арсеналу полечу на Франкфуртський книжковий ярмарок. Мистецький Арсенал бере у ньому участь як експонент, матиме стенд у секції «Art Books» музейного ряду. Для нас ця поїздка важлива, оскільки у майбутньому ми плануємо розвивати власну видавничу програму. Ще ми розвиваємо довгострокове партнерство з Фестивалем європейських літератур у французькому місті Коньяк, до нас приїде його куратор Софі Жюльєн і Жерар де Кортанз – відомий письменник і перекладач, аристократ італійського походження, що є президентом заснованої фестивалем престижної літературної премії Моне, яка вручається європейським авторам за найкращі книги французькою, або перекладені на французьку. Цього року країною-гостем у Коньяку буде Україна, туди їде велика делегація, для розвитку обміну між фестивалями запросили і мене. У лютому поїду на книжковий ярмарок до Вільнюсу.

– Що запам’яталося найбільше, що хотілося б запозичити?

Щодо того, що хотілося би запозичити – це загальне відношення до подій такого типу, розуміння того, для чого вони існують. Взагалі у закордонних ярмарках видавці беруть участь не для того, щоб за кілька днів продати побільше книжок. Це, перш за все, іміджева участь, вони їдуть вловити нові тенденції, знайти нові корисні контакти, купувати права, відвідувати фахові семінари, домовлятися про дистриб’юцію тощо. І такий підхід робить значно більше для зростання їхніх продажів у майбутньому. Часто на стендах видавництв на ярмарку взагалі не продають книжки. Натомість вони продаються у спільному магазині, роботу якого забезпечує організатор ярмарку і таким чином дає експонентам більше можливостей для комунікації. Я хотіла зробити так на Книжковому Арсеналі вже цього року, але, коли вирішила порадитися з учасниками, зрозуміла, що вони поки до цього не готові. Можливо, вони змінять думку і ми втілимо цей задум 2013–го року. Хочеться поступово відходити від ментальності прилавку.

– Ви не розчарувалися невеликою кількістю людей?

Минулого року було, як для першого разу, не мало людей, всього фестиваль відвідало близько 20 тисяч. Можливо, у вас склалося таке враження тому, що у Мистецького Арсеналу величезний простір (всього 60 тис. кв.м., з яких ми займали 10 тис.). На Книжковому Арсеналі не було відчуття базарного натовпу, але це, навпаки, наша перевага.

 

 

«Куратор в Україні – це такий восьмирукий Шива»

(про організацію Книжкового Арсеналу)

– Опишіть, як виглядає Ваш звичайний робочий день. Що Вас надихає, підтримує?

Конкретно у цей момент мене підтримують старі хіти Сержа Генсбура і келих червоного французького вина. Зараз мій робочий день триває 12 годин: щоп’ять хвилин у поштову скриньку падає новий лист.

– Скільки у тій купі кореспонденції зерна, а скільки полови?

Не те, щоб «полова», але досить багато пропозицій, які не підпадають під формат нашої події – і поганих, і хороших. Інколи важко відмовити, люди ображаються і не розуміють, що у цьому немає нічого особистого, і що насправді для них самих краще не презентуватися у контексті, який для них не підходить.

 

– Так, листи. Що ще на порядку денному?

Завжди є кілька зустрічей, і я, на жаль, багато чого просто фізично не встигаю робити. Працюю і дома, часто – вночі. Стержень Книжкового Арсеналу  – це я, Юлія Лесечко – координатор ярмарку, і Наталія Заболотна – директор Мистецького Арсеналу, яка ініціювала і підтримує цей проект. Перед фестивалем, на етапі реалізації починають допомагати виставковий, музейний, міжнародний, технічний, інвестиційний, PR–відділи Мистецького Арсеналу, але ці люди працюють над десятьма чи більше великими проектами на рік, і, звичайно, рук (і голів) катастрофічно не вистачає. Я знаю, що у багатьох через грандіозні виставки, які відбуваються у Арсеналі, складається враження, що тут велика команда, є солідне фінансування. Насправді нас зовсім небагато, і мене оточують справжні ентузіасти-трудоголіки. Я би взагалі зарахувала кураторство в Україні до екстремальних видів спорту, ми не маємо тих наближених до ідеалу умов, на яких працюють західні колеги. Люди, які критикують організацію різних фестивалей в Україні, здається, цього не усвідомлюють.

– Тобто можна говорити про особливий вид культурного менеджера, який існує тільки в українських реаліях?

Куратор в Україні – це такий восьмирукий Шива, займається не лише творчими пошуками і побудовою програми й експозиції, але й фандрайзингом, розвитком партнерських стосунків, усіма гостями, текстами, соцмережами, так само як розвитком ярмарку, привабленням нових експонентів, пошуком логістичних рішень і багатьма рутинними технічними, паперовими питаннями.

Чули, що цього року Книжковий Арсенал буде зонований…

Так, цього року на Книжковому Арсеналі буде спеціальна зона, те, що на закордонних ярмарках називають «Illustrators Corner». Це відкритий простір, у якому відібрані учасники отримають 1-2 метри стіни, на яких можуть себе презентувати видавцям і глядачам, а більш досвідчені автори матимуть бокси для міні-виставок і проведення майстер-класів.

 

Також буде комікс–кафе «Скоровода», присвячене цьогорічному ювіляру Григорію Сковороді, де будуть виставки коміксів – перший український комікс-блокбастер про козаків «Даогопак» Максима Прасолова та Олексія Чебикіна, «Ворошиловград» за однойменним романом Сергія Жадана, «Хроніки опору та історія Pussy Riot» Вікторії Ломаско та ін.

Запрошуємо у журнальний зал, де будуть презентації соціально важливих, критичних книжок, перекладів і дискусій від журналів «Простори», «Політична Критика», «Спільне».

Також цього року у нас з’явиться блок «Навколо книги» (книжкові аксесуари, блокноти, папір, дизайнерські об’єкти, «книжковий» одяг і парфуми тощо).

 

 

«За участь у фестивалях іноземному письменнику платять від 3 до 6 тисяч євро» 

(про програму Книжкового Арсеналу)

 

Які, на Вашу думку, центральні події?

Досить важко сказати, бо я закохана у 2/3 програми, а вона величезна…

– Когось із зірок вдалось заманити?

Нам дуже пощастило, що Італійський Інститут культури у Києві допоміг переконати приїхати Алессандро Барікко, що знайшовся меценат, який любить його книги і запропонував підтримку – компанія «Fedoriv.com». Так само приїзд Йозефа Вінклера відбудеться завдяки тому, що тут виходить його роман «Вивезена» у видавництві «Критика», і його перекладачка Неля Ваховська, редакторка журналу «Простори» і Австрійський Культурний Форум підтримали цю ініціативу.


 

  Алессандро Барікко

 Йозеф Вінклер

Ще Жерар де Кортанз, про якого я вже говорила, прочитає лекцію про Фріду Кало, якій присвятив свою останню книгу і ширше – про жанр біографії. Це має бути цікавим і видавцям, тому що він не лише автор, але й досвідчений редактор, очолює біографічну серію найбільшого французького видавництва «Gallimard». Також приїдуть і проведуть майстер-класи, прочитають лекції три популярних російських письменники – Леонід Юзефович, Андрій Аствацатуров, Лєна Елтанг.

– Якою буде програма для дітей?

–  Багато яскравих гостей у дитячій, сімейній програмі: надзвичайно своєрідна, відзначена багатьма європейськими преміями ілюстраторка Лінда Бондестам і фінський рок-гурт Гризуни з російською співачкою Галею Чікіс, яка цього разу вперше і спеціально для українських дітей заспіває українською. З Ізраїлю приїде Олена Макарова – один із найвідоміших у світі арт-терапевтів і педагогів, проведе майстер-клас і разом із російським видавництвом «Новое Литературное Обозрение». Чекаємо на семінар від Оскара Бреніф’є – філософа-практика, експерта ЮНЕСКО, автора дуже оригінальних книжок для дітей. Лавка «Бабуїн» та сімейний альманах «Жила» разом із арт-студією «Аграфка» зроблять театральну постановку для дітей за книжкою «Ріпка. Стара казка, яку по-новому розповів Іван Франко». Ще буде Зіна Сурова з абсолютно космічною виставкою.

– Багато масштабних книжкових заходів поєднують у собі й музичну частину… Чи буде щось на Книжковому Арсеналі?

– Так, готується вечірня музична програма «Складносурядні», куратором якої виступає Ольга Михайлюк, агенція АртПоле. Це три концерти за участю українських письменників Юрія Андруховича Тараса Прохаська, Сергія Жадана. Крім того,  втілюємо новий проект – Фестиваль нової музики, що має багато літературних алюзій, кураторами якого є Олександра Андрусик і Євген Шимальський, агенція «Ухо». Минулого року на концерті Валентина Сильвестрова і ансамблю «Рікошет», який презентувало видавництво «Дух і літера», ми пересвідчилися, що Арсенал наче створений для концертів неокласичної, авангардної музики, і хочемо надалі розвивати цей напрямок.

– Коли чекати остаточну программу заходів?

Плануємо оголосити усю програму, з графіком, часом подій у середині вересня.

–  Скільки у Вас взагалі гостей–письменників на Книжковому Арсеналі?

70 – приблизно порівну європейців, росіян і учасників з інших міст України.

– Взагалі іноземці зацікавлені до нас їхати?

 Важко домовлятися із зірками світового рівня. Письменники, на жаль, набагато більш бізнес-орієнтовані, ніж художники. Зазвичай рішення про їхній приїзд приймають їх літературні агенти, які дивляться на те, як і яким тиражем видається автор у країні. І навіть, коли їх запрошують з трьох сторін – фестиваль, українське видавництво, посольство, все одно – Україна як ринок поки що не надто їх цікавить. Вони або ввічливо відмовляють – «письменник у цей час не може», або повідомляють гонорар, який для українських фестивалів є зависокими. Умберто Еко, якого всі так хотіли тут бачити, відповів, що вже має поважний вік і взагалі сумнівається, що ще писатиме книжки. У середньому гонорари популярних закордонних письменників за участь у фестивалі складають від 3 до 6 тисяч євро. Я написала десятки запрошень, вела багато переговорів, тому знаю, про що говорю.

– Тобто Ви згаяли немало часу…

Я не можу назвати ці «листи у нікуди» гаянням часу. Це корисний досвід. Крім того, деякі дуже цікаві для нас автори сказали, що готові розглянути можливість приїхати наступного року – наприклад, Джонатан Літтел, Крістіан Крахт, Еммануель Каррер, Йозеф Вішнєк.

 

 

«Ми хочемо розвивати екологічну архітектоніку стендів»  

(про ярмарок Книжкового Арсеналу) 

– Які країни буде представлено і що взагалі нового на ярмарку?

На ярмарку у нас буде австрійський блок: стенд Австрійського Культурного Форуму і Асоціації книготоргівців Австрії із експозицією мистецьких книг, а також спеціальний гість – Австрійська бібліотека, якій цього року виповнюється 20 років. Бібліотека Гете-Інституту готує експозицію найкрасивіших німецьких книг. Буде багато хороших незалежних російських інтелектуальних видавництв. Наступного року маємо попередню згоду від поляків, чехів і видавців Балтійських країн.

– Чули, що Ви плануєте оновити й самі стенди? Це будуть якісь дизайнерські речі?

Ми хочемо розвивати екологічну архітектоніку, ресайклінг. Частину ярмарку – деякі стенди зі згоди видавців, презентаційні майданчики  збираємося забудувати з дерев’яних палетів. Спершу хотіли так зробити повністю, але виявилося, що, по-перше – палети в Україні не такі дешеві, як ми думали, по-друге, – не всі експоненти відразу до такого готові, хочуть спершу подивитися, як воно буде.

 

–  Чи оплата на участь у виставці для видавництв зросте?

Цього року ціна залишилася та ж сама. Для наступного року я маю декілька нових ідей щодо різних форм участі (одну із них – про спільний магазин для маленьких видавництв я розповідала вище), для них буде різна ціна. Ціна, яка існує сьогодні, ледь покриває лише організаційні витрати Арсеналу, забудову ярмарку. Але ми точно прагнемо не підвищувати ціну, а навпаки, знайти можливість зробити участь для видавництв ще доступнішою.

–  Зараз популярною є теза, що українські видавці не хочуть навчатись. Чому так складається? Як змінити ситуацію?

Думаю, що у багатьох з них ми могли би багато чому навчитися – передусім впертості у доброму значенні і виживанню. Але мені б хотілося жити, а не виживати. Я все ще маю надію, що видавці не «не хочуть», а не можуть, або не знають, де і чому навчатися. Гадаю, поки вони змушені жорстко боротися за існування, витрачати весь свій час на стояння за прилавком, поки головний їхній інтерес – продати побільше нерозпроданих книг оптом у бібліотеки чи тюрми, і поки не прийде молоде покоління видавців-конкурентів, які зможуть показати, що можна робити успішні актуальні видання, доти ситуація не зміниться. Держава має їх підтримати пільгами і програмами популяризації читання, міжнародного обміну, а не грозитися законопроектами, які ще більше загонять у кризу.

 

 

«Модернізуватиму музейну крамничку у Мистецькому Арсеналі»

(про особисте)

–  Ви казали, що це останній Книжковий Арсенал у вашій трудовій книжці? Це остаточне рішення? Чи плануєте продовжувати свою діяльність навколо видавничого ринку?

Не зовсім так. Просто я хочу, щоб наступного року у Книжкового Арсеналу з’явилися нові люди у команді, які відповідали б за різні частини фестивалю, а я би здійснювала загальну координацію і залишила б за собою стратегічний розвиток проекту, пошук партнерів і спонсорів. Але будь-якому фестивалю потрібна свіжа кров, і гадаю, що з часом я комусь передам повноваження. А ще з вересня у мене додаткова роль, яка мені дуже подобається – буду очолювати, модернізувати музейну крамничку у Мистецькому Арсеналі, на це потрібно знайти час. Крім того, я хочу частіше подорожувати і присвячувати більше часу своїй сім’ї.

 

Оксана Хмельовська

Світлини з архіву Книжкового Арсеналу-2011, а також з особистого архіву Олі Жук 

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. Юлія Поліщук
    04.09.2012 в 2:49 pm

    Дякую, цікавий матеріал!

  2. jenny_right
    04.09.2012 в 3:17 pm

    дас іст гут!
    молодець, хмельо

  3. 04.09.2012 в 3:18 pm

    Цікаве інтерв’ю! Вже хочеться потрапити на фестиваль! Особливо в навколокнижкове відділення)

  4. Ю.С.
    05.09.2012 в 2:17 pm

    Чудово, що є такі, люди, які здатні на самому майже ентузіазмі розвивати книжкову справу в Україні і робити це професійно і творчо. Обов’язково прийду на Книжковий Арсенал і не раз!

  5. цікаво
    06.09.2012 в 3:03 am

    молодець Оля

  6. Леонід Леонович
    11.09.2012 в 9:44 am

    Молодець, Ольго!
    А Ви та Оля, чи не та?

  7. Олександр
    29.09.2012 в 11:11 am

    Дуже круто!)
    а ми, наприклад, для дітей та молоді віком від 6 до 16 років проводимо щорічну Художню Премію серед учнів і шкіл “Золотий Пензлик” (penzlyk.org.ua), де 12 переможців отримують окрім подарунків та відзнак також грошові премії від 200 до 400 грн кожен та кожна, а три найактивніші школи проекту – по сучасному комп’ютеру


Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe