Читомо > Фетиш > Час подумати про заснування в Україні музею паперу

Фетиш

Час подумати про заснування в Україні музею паперу

29.01.2015 0 Автор:

Читомо передруковує вартісні матеріали з історії українського книговидання. Цього разу знайомимо вас із науковою розвідкою про старовинні фабрики паперу в Україні Ореста Мацюка, наукового співробітника Центрального державного історичного архіву УРСР в Львові, члена Міжнародного товариства істориків паперу. Варто зауважити, що головний меседж статті не втратив актуальності й досі.

Папір із найдавніших рукописів

Якщо врахувати, що світове виробництво газетного паперу сьогодні становить близько 20 мільйонів тон річно, а надруковані на ньому часописи проникають у найвіддаленіші куточки нашої планети, то стане зрозумілим, який потік інформації завдяки паперові одержує людство, не кажучи вже про величезні тиражі книг, журналів, проспектів, лозунгів і тощо.

Кількість вироблюваного паперу була мірилом культури кожного народу на всіх етапах цивілізації. Звідси маємо подбати, щоб численні пам’ятки історії паперової промисловости України були збережені для прийдешніх поколінь.

Найдавніші з українських паперових рукописів, що дійшли до нас, датуються ХІІІ століттям і містяться за кордоном. Щоправда, ми не знаємо, на якому письмовому матеріялі були написані фоліянти давніх українських книгозбірень. Першу відому на Україні бібліотеку заснував при Софії Київській 1037 року великий князь Ярослав Мудрий. Пізніше в Києві виникають інші бібліотеки.  Найвідоміша серед них бібліотека Печерського монастиря. У зв’язку з тим, що ці книгозбірні не дійшли до нас, важко судити, яку частину письмового матеріялу становив папір.

Сумна доля спіткала також галицькі архіви та бібліотеки. Їх по-варварському знищили татаро-монгольські орди та інші завойовники. В 30-х роках ХІІІ ст. угорці пограбували Галич. А 1349 р. у час нападу на Львів польського короля Казиміра ІІІ були пограбовані та знищені княжі архіви. Тому в українських архівах збереглися лише найстаріші документи, написані на папері з XIV ст.

ukr_knyga

Обкладинка видання

Виробництво паперу

Виробництво власного паперу на Україні почалося в ХІІІ ст. у Галичі, однак документальні матеріяли про українські паперові промисли дійшли до нас лише з початку XVI ст. При вивченні історії паперової промисловости України нам удалося віднайти матеріяли про 200 папірень, які існували на території України починаючи з XVI до початку ХХ ст. Така велика кількість папірень, що існували в минулому на Україні, є свідченням високої культури тогочасного населення, яке проживало на наших землях. Досить навести такий факт: перші українські друкарні вживали для друкування книг переважно вітчизняний папір. Велика кількість його у вигляді стародруків та рукописів зберігається в архівах і бібліотеках. З водяних знаків, нанесених на цей папір, дізнаємося, в якій папірні, тобто, в якій місцевості та коли він був виготовлений. Усі ці водяні знаки (філіграні) є цінними пам’ятниками історії паперової промисловости України.

Незважаючи на численні війни та спустошення, які завдали непоправної шкоди паперовим промислам, незважаючи на повну модернізацію та перебудову паперових фабрик за роки радянської влади, до нас дійшли дуже цінні пам’ятки паперових промислів минулих сторіч. Зокрема, багато пам’яток залишилось на терені Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Житомирської та Вінницької областей. На цій фабриці є унікальні, єдині на Україні діючі жорна-бігуни, на яких розмелювалася деревина для виготовлення паперової маси. Слід зауважити, що ще донедавна на фабриці були й другі такі ж жорна. Та їх, на жаль, демонтували й викинули у двір. Тому від них не залишилося й сліду.

Камені від жорен-бігунків валяються на фабричних і колгоспних дворах у Папірні на Львівщині. Така ж доля спіткала й цікаві пам’ятки історії техніки – кульові котли, в яких розварювали солому для виготовлення паперової маси. У Росоші та Чижівці є ще й на сьогодні такі діючі котли на фабриках. Однак у цій же Росоші один кульовий котел демонтований і незабаром може попасти на металобрухт. Інший такий же котел з подільської фабрики «Совий яр» уже довгі роки служить резервуаром для пального на подвір’ї тракторної бригади села Кульчіївка Кам’янець-Подільського району.

 

Читайте також: Art-recycling, або На паперовому безриб’ї і серветка – папір

Що зберігати?

Необхідно взяти на облік та охороняти як пам’ятки історії, техніки та культури й інші будівлі, у яких в XVIII – XIX століттях діяли папірні. Це стосується передусім деяких сьогоднішніх паперових фабрик, а також різних будівель у місцевостях Козаччина, Підгороднє і Підзамочок на Тернопільщині; Папірня, Полянь, Понінка, Проскурівка й Славута на Хмельниччині; Коломия, Загвіздь, Підлісся на Івано-Франківщині; Зміїв і Рогань на Харківщині; Першотравневе на Рівенщині; Росоша і Сутиски на Вінниччині та багато інших.

В цих коротких нотатках немає змоги перечислити всі пам’ятки, які залишилися сьогодні не тільки у вигляді будинків, машин та різного обладнання, але й численні греблі, рештки фундаментів, дубові палі-сваї і, нарешті, топоніми та мікротопоніми.

На особливу увагу заслуговує діюча досі Чижівська паперова фабрика Новоград-Волинського району на Житомирщині, заснована 1872 року. Більшість машин та обладнання зберігаються на ній віддавна. Серед інших цінність становлять стара папероробна машина, металеві роди, кульовий котел, примітивна сукномийка колодязьного типу та дуже цікавий (єдиний на Україні) конусний вал, який в минулому служив для регулювання швидкости машини, а тепер використовується для інших цілей. Більшість будівель також із часу заснування фабрики.

Ще цікавішою пам’яткою історії паперової промисловости є Проскуровецька фабрика паперу в Ярмолинецькому районі на Поділлі. Ця папірня заснована у XVIII ст., а перші документальні згадки про неї відносяться до 1823 р. Фабрика так зберегла свій давній вигляд, що без великих затрат її можна було б переобладнати на музей паперу, не сповільнюючи при цьому теперішнього виробництва паперу – основи для толі. Тут збереглося майже все старе обладнання ХІХ ст. Стара папероробна машина, єдині на Україні дерев’яні роли (голендри), напівручна примітивна дерев’яна колодязьна сукномийка. Токарний верстат у фабричній майстерні й головне – виробниче приміщення, розташоване в старому напівпідвалі, як це практикувалося в давнину, коли застосовувалася водяна енергія – усе прийшло до нас із ХІХ століття. Не слід забувати, що фабрики постійно модернізуються. На зміну старому обладнанню, яке викидають на металобрухт, монтують нове. Пройде небагато часу, і з цих пам’яток нічого не залишиться. Адже папірники самі зацікавлені в придбанні сучасної досконалої техніки, а музейні експонати, які віджили свій вік, то вже справа ентузіястів.

Наведу лише один факт. Буквально на наших очах загинула одна з найкращих пам’яток історії техніки (паперової промисловости). Була на Львівщині маленька фабрика в с. Папірня біля Жовкви, заснована ще в XVI ст. Всі машини та обладнання цієї фабрики, якщо можна її так назвати, походять із XVIII – XIX ст. Папір і картон виготовляли тут напівручним, майже черпальним способом, висушуючи його в теплу погоду на сонці, а зимою та в сльоту на горищі. Отож, до напису «Паперова фабрика» при в’їзній брамі потрібно було додати лише слово – музей, і ось набридло Жовківському комбінатові, у віданні якого була фабрика, морочитися з цією середньовічною папірнею, і він передав її місцевому колгоспові «Мир» Колгосп у свою чергу мав клопіт з сировиною, та й зрештою навіщо колгоспові паперова фабрика. І фабрику розібрали. Мені вдалося зібрати лише деякі речі.

Така доля в найближчий час може спіткати й ряд інших старих фабрик. Адже бурхливий технічний прогрес, і особливо в паперовій промисловості, змете в найближчі роки або й місяці все те, що на них залишилося від минулого.

Настав час подумати про заснування на Україні музею паперу. Найкраще було б організувати його на базі однієї з діючих старих фабрик, аби наочно простежити шлях розвитку, яким ішло наше паперове виробництво. Поряд із сучасними машинами маємо всі можливості відтворити й ручне черпальне відливання паперу.

Читайте також: У Радомишлі папір виготовляють із кропиви, льону й лушпиння цибулі

Музеї паперу у світі

Сьогодні в Європі існує вже сім музеїв паперу, створених на базі старих середньовічних папірень.

Макети ролів, сіток, а також діюче обладнання можна виготовити на основі численних описів, які збереглися серед архівних документів. Автор цих рядків зібрав велику колекцію ганчірного паперу та деякі речі зі старих папірень, які під час організації музею паперу може йому подарувати. Слово за Українським товариством охорони пам’ятників історії та культури і «Укрпапіртрестом» Міністерства целюлозно-паперової і деревообробної промисловости СРСР. Такий музей не сповільнить робочого процесу фабрики. Навпаки, її асортимент збільшиться ще на декілька сортів ганчірного паперу, який можна буде використовувати на різні подарункові видання, друкування гравюр, поштових листівок та інших рідкісних видань. 

 Передрук із журналу в екзилі «Українська книга: квартальник бібліографії й книгознавства Т-ва українських книголюбів, Т-ва українських бібліотекарів і Бібілографічної комісії НТШ», випуск №2, 1973

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe