Book Art

Вже другий тиждень у центрі Львова на площі Ринок – виставка “Видатні письменники України”, де представлено плакати з класиками з підручників із української літератури. Організатор – клуб ілюстраторів Pictoric, а учасники – члени цього клубу.

До першої серії увійшли: Остап Вишня, Володимир Свідзінський, Марко Вовчок, Леся Українка, Павло Тичина, Микола Куліш, Тарас Шевченко, Григорій Квітка-Основ’яненко, Феофан Прокопович, Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Багряний.

До другої: Микола Трублаїні, Марк Йогансен, Володимир Винниченко, Василь Стефаник, Михайль Семенко, Олександр Олесь, Григорій Сковорода, Олександр Довженко, Микола Гоголь, Всеволод Нестайко, Іван Франко, Микола Хвильовий, Грицько Чубай.

Читомо вирішило поцікавитися в ілюстраторів, що для них означають класики з підручників укрліту.

Тетяна Цюпка, художниця

Для створення плакатів я обрала двох авторів – Тараса Шевченка та Івана Франка. Обидва письменники для мене, як «ключоносці», які мають ключики від скриньок, що зберігаються в кожній людині. Читаючи їхні твори, можна відкрити скриньку, де зберігається те, що потрібно кожній конкретній людині для розуміння власної свободи.

Цікавлять вони мене простими образами і прикладами через які письменники передають свої думки. Саме через це мені цікаво їх ілюструвати.

Анна Хоменко, художниця

Всеволод Нестайко дуже «класний» письменник! Читаєш його «Тореадорів з Васюківки» або про пригоди «Грицька Половинки» і сам до себе регочеш. Так жонглювати різними смішинками не кожен мастак,що й сказати. Окрім того, у письменника є і повчальні і чуйні твори. Для дітей шкільного віку – саме те!

Анна Сарвіра, художниця

Я вибрала тих авторів, які найбільше вразили мене ще в шкільні роки. Окремо би виділила Довженко. Його “Зачарована Десна” для мене є однією з тих книг, з якими порівнюєш всі інші. Дуже подобається, як Довженко описує побут, звичайні повсякденні речі – ти ніби сам опиняєшся там. Та головне, що під час читання в мене не проходило відчуття дежавю – ніби я не читаю книгу, а згадую. Згадую всі ці дитячі думки, страхи, фантазії; той чистий погляд на світ, коли ти дивишся на все довірливо, коли кожен день – це велика пригода і ти тільки починаєш пізнавати життя навколо.

Це післясмак від книги залишається вже довгі роки, і чим більш дорослою я стаю, тим більше його ціную.

Олег Грищенко, художник

Письменники з плакатів досить близькі, Семенко та Хвильовий є моїми давніми партнерами в творчих проектах. Але всі попередні були, якщо так можна сказати, для дорослих, дещо постмодерні. В цьому випадку було цікаво спробувати подивитись на ці особистості простіше, з точки зору молодшого покоління, яке ще кілька років точно таке читати не буде. В той же час потрібно знати, що були такі класні дядьки які мали в своїй голові цікавий світ, різні історії, голосні та приголосні літери, купу цікавого начиння.

Інша річ з Феофаном Прокоповичем, його творчість доволі специфічна для нашого часу, але важлива в культурному аспекті, так і плакат візуально не апелює до його конкретних творів, а відтворює певну епоху. Тут візуальний образ Прокоповича доповнюється цитатами тогочасних українських гравюр, їх можна розглядати автономно, а можна поєднувати у власні вигадані історії.

До речі, це Марко Вовчок у виконанні Ольги Терещенко:

А це Григорій Квітка-Основ’яненко у виконанні Олени Старанчук:

І Грицько Чубай Андрія Лесіва і Романи Романишин:

Анастасія Денисенко, одна з організаторок Pictoric

Проект, з якого почався Pictoric, – виставка сучасної польської та української ілюстрації, яку показували на «Книжковому Арсеналі» в квітні. Окрім виставки, були ще воркшопи і творчі зустрічі з відомими польськими ілюстраторами.

А далі в травні Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького у Львові відзначав ювілей, 25 років, і працівники музею запросили ілюстраторів з Pictoric відобразити сучасний погляд на творчість цього неординарного художника. Це вилилось в серію плакатів, які можна побачити в музеї.

І ця виставка плакатів на площі Ринок у Львові – третя.

Взагалі ми планували привезти частину польсько-української виставки на Дитячий фестиваль у Львові, який мав відбутися в травні. А в рамках проекту «Львів – місто літератури» з’явилася можливість зробити серію плакатів, тому придумали тематично пов’язати їх з дитячим літературним фестивалем.

Ці роботи в плакатному форматі також можна вважати спробою розірвати канон і змінити певний, часто шаблонний образ письменника чи поета, який формується чомусь в шкільні роки. Хоча творчість цих авторів, якщо в неї заглибитися, є цікавою і на часі, вона резонує з художнім мисленням наших ілюстраторів.

Наші художники настільки різнобічні, сміливі й гнучкі в творчості, що з ними стає надзвичайно цікаво розвивати в проектах ідею про те, що українська сучасна ілюстрація здатна вийти за межі вузького кола реципієнтів і стати таким візуальним медіа в суспільстві. І в найближчих проектах це можна буде побачити: готуємо акцію до дня Конституції, а в липні – спільні заходи з фешн-ілюстрації разом із Українським тижнем моди.