uncategorized

У часи гласності й вседозволеності мало яка книжка може змусити читача засоромитись. Ера табуйованих тем, слів, словосполук, ілюстрацій давно позаду. І в піар-службах видавництв бозна-коли вихопили: чим більше крові, зброї, бандитів, еротики на обкладинці й під нею – тим активніше купуватимуть книжку. Проте ні. Є один сегмент літератури, що змушує пекти раків, і, що цікаво, здебільшого дорослих читачів, – це дитячі книжки про тілесне кохання. Не дивно, що про їхнє існування знає не кожен бібліоман (принаймні в Україні), і не кожен видавець погодиться ризикувати своєю репутацією з їхнім публічним виходом у світ. Без сумніву, далеко не всякі батьки посміють покласти таку книжечку під ялинку своєму чаду з метою просвітництва.

Слово психологам

Доступність для дитини інформації про тілесне кохання через журнали, газети, телебачення, кіно й особливо через Інтернет давно непокоїть батьків. Є вікові обмеження в театрах-кіно, телебачення захищає відверту порнографію маленьким червоним квадратиком у кутику екрана, розроблені спеціальні програми, що блокують доступ до певних телевізійних каналів чи окремих сайтів, існує купа можливостей запаролити канал ХХХ та сайт схожої тематики. Невже наївні дорослі сподіваються захистити підростаюче покоління від глобалізації, інформатизації, диджиталізації такими смішними методами й контролювати розповсюдження мільярдів мільярдів мільярдів гігабайт? Велика частка повідомлень про це, які курсують у нашому інформаційному просторі й для яких немає моральних обмежень, особливо в інтернеті, може травмувати психіку дитини.

За словами психологів, бажання задовольнити інформаційну потребу щодо тілесного кохання може виникнути у дитини навіть у 3 роки. Якщо ж дитина починає цікавитись інтимними подробицями вже у підлітковому віці –  це нормально, адже це означає, що вона розвивається. Батьки самі мають відчувати потребу подання інформації, корисної для дітей у періоди 3–5, 6–8, 9–10 років і, звичайно, для підлітків. А відповідати на дитячі запитання треба у будь-якому разі. Інакше малюк знайде відповіді сам, а вони не завжди підуть йому на користь. Зараз 60 % українських дітей дізнаються про це від однолітків, а не від батьків чи фахівців, так свідчать дослідження.

Отож, усе має індивідуальний характер. Бувають батьки, вчителі, які не можуть спілкуватися з дитиною на цю тему, бувають діти, які воліють самі здобувати інформацію або ж уникають її. Тому з усіх можливих варіантів часто саме книжка була б ідеальним початком для дитини у вивченні естетики й культури стосунків між дорослими чоловіком і жінкою.

/

Видавнича ретроспектива

У країнах Заходу, де, як звикли думати, рівень розбещеності набагато вищий, літератури такого штибу вдосталь, у школі для підлітків 13-ти років роздають брошурки, без прикрас і зайвих метафор про кохання у дорослому житті. Навіть «Камасутра» видається на їхньому тлі цнотливою. В Америці  допустили появу книжки «Партнер татка» Майкла Уіллхойта про сім’ю гомосексуалістів.

.

.

Вона була розрахована для дітей 6-10 років. І хоч у свій час була найбільш забороненою книжкою країни, і її вимагали вилучити не тільки з продажів, а й з бібліотек, проте бібліотеки заступились, мовляв, в Америці вільний доступ до всякої інформації. За словами самого автора, він ні в якому разі не пропагує нетрадиційність в коханні – просто розповідає, як може бути у житті.

З одного боку, читач буде ознайомлений із аспектами тілесного кохання, це допоможе йому зорієнтуватись у життєвих ситуаціях, вберегтись від небажаних наслідків. З іншого, це може закріпити у дитині нормативність, потрібність, адже знання – не завжди корисне.

У радянські часи книжок такої тематики не існувало не тільки для дітей, а й для дорослих, тому ми можемо стверджувати про відсутність культури цієї видавничої продукції. Потреба у них була гострою, але про неї зазвичай не говорили. Вже пізніше для статевого виховання чоловіків і жінок поширено було пропонувати невеликі за обсягом книжки, як-от «Поговорімо відверто» (питання статевого дозрівання) І. Юнда, Ю. Скрипкіна, Е. Мар’ясеса від видавництва «Знання» 1985 року. Такі брошурки здебільшого містили інформацію медичного характеру, а саме: анатомо-фізіологічні характеристики статі, загальні відмінності в анатомії, аномалії, періоди статевого дозрівання, гігієна, хвороби. Лиш один вимучений редакторськими правками розділ «Естетика й фізіологія статевої близькості», у якому більше уваги приділяється не естетиці, а елементарним навичкам стосунків.

Крім подібного, у книгарнях траплялися видання «Про це (для хлопців)», «Про це (для дівчат)», проте в популярній на той час літературі «Для вас, дівчата», «Книга для хлопців» тощо соромливої теми уникали. Якщо для юнаків і юнок подібна література усе ж була в наявності, то для дітей – ні. Лише 1989 року в СРСР з’являється, очевидно, перша книжка такої тематики – «Откуда беруться дети», що вийшла за підтримки Радянського Фонду Милосердя і Здоров’я. Її читацька аудиторія – це діти віком 7-11 років. Через відсутність подібної літератури вона швидко стала бестселером, а за збігом обставин 1989 рік побив рекорди за народжуваністю дітей.

.

/

Після розпаду СРСР за тематикою найпопулярнішою була пригодницька, науково-популярна, історична, еротична література, що була раніше заборонена; на ура продавались бойовики, вестерни, усілякі моторошні романи. У той час виходять у світ дитячі видання, як-от «Откуда я взялся на свет?» 1991 року – у Малому підприємстві «МЕТЕКС» Білоруської екологічної спілки за мотивами іноземної книжки П. Мейля “Where did I come from?”. У присвяті автори пишуть: «Тобі і всім дітям, у яких батьки дуже сором’язливі, щоб розказати правду».

.

/

/

Переклад  книжки «Як я з’явився на світ?» українською у 90-ті роки спричинив справжню дискусію, що була з усіх боків розігріта ЗМІ, і навіть часткову цензуру на неї. Громадськість засуджувала це видання й у більшості випадків намагалась вберегти маленьких читачів від такого чтива.

За роки незалежності в Україні такої тематики вийшли книжка «Про це», а також однойменна брошура у львівських видавництвах. Ці видання не відзначалися оригінальністю основної інформаційної частини, а також естетикою зображального матеріалу. «Надто відверті», незграбні картинки могли відлякати не тільки дітей, а й дорослих. У 90-ті роки на українському книжковому ринку можна було знайти російський переклад книжки «Детям о сексе» В. Дарвілла й К. Пауелла, аудиторія якої – діти від 10 років.

/

.

.

/

/

Картинки у виданні – надмірно розкуті. Виникають цілком зрозумілі питання до тексту, адже дітям пропонується дізнатись не тільки про статеву близькість, а й про нетрадиційну орієнтацію, нетрадиційні способи задоволення, ерогенні зони. Зважаючи на пришвидшений у порівнянні з іншими часами розвиток дітей, можливо, така інформація не зашкодить їхньому сприйняттю, а навпаки, книжка зможе заслужити довіру сучасної дитини, яка, безумовно, оцінить відвертість.

Проте батькам потрібно зважитись на пораду почитати цю літературу, виходячи з розуміння власної дитини, її світосприйняття, загальної ерудиції. Можливо, деякі сторінки спочатку було б слушно відірвати й дарувати на дні народження зі словами: «Синку, тобі вже 18, настав час вклеїти останні сторінки у пам’ятну книжку». Звісно, жартую.

/

Момент істини

/

На книжкових секонд-гендах, завезених в Україну з іноземним шматтям, часто-густо можна було натрапити на дитячі книжечки про це – для най-найменшеньких і для підлітків. Про те, як купувались вони, статистика не велася. Але на запитання до кількох продавчинь про подібний крам, вони ствердно кивають головами, мовляв, було й таке добро, та вже купили.

І лише минулого року після відносного затишшя у видавництві «Країна мрій» вийшла книжка «Відверта розмова про це», що є адаптацією популярної іспанської книжки.

.

.

Про це видання почули, на нього звернули увагу. Сама книжка розрахована на дітей 6-9 років, а вийшла тиражем – 5 тисяч примірників. Головні герої – Марія і Сергійко – знайомляться із поняттями статі й сексуальності, будови статевих органів, статевої зрілості. Звісно, не обійшлось без змалювання стосунків між жінкою і чоловіком, почуття дружби, кохання, розлуки та розлучення, сексуального потягу, спільного життя чоловіка й дружини, вагітності. Один розділ присвячений сексуальному насиллю, про що мовчати ніяк не можна.

Окрім основної частини, книжка містить ще й інформаційні тексти, виділені на білому тлі, що включають основну інформацію про сексуальне та емоційне виховання, а також нотатки, що містять основні положення, необхідні дитині під час процесу навчання. Між оповіданнями та інформаційними текстами є сполучна ланка: герої читають книжку про сексуальне та емоційне виховання. Тобто йдеться про «книгу в книзі».

Також видання має розділ «На закінчення», що підсумовує увесь інформаційний матеріал. Особливо корисним є розділ «Поради для батьків і вихователів», у якому йдеться про способи прочитання книги, а саме: читати лише інформаційні тексти, читати лише оповідання, читати за порядком. А також цілком аргументовано автори доводять потрібність емоційного, сексуального, естетичного виховання. Ілюстрації у книжці – добрі, дитячі, цікаві, і це не повинно відштовхнути дитину від читання. Проте переклад – з безліччю мовних помилок.

Усі названі дитячі видання про це, як бачимо, прийшли до нас із закордону. Тому в них все-таки не вловлюються українські традиції тілесної близькості – ні тобі закоханого козака й дівчини біля криниченьки, ні українських іграшок і забавок, ні цілого пласту повір’їв під час вагітності,  народження, весілля, і жодного тобі слова про вінчання батьків і колисанок біля колиски. А гарно продумана й сконструйована редактором книжка про це, з текстами українського письменника й малюнками талановитого художника – була б дуже доречна й потрібна сучасній дитині.

Звісно, таку просвітницьку нішу з питань сексуальності займає сучукрліт. Якщо наркоми освіти у радянському союзі суворо наказували молодим письменникам залишатися в межах художнього смаку й уникати сцен у кущах, то з початком 90-х українська література нарешті відігралася. Але порадити маленькому чаду почитати кілька оповідань Юрія Покальчука чи романів Олеся Ульяненка, Лювові Клименко тощо-тощо-тощо – однозначно буде зайвим.

/

Популярні книжки про дитячі комплекси

Крім сексуального виховання, у країнах Заходу останнім часом дуже борються проти дитячих комплексів. Психологи давно з’ясували, скільки сил, енергії дитинці потрібно, аби почати нормально ходити, вибачте, на горщик, якого психологічного дискомфорту вона зазнає у цей час. Саме тому світовими бестселерами стало видання «Про кротика, який хотів дізнатися, хто йому наробив на голову», перекладене на більше, ніж 50 мов світу. Головний герой дитячої книжки – кротик, якому не пощастило, і він шукає винуватця, чи то пак власника купки, звіряючи з купками різних звірят.

.

.

/

/

Аналогічна за сюжетом «Велика пісь-пісь книга», що теж присвячена вивченню пікантної проблемки.

/

/

/

/

.

/

Збочення/

Переглядаючи зображення цих немовлят (із явними відхиленнями у психіці, з різною довжиною кінцівок або з дурацьким виразом обличчя), про тілесне кохання думаєш менше, ніж про бездарність художника. А як маленькому читачу?

/

/

/

‘

/

Особливу книжку про це пропонують фотограф Уілл МакБрайд і психолог Хельга Флайшхауер. Ми відійдемо від її коментування умисне.

В Україні поле для видання дитячих книжок подібного змісту, справді, не оране. Але тому редактору чи видавцю, який візьметься за плуг першим, потрібно добре попрацювати: подбати про вікові межі, пристойні малюнки, цікаві тексти. Звісно, без консультацій із психологами, вчителями й батьками не обійтись. Адже лише спільна й здружена праця автора, художника й редактора – зможе дати справді хорошу, якісну і рідну книжку, яку читатимуть. В іншому випадку – дорослі знову пектимуть раків.