uncategorized

Іздрик. ABOUT. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014

Як і попередню «Ю», нову збірку Юрія Іздрика «ABOUT» можна вільно вважати матеріалізацією «Мертвого щоденника» в ЖЖ або ж пабліків в соціальній мережі. Все те саме: поезії, зображення, характер, меседжі… Та завдяки паперовому варіанту вірші можна не лише відчути на дотик і смак, а й поділитися ними з ближнім своїм.Ідея втілення блогу в книзі не є новою. Тут принагідно згадати досвід Бориса Акуніна, який досить успішно видає свій ЖЖ «Любов до історії», створюючи тим самим цінний (арт)ефакт. І ось таке повернення щоденника від мережевого простору до простору предметного, книжного створює таку собі подорож діаріуша від точки «Он-лайн» до точки «Книга».

Назва «ABOUT» – може трактуватися зовсім по-різному, залежно від настрою читача. З одного боку – це поезія ПРО, яка відображає концентрат яскравого враження, емоції, почуття. Тяглість окремого періоду прослідковується динамічними поетичними рефлексіями. Вони створюються мозаїчністю, пронизуються поетикою кохання, пошуку, розмови і увінчуються революційними ритмами.

Відтак це збірка «про життя», «про вічну розмову з богом», «про вічну втрату і повернення». Та з іншого боку, «ABOUT» – виразник гри, яку можна вловити в збірці. Гра словом, звуками, образами, простором… – це вимагає позбавлення якоїсь лінійності і традиційності. Це OUTвід AB, це спроба втечі від традиціоналізму бачення і сприйняття речей.

карнавал самозванців –
нудна домінанта стабільності
біг по ободу обруча
петлі пекельних кіл
я зійшов із дистанції
якось отак мимовільно
повернувши ліворуч
упавши в їдкий чистокіл

«ABOUT» – історія про вічне повернення і продовження. За рахунок гри сенсів, інтерпретацій, інтертекстів складається враження прискіпливого пошуку слів, світу, себе в світі, світу в собі. Ліричний герой часто нейтралізується, розсипається, розчинюється, зникає і позбувається звичної буттєвої форми:

я розсипаюсь на сто сюжетів
я намагаюсь бути невидимим

***
розчиняюсь в тобі і стає медовою кава
розчинаюсь в тобі і міцнішим робиться чай

Такі рефлексії маркують відхід від сталості речей. Тут ніщо не має остаточного імені чи остаточної форми. Іздрик легко грається в пластичність, він перевертає вірш, населяє сторінки живими істотами, дереконструює себе, світ, міфи. Тут образи можуть абсолютно вільно кочувати зі сторінки на сторінку, як от, наприклад, мотив усіченої голови, що перекочується від початку і до кінця збірки, й створює алюзії на Булгакова, біблійний міф тощо.

і котяться голови зрубані всує
немов колобки від села до села.

Ще одна з примітних ознак «ABOUTу» – шалене відчуття ритму майже в кожній з поезій. Хоча Іздрик й стверджує, що поезія – це не барабан, але при прочитанні/слуханні виникають асоціації з його звуком. І схопивши ритм вірша в метро, автобусі, трамваї, на сходах житлового будинку – вловлюєш ритм навколишній, і все починаєзливатися в одній пружній хвилі.

Левову частку світової павутини складають саме щоденники. Відповідно до вимог часу блоги, звузились до розміру «мікро» і трансформувались у форму 140 Twitter-символів, а згодом і в Instagram. Ведення щоденників в онлайніповноцінно розкрило взаємозв’язок спостерігача і демонстратора, в якому перший отримує задоволення від пізнавання чужого життя, а другий охоче висвітлює хвилюючі моменти своєї біографії. Відтак щоденник стає предметом життєвого вуаєризму і ексгібіціонізму.

Це поезія щоденна, поезія, можливо, на щодень. Вона ритмічна, вона перебирає і добирає слова, вона колише і заплющує читачу очі. Це поезія музики, поезія слухання, поезія для качу, поезія публіки. Її не хочеться читати, її хочеться слухати у виконанні самого автора, який відчуває всі примхи свого ритмового слова. Іздрик знає, яким тоном треба читати той чи інший рядок, знає, як дивитися на слова крізь окуляри, знає, як дивитись на світ крізь слова.

залишатися бути і легко і дивно і страшно
залишатися бути хоч ніяк і нікуди йти
залишатися бути – це мало би бути прекрасно
мабуть так воно й є
поки десь залишаєшся ти

«ABOUT» можна сприймати по-різному: як щоденник, як любовну лірику, як іронічні замальовки або ж як збірку творів до DRUMТИАТРУ. Нове поетичне зібрання можна оспівати дифірамбами або ж звинуватити автора у графоманії або самолюбуванні. Той факт, що від презентації «Ю» і до «ABOUT» пройшло не менше року може говорити про плідний творчий вибух або ж підкреслити необов’язковість текстів – все залежить від кута зору.

Подібна множинність інтерпретацій може зробити з цієї речі конструктор, який кожен підлаштує до і для себе. Збірку, яка складається зі 175-ти віршів, можна читати сторінка за сторінкою, фрагментарно або ж зовсім не читати, а лише вглядатися у зображення чи буквенний каркас. Довільність читання зумовлене й довільністю структури: збірка умовно ділиться на «розділи», кожен із яких вміщує у собі понад 20 віршів, які разом із фотоматеріалами Олександра Населенка складають буквенно-графічний колаж, такий собі новітній стиль «Четверга». Зображення хоч і не супроводжують кожну поезію, але дуже тонко підкреслюють динамізм віршового настрою.

Цю збірку однозначно не хочеться випускати з рук, її хочеться оселити в себе в сумці і дати почитати друзям чи коханому. Вона приємно виглядає, приємно пахне і приємно звучить. «ABOUT» – це щоденник, це про нас, про нього, про неї і про щось ще, що можливо вловити лише тоді, коли повертаєшся і слухаєш. Але хто ця жінка на авантитутулі?

• Читачам «Мертвого щоденника»;
• Відвідувачам DRUMТИАТРУ;
• Любителям приємних на запах і на дотик книжок;
• Візуалам/аудіалам;
• Тим, хто в пошуку.

• Традиціоналістам;
• Сеператистам;
• Грицю Семенчику;
• Тим, хто вже все знайшов і осягнув.

Читайте також: Іздрик про Тараса Прохаська