Читомо > uncategorized > Українська повстанська армія та Армія Крайова. Протистояння в західній Україні (1939-1945 рр.)

uncategorized

Українська повстанська армія та Армія Крайова. Протистояння в західній Україні (1939-1945 рр.)

20.09.2009 6 Автор:

Ілюшин І. Українська повстанська армія та Армія Крайова. Протистояння в західній Україні (1939-1945 рр.) – К.: ВД “Києво-Могилянська академія”, 2009. – 400 с. – ISBN: 978-966-518-465-2.

Історик та науковець Ігор Ілюшин вирішив не чекати, поки повмирають усі, для кого ця проблема є не лише історією, але і науковою дилемою, і вирушити на пошуки істини до архівів. Не один рік провівши у боротьбі за клапті документальної інформації, він нарешті виносить результати своєї роботи на студентські дискусії Києво-Могилянської академії та на суд кращих кіл українських інтелектуалів.

Аби уявлення більшості не обмежувалось стереотпами геройства / бандитизму, а питання протистояння УПА та АК більше не сяяло білою плямою на сторінках історії, Ігор Ілюшин звертається до документів 70-річної давності.

Мова йтиме про непрості відносини двох держав-сусідів – України та Польщі, антинімецьку та анирадянську боротьу на західноукраїнських землях, а також – про націоналізм у всіх його проявах. У книзі також варто пошукати відповіді на «контрольні [в голову] запитання» штибу Чи можна констатувати факт організації українськими повстанцями геноциду польського населення? Чому Польща однією з перших визнала українську незалежність? Як психологія “захисника обложеної фортеці” вплинула на формування історії України? Та інші – визначите їх самі.

Ця історія не сконструйована за принципами літературного постмодернізму, відсторонюється вона і від емоційних історичних версій діаспори. Яскраві факти-документи розкривають період Другої світової війни як роки найбільшого ідейно-націнального піднесення і, водночас, найбільшої його кризи – кожна, навіть побіжно згадана подія, варта цілого сюжету. Щоправда, тільки невтомний читач відтворить для себе хоча б частину подій, адже Ілюшин – не белетрист.

В оформленні книги також використані архівні матеріали – документи та ілюстрації-карикатури воєнних років. Тут вони супроводжують розділи історії Ілюшина. Виконана у дусі архівного документу й обкладинка – її ви впізнаєте, точно.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. Юрій Наумко
    02.10.2009 в 5:59 pm

    Чи є якась інформація – де придбати?

  2. Юрій Наумко
    02.10.2009 в 6:03 pm

    Дуже хочу ознайомитися. Автори старшого покоління схильні писати про УПА слізливо-нудні історії в стилі – “багатобуков, але головне не забути відмежуватися від всього шо є “недемократично”… ”

    Цікаво, чи наступне покоління скопіює стиль, чи є надія на більш реалістичне бачення?

  3. Андрій
    03.10.2009 в 8:41 am

    Якщо мова йде про воєнні роки і дії — там більш-менш ясно. Наростання ворожнечі, провокації і з боку німців і СРСР. Ескалація ненависті. Гірші часи, які розбираються поляками як бандитизм — це кінець війни і повоєнні роки, коли раптом постало питання “вирівнювання кордонів” і виселення людей з рідних домівок. Про це ніхто не пише. КОли вже не тільки АК, а регулярне військо польське, міліція займалися мародерством, грабунком, насиллям… Це все поляки замовчують, натомість продовжують нагнітати історії про бандитизм. Хоча… цікаво було б почитати Ілюшина…. Як він “замиряє” сторони. ПРичому замирення потрібне. Але ж обопільне. Тільки тоді треба визнати за УПА боротьбу за свої землі, а це для поляків нереально.

  4. Юрій Наумко
    04.10.2009 в 11:35 pm

    А чи потрібне? Примирення – це компроміс. Намагання нав’язати компроміс – це добрий ґрунт для зворотньої реакції.

    Правда в кожного своя – так було, є і буде.

    Достатньо домовитися не піднімати тему, встановити чіткі рамки що можна і що ні – і тема сама розсмокчеться, “за строком давності”.

  5. Андрій
    19.10.2009 в 12:05 pm

    Загалом я б погодився, якби не було отого “але” 🙂 У нинішньому випадку примирення все виглядає так – у Польщі є свобода нав’язувати думку, що УПА — то бандитизм (і про інше домовитися неможливо). У мене у Польщі живе брат, батько якого був в УПА, мама була українкою, але син його абсолютний поляк і вимушений думати, що батько його був бадитом. Коли я слухаю у польщі оповіді, що таке УПА, то я мушу то слухати, але коли я там кажу щось своє про УПА, то мені кажуть “шшшшш! має бути мир!” Тобто я маю (як і мій брат) залишитися із почуттям провини і комплексу неповноцінності, бо мій дядько був, на думку поляків, бандитом. Не землю свою відстоював, а різав і гвалтував. Ну… правда Ілюшина я поки що так і не роздобув :)) так що кажу навмання. Мені було б цікаво почитати і розповісти про неї.

  6. Юрій Наумко
    29.11.2009 в 12:09 pm

    Ну і де – “але”?

    Польща нав’язує думку (свому населенню) що УПА – бандити, а АК – герої.

    Галичина нав’язує думку (свому населенню) що АК- бандити, а УПА – герої.

    Паритет.

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe