Читомо > Видане > Перший український поет, що постраждав за «порнографію»

Видане

Перший український поет, що постраждав за «порнографію»

27.05.2014 0 Автор:

Поліщук, Валер’ян. ВИБРАНІ ТВОРИ / Упор. О. Омельчук. Серія «Розстріляне відродження», К.: Смолоскип, 2014, 680 с.

Тексти цього плідного й екстравагантного автора дуже рідко перевидавалися, хоча в двадцяті роки його ім’я гриміло на цілу країну. А нинішня «смолоскипівська» книжка – переконаний – стане для кожного читача свідченням, наскільки ще мало ми насправді знаємо Розстріляне відродження.

Поліщук народився на нинішній Рівненщині. В часи революції та Визвольних змагань пережив усілякі пригоди – участь у пропаганді армії УНР, арешти і втечі… Уже поетом-початківцем він любив, щоб і йому, й навколишнім не було нудно: «Зиму 1920–1921 року я ходив, як динаміст і гроніст, у рябому жіночому капелюхові (біле з чорним), до якого сам пришив спереду бузкового язика, чим викликав подив на вулицях».

Тож і не дивно, що трохи пізніше він захопився авангардом, його епатажним угаром та експериментальною естетикою. Йти до вже відомих футуристів на чолі з Михайлем Семенком було для Валер’яна Поліщука нецікавим. Він вирішив очолити власний напрямок. Називав його по-різному: динамізм, спіралізм, конструктивний динамізм, зрештою, вже тепер про його авангардні екзерсиси спокійно можна говорити як про конструктивізм (хай і не супер-послідовний). Позитивний пафос, наполегливе розгортання інколи одного-єдиного образу, захоплення науковими й технічними моментами, формальна стрункість, жанрова «всеядність», концентрована увага до метафори…

«Студень життя первозданно-новий
Викристалізовує форми доцільні.
Шукає кристалів своєї породи,
Щоб перейти з них на зоряну грань,
Там,—
Де жінка божественним тілом блискає,
Втілена форма найвищих хотінь.
Тіло тремтяче, живе і могутнє,
Труйне диханням млосних ароматів —
Найвища ступінь розвою матерій —
Надмірну красу являє собою.
Жінка поглянула, повна любови,
Сочним кристалом щирого всесвіту,
В дивних опуклостях груді тугої,
Стегон співучих, в очей поволоці
Втілила лінії круглі й покаті,
Що здавна блукали в півкулях актиній —
Первісних кристалах живої природи»

(«Кристал живого»).

valeran_polishchuk

Петроград, 1917 р. На звороті картки напис: «На спомин про Петроград і  роботу грузчиком»

 

Хоч не цурався й майже футуристичного стьобу, по-своєму близького й нашій бурхливій добі:

«Наступаєш на білі латані пантофлі (хоч і зима)
пристойній дамі
І глузливо кидаєш:
— «Нічого — тепер революція!» —
Неначе виправдуєш сам себе,
Що не зумів розминуться»
(«Сучасне Місто»).

Створивши власний напрямок, Валер’ян Поліщук став ніби конкурентом беззаперечного лідера футуристів Михайля Семенка. Створив власне літературне угрупування «Авангард» і однойменний журнал, що його можна трактувати як «відповідь» на Семенкову «Нову Ґенерацію».

valeran_polishchuk44

Обкладинка книжки В. Поліщука «Літературний авангард» (1926)

Харизматичний, екстравагантний, гарний – Поліщук, звичайно ж, не міг не мати іміджу ловеласа. Скажімо, про нього розповідали, що він жив одразу з двома сестрами Конухес. Одна з яких стала його дружиною та народила від нього дитину. Поліщук не тільки не заперечував цих чуток, а ще й підживлював їх відповідними віршами про те, що, мовляв, двох любити «сили є».

Еротична тема взагалі була важлива для цього поета. Так, у «Вибраних творах» ви зможете прочитати поему «Онан». А в журналі «Авангард» Поліщук то друкував гасла на кшталт «Хай живе прилюдний поцілунок в голу грудь!», то анонсував, що з культовим художником і дизайнером Василем Єрміловим працює над конструкцією спеціального ліжка для кохання.

«Мене ж моя долоня біла,
Розкрившись, більше вабить,
Аніж дівоче лоно.
Так само здригатиметься тіло,
Мов у хвилини смерті ноги комаря,
Коли моя правиця, немов жона, мені віддасться,
І потече із фалоса мій сік,
Білясто-мутний і гарячий,
І на свіжі пелюстки фіалки упаде,
Заллє синяві очі і жовтий пил замісить, —
І пригорщі, дивись, он підставляє
Зелений лист широкий лопуха,
Щоб підхопить святу для нього вогкість…»
(«Онан»).

valeran_polishchuk55

 

Обкладинка збірки В. Поліщука «Радіо в житах» (1923) роботи В. Єрмілова

Сьогодні в цьому немає нічого особливого. А тоді – Поліщук реально шокував. Тож і не дивно, що коли 1934 року його арештували, серед різноманітних традиційних абсурдних НКВДшних обвинувачень у тероризмі і т.п. було й обвинувачення в порнографії. Яке він, до речі, визнав, відкинувши майже всі інші. Поліщук, треба сказати, був не лише, наскільки я знаю, першим українським поетом, що постраждав за «порнографію» – він ще й був одним з небагатьох, хто не зламався, не підписав узятих зі стелі «провин» і не потягнув за собою нікого з колег. Любитель дуркувати, веселитися, емоційний життєлюб, енергійна і плідна творча людина (встигав на лише писати цілу купу дорослих і дитячих віршів, статтей, прози, перекладати, а й готувати їжу, гуляти з цілою бригадою дітей, спілкуватися з сусіднім циганським табором) – на останньому рубежі він виявився серед наймужніших і найстійкіших. Валер’яна Поліщука відправили на Соловки, а 1937 року – розстріляли в Сандормоху.

Але не треба думати, що Поліщук звертався лише до авангардних експериментів у формі та всіляких солодійництв у змісті. Ні, він ще й писав цілком собі традиційні зворушливі, дитинні романтичні вірші. Із тих, що про них кажуть: «у них щось є».

«Вільний я посеред поля,
Наче птах.
Полуденники і бджоли
Угорі між сонцем і житами
Монотонний спів провадять
На одній струні…
Ось волошка дивиться благанно.
— Хочеш, квітонько, до мене ти на груди?
—    Я до Сонця хочу… А до тебе — ні!..» («Літнє»).

У «Вибраних творах» є вірші Поліщука різних типів і стилів. Правда, «математичну більшість» площі «смолоскипівської» книжки займають не вони, а різноманітні статті. Я не зовсім розумію, чому упорядниця книжки, Олеся Омельчук, вирішила саме так, але врешті-решт вони також пізнавальні. Якісь із них Валер’ян Поліщук писав як обґрунтування своїх полгядів на теорію літератури. Якісь – у процесі божевільної самогубчої «літературної дискусії» двадцятих років.

Ще тут є прижиттєві рецензії на більш, ніж численні книжки Поліщука, просто статті про його творчість. Біографія поета, зведена упорядницею, та її ж передмова «Асиметрія і плоть у художньому світі Валер’яна Поліщука». І – фотоматеріали та біографія.




  • тим, хто досі переконаний, що Розстріляне відродження в поезії – це тільки Сосюра, Тичина і неокласики;
  • тим, хто переконаний, що з авангарду в нас був тільки Семенко;
  • любителям поезії ХХ століття;
  • студентам-фіологам;
  • аспірантам і викладачам літератури;
  • старшокласникам;
  • поетам;
  • любителям досліджувати еротизм, а не лише від нього збуджуватися 🙂

 

  • людям без почуття гумору;
  • прихильникам чистого і безкомпромісного авангарду;
  • прихильникам «шістдесятників»;
  • любителям читати вірші при знайомстві з протилежною статтю.
Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

code

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe