Фетиш

200-річчя Тараса Григоровича запам’ятається не тільки публікацією багатьох книжок з його творчістю і про його творчість, 500 кв. м. потрета Кобзаря на житловому будинку у Харкові й двома альтернативними молодіжними фестивалями, як Ше.фест і Шевченкові вуса, а й виходом нового шрифта Kobzar KS.

Kobzar KS розробили на основі почерку Тараса Григоровича троє відомих зубрів сучасного українського шрифтового дизайну – Лук’ян Турецький, Дмитро Растворцев і Генадій Заречнюк, про яких ми неодноразово писали. Зрештою, аби не підтримка Київстару, такого громіздкого проекту годі було чекати найближчим часом.

Основою для створення шрифту стало факсимільне видання рукописної збірки творів «Три літа», що зберігається в архівах інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Дизайнери оцифрували збірку – фактично рукописні тексти були наново «написані» у векторному графічному редакторі.

Наразі шрифт адаптуваний до латиниці та має підтримку коло 100 мов, має власні цифри, знаки пунктуації. Із зрозумілих причин поет не писав поезії англійською чи німецькою мовами, тому велику кількість знаків довелося придумати, щоб шрифт був повноцінний і функціональний.

Також  автори подбали про можливі невдалі накладання виносних елементів літер. Для певних комбінацій були розроблені свої знаки.

До речі, у письмі Шевченка можна помітити характерні видовжені штрихи в окремих літерах на кінці слів, ці форми теж були включені до шрифту. А деякі цікаві подробиці творення у ролику:

Читомо поспілкувалося з шрифтовими дизайнерами про Kobzar KS і нові тенденції у шрифтах.

Дмитро Растворцев:

Про концепцію

Наскільки я знаю, спочатку проект мав бути масштабнішим – більше шрифтів,  більше шрифтарів. Але зовнішні обставини підкорегували початковий задум, і було вирішено зробити Шевченківський. У цьому ж році святкуємо його ювілей, так що, типу, концептуально.

Найважчим, мабуть, було найти раду трьом головам/шести рукам)). Крім того, потрібно було придумати латинку, бо у нас були у доступі тільки кириличні рукописи Тараса Григоровича.

Про незгаслий інтерес

Опція, яку стало можливо використати з розвитком і доступністю технологій – це оцифрування, зокрема й почерків видатних людей, необов’язково письменників. Леонардо да Вінчі, Вінсент ваг Гог, Клод Моне, Зиґмунд Фройд, Гарсіа Лорка, Джейн Остін, Олександр Пушкін, Микола Гоголь (перелік далеко не повний) – є у вигляді шрифтів.

Тобто це не мода, а, скоріше, незгаслий інтерес до їх особистостей, творчості. Переосмислення, цитування, друге дихання, recycle.

Про використання

У принципі, шрифт можна використовувати будь-де. Для імітації рукотворності, душевності, інтимності послання.

Зустрічав у Facebook репліки на кшталт «Kobzar KS – is a new Comic Sans», або «щас им заебут на постерах и водке». В сенсі, що з-за доступності шрифт будуть використовувати й по ділу, й недоцільно, набиваючи глядачу оскому. Але ж популярність – це не завжди погано. І якщо почерк Шевченка замінить Комік Санса  – можна тільки порадуватись, не найгірша альтернатива).

Найперша картинка зі шрифтом Kobzar KS, на яку я натрапив, – був тупуватий офісний гумор.

Ну і ок, – думаю собі, – не так все й погано, хай шрифт працює. У нього тепер своє життя, без оглядки на авторів.

Також, як це не очевидно, можна рекомендувати для цитування Тараса Григоровича.

От, наприклад, на теперішній сотні гривень уривок вірша набрано шрифтом Corrida,  німецького дизайнера середини ХХ-го століття – шрифтом, що не зовсім відповідає руці чи часу Шевченка, без належності до України, з сумнівною художньою цінністю (кирилічна частина, яка була домальована пізніше – не найліпший взірець майстерності).

От, якщо будуть змінювати дизайн купюри – можна вже використати, наприклад,  Kobzar KS).

Про недоступні рукописи

Якщо буде потреба оцифрувати почерк ще когось – так, можемо. Але ж для цього потрібен доступ до рукописів. Наразі це не завжди легко. Якось я цифрував почерк Булгакова, так насилу – правдами і неправдами – нашкребли хоть шось, з чим можна працювати.

Про свіжак

Про всі мені важко сказати – я ж не знаю усе про всіх. Але був на сьогорічній Рутенії – там було представлено багато цікавих і яскравих проекти з українським колоритом. Зараз підйом національної свідомості, це відчувається і у мистецьких творах. Запам’ятались на фестивалі Пластовий шрифт Андрія Шевченка, Бойчук Лізи Дядіної-Сонячної, Вернигора Богдана Гдаля, UA-Brand Кирила Ткачова. Ще у цьому році вийшов Kalyna  Лук’яна Турецького та Олександри Олександрової.

Про Нарбута

Зараз працюю над кількома шрифтами. Один з них – Narbutorum. Уже майже століття Георгій Нарбут надихає графіків і шрифтарів своєю мистецькою спадщиною. Я – не виняток).

Шрифти на основі написів Нарбута робилися і раніше. Але часто вони спрощені, компромісні між оригінальними написами і сучасними графемами.

Я ж намагався максимально зберегти усі родзинки і тонкі нюанси. Наприклад, зараз в Narbutorum’і  шість варіантів букви «У» )).

Геннадій Заречнюк:

Про ступінь компромісу

З одного боку, результат мав якнайбільше нагадувати почерк Тараса нашого Григоровича, з іншого, він мав задовольняти певні усталені вимоги жанру «шрифт, що імітує рукопис», також бути зрозумілим читачеві, вихованому на прописах на 100 і більше років пізніших від шевченківської епохи. Тому результат є втричі компромісним: цілком же природно що в кожного з авторів був свій погляд на ступінь компромісу.

До речі, за задумом компанії Київстар, проект мав виконуватися усіма українськими шрифтовиками без винятків, але так з різних причин не склалося, в проекті лишилися «особливо стійкі».

Про плани майбутнє

Ніколи не можна передбачити, хто, де й коли використає той чи інший шрифт (пасує він контексту чи ні). «Кобзар» – не виняток. Звісно, хотілося б оживити ще почерки видатних українців. Але важливо, щоб були соціальний запит і спонсор, бо така робота далеко не проста і вимагає досить багато зусиль.

Лук’ян Турецький:

Про оптимальну команду

Ідея проекту належить Геннадію Заречнюку і Геннадію Корнєву, менеджеру компанії Київстар. Рік тому вони зустрілися на Форумі видавців у Львові, і там відбулося зародження проекту. А цього року ми вже презентували шрифт на тому ж таки Форумі, певний символізм.

В зв’язку з подіями в країні все розтягнулося в часі. Такі проекти, на нашу думку, краще робити творчою командою, щоб під різними ракурсами подивитися на завдання. Адже це – не просто творче бачення одного дизайнера, в деякій мірі навіть невелике дослідження і велика відповідальність. Ми троє з Геннадієм Заречнюком і Дмитром Растворцевим дуже різні за характером і темпераментом, це по-різному впливало на процес, але я переконаний, що саме баланс і виведення якогось спільного знаменника в таких проектах веде до успіху. Одній людині було б робити занадто складно, а більшою командою вже б було неможливо.

Про високе й низьке

За той короткий час, який шрифт доступний для завантаження, інтернет же продемонстрував,що його можна використовувати в найрізноманітніших  несподіваних цілях. Ним можуть бути набрані цитат Шевченка, а можуть рекламні гасла. Можна написати слова Доля, Батьківщина, Пророк, і з таким же успіхом слова Масло, Сметана, Хот-Дог.

Про Івана Франка як наступника

Мені вже надійшла пропозиція розроблення шрифта на основі почерку Івана Франка, але це поки що на рівні попередніх обговорень. Звичайно, це цікава тема для розроблення, у нас багато класиків, які писали від руки, є над чим працювати. На Заході це – поширена тема оцифровувати почерки історичних постатей. Подібні проекти важко зробити лише на ентузіазмі.

Це робота не на один тиждень і навіть не на один місяць. Тому нам дуже пощастило, що компанія Київстар виявила зацікавленість у такому проекті. У наш час це – швидше, виняток серед комерційних структур.

Про нові шрифтові українські новинки

З задоволенням використовую Bandera Text Cyrillic від Андрія Шевченка, особливо приємно, що є два безкоштовних накреслення. Кирило Ткачов нас потішив Lugatype, цей шрифт, до речі, теж безкоштовний. Недавно я випустив шрифт Kalyna – така собі інтерпретація на тему шрифтової творчості Георгія Нарбута. Потреба у створенні повноцінних шрифтів на основі Нарбута назріло давно.

Заречнюк свого часу зробив багато шрифтів з його літер, всі вони обмежувалися літерами українського алфавіту, але це не завадило їм стати народними бестселерами. Творчість Нарбута –  це тема, яку потрібно розвивати і там є над чим працювати. Думаю, шрифт Kalyna знайде свою нішу, хоча у нас все ще мало людей готові платити гроші за шрифти. А без цього складно розраховувати на велике різноманіття.

Про поступ галузі

Хороші українські шрифти є і їх все більше. Але з сумом можу сказати, що нових дизайнерів все ще мало, але потроху нас прибуває.

Я  помітив, що розвивається інтерес до типографії серед графічних дизайнерів. З однієї сторони, типографія в дизайнерів – це те, що має бути «вбудоване за замовчуванням». Але це не завжди так. Мені подобається мода на летерінг серед українських дизайнерів, тут суттєво доклали зусиль сестри Лопухіни, Кирило Ткачов. Їх майстер-класи не проходять дарма. Якби Лопухіни і Олексій Чекаль почали розробляти каліграфічні шрифти, ми б усі від цього тільки виграли, наразі чомусь цього не відбувається.

Не так давно відбувся фестиваль Рутенія. Я, на жаль, не зміг його відвідати. Попри війну і різні негаразди, дизайнерське життя триває. Як і все інше в нашій країні розвивається не завдяки, а всупереч.

Власне, сам шрифт можете завантажити тут, як і дізнатися більше про історію його творення.  Та найголовніше – можете відправили лист від самого Шевченка своїм друзям. Що ми, власне, й зробили.

Як повідомлялось, в інтернеті можна безкоштовно скачати понад 300 кириличних шрифтів.