Фетиш

Люди не можуть оволодіти навичками читання з різних причин: через вади зору і моторики (коли, до прикладу, людина не може гортати сторінки), внаслідок розумової відсталості та емоційних порушень, з огляду на культурне чи економічне неблагополуччя. Водночас існують і менш очевидні перешкоди, наприклад, пов’язані з особливостями структури й роботи головного мозку. Йдеться про розлади навчання (learning disabilities) – неврологічні порушення, які впливають на здатність мозку сприймати, запам’ятовувати, відтворювати нову інформацію, реагувати на неї. Найважливішим при цьому є те, що людина може мати середній або вище середнього інтелект, не мати проблем із сенсорними системами, однак все одно стикатися із труднощами під час читання.

У Західній Європі, США проблемі розладів читання приділяють багато уваги, чого не скажеш про Україну. Тому в нашому огляді ми послуговуватимемося передовсім світовим досвідом висвітлення проблеми.

Серед розладів навчання виокремлюють проблеми, пов’язані з мовою (language-based learning disabilities). До таких проблем належить, наприклад, дислексія – сукупність симптомів, пов’язаних із труднощами оволодіння мовними навичками, передовсім читанням. Водночас люди з дислексією мають проблеми і з іншими навичками, як-от письмо й вимова.

Причини

Нині відомо, що мозок людей із дислексією «влаштований» дещо інакше. У 2003 році доктор Саллі Шейвіц (Sally Shaywitz) із Єльського університету (США) здійснила визначне дослідження з використанням магнітно-резонансної томографії. Знімки МРТ показали, що дорослі дислексики мають знижену активність у зоні мозку, що відповідає за читання, та підвищену – в зоні, відповідальній за увагу й розпізнавання звуків. Тому недивно, що дислексики більше втомлюються після роботи, адже їхній мозок буквально працює напруженіше. При цьому дислексики більше покладаються на праву півкулю мозку, що пов’язана з такими видами діяльності, як інтуїція, креативність, мистецтво. Ліва ж півкуля відповідає якраз за читання й мову.

Ще одне дослідження, яке Саллі Шейвіц провадила разом зі своїм чоловіком Беннеттом, було покликане довести, що дислексики мають інтелект вище середнього. «Ми звикли вважати, що оскільки людина є розумною, значить вона буде хорошим читачем. Дислексія спростовує цю думку», – пояснює доктор Шейвіц і додає: – «У типових читачів IQ і читацький хист динамічно пов’язані. Коли зростає один показник, так само росте й інший. Однак ми виявили, що у дислексиків IQ та читання не впливають одне на одного».

Поширеність

Випадки дислексії трапляються серед людей різного етнічного походження й соціально-економічного статусу. Вважається, що від 5 до 10 % населення світу є дислексиками, хоча ця цифра може сягати й 17 %. Визначити точну кількість складно через те, що у декого могли не діагностувати цей розлад, також дехто може не розкривати свого діагнозу. У навчальному ролику з TED Ed згадується, що кожен п’ятий у світі має розлади з читанням.

.

Не всі дислексики потребують спеціального навчання, просто вони мусять долати низку труднощів, які виникають у процесі навчання і завдяки чіткій і систематичній допомозі з читанням і письмом переважно досягають успіхів.

Дислексія може бути успадкованою, тож батьки-дислексики, швидше за все, матимуть дітей із дислексією.

Прояви

Дислексики мають проблеми не з розумінням мови, а з її використанням. Дислексія вражає людей по-різному. І тут йдеться не лише про те, з якими навичками (читання, письма, говоріння) виникають труднощі, а й те, якою мірою вони проявляються. На ранніх етапах читання й письма у деяких дітей виникають незначні утруднення. Але згодом вони можуть мати проблеми зі складнішими мовними навичками, як-от граматика, розуміння прочитаного й написання творів.

Загалом труднощі у людей, що мають дислексію, можуть виникати з тим, щоб:

• Навчитися говорити
• Засвоїти відповідність звуків і літер
• Упорядкувати усне й письмове мовлення
• Запам’ятати цифровий матеріал
• Читати з відповідною для віку швидкістю й розуміти прочитане
• Орієнтуватися в правописі
• Вивчати іноземну мову
• Правильно виконувати математичні дії.
• Проблеми з перерахованими процесами не обов’язково свідчать про наявність розладу, але якщо труднощі виникають упродовж тривалого часу, то є сенс звернутися до фахівця.

Стосовно труднощів, які виникають із передачею звуків на письмі (spelling), помилково вважати, що причиною цьому є те, що дислексик візуально погано запам’ятовує відповідність між літерами й звуками. Останні дослідження показують, що зорова пам’ять відіграє незначну роль в освоєнні цього процесу. Є багато людей, які добре запам’ятовують зображення, кольорові схеми, елементи дизайну, мапи, особливості ландшафту тощо, але мають труднощі з письмом. Справа в тому, що різновид зорової пам’яті, потрібної для письма, близько «під’єднаний» до тих зв’язків головного мозку, які відповідають за інтерпретацію мови.

Проблеми із запам’ятовуванням літер у слові виникають тому, що людям складно помітити, запам’ятати й відтворити особливості мови, яку ці літери представляють. Найчастіше у таких дислексиків розлади пов’язані зі здібностями аналізувати і запам’ятовувати окремі звуки (фонеми) у словах, склади, значущі частини слова (морфеми).

Через дислексію труднощі бувають і з усним мовленням, навіть якщо вдома та в школі з дитиною активно займалися. Найчастіше виникають проблеми з тим, щоб чітко висловлюватися. Так людям складно вживати потрібну лексику й структурувати свої думки під час розмови. Труднощі можуть бути і з тим, аби повністю розуміти те, що говорять інші. І причина тут не в слухових вадах, а в труднощах із інтерпретацією усної інформації. При чому цей процес ускладнюється, якщо виникає потреба «обробити» більш абстрактні думки або вислови, вжиті в переносному значенні, як-от прислів’я чи жарти.

Подолання

Ліків чи лікувальних заходів проти дислексії не передбачено, оскільки це не хвороба. За належної допомоги з боку фахівців, вчителів, батьків майже всі люди з дислексією оволодівають повноцінними навичками читання й письма. Найважливіший фактор, який впливає на боротьбу з дислексією, – часовий. Тож, що раніше розлад буде виявлено, то більше шансів на те, що людина успішно навчиться читати й писати.

Під час роботи з дітьми-дислексиками результативними є мультисенсорні підходи до опанування навичок читання і письма. Так Келлі Вінн (Kelly Winn), вихователька початкової школи у Белмонт (Массачусетс), пропонує дітлахам писати літери на піску, складати їх з іграшкових паличок. Вона також вчить своїх вихованців граматиці, вдаючися до мнемонічних рим. Ось приклад таких римованих куплетів:

I spell ‘IS’ I-S, I-S.
It doesn’t have a Z.
I spell ‘IS’ I-S, I-S.
There’s no fooling me.

Інша вчителька, Кайл Редфорд (Kyle Redford) із Сан-Францичко заохочує своїх учнів малювати картинки розігрувати сценки, які б передавали значення слів. Домашні завдання від Кайл також мають альтернативний формат. Так школярам після прочитання твору пропонується замість написання есе зробити якийсь арт-проект, приміром, змонтувати відео.

Як уже йшлося на початку, проблемі дислексії на Заході приділяють значно більше уваги, порівняно з Україною. Так, у США існують спеціальні дослідницькі інститути, як-от National Center for Learning Disabilities, The Yale Center for Dyslexia & Creativity serves, National Institute of Neurological Disorders and Stroke, American Speech-Language-Hearing Association. У Британії діє The British Dyslexia Association. Функціонує також Міжнародний центр дислексії (The International Dyslexia Association) зі штаб-квартирою знову ж таки у США (Балтимор). На сайтах цих інституцій представлена інформація для батків, вчителів, батьків; тут також можна пройти тест на визначення того, чи маєте ви дислексію. Знайти поради щодо розладів читання можна і на сайті суспільного мовника США – PBS і на спеціальному порталі, присвяченому дитячому читанню – Reading Rockets.

Новітні технології також активно застосовуються у процесі усунення розладів читання. Так у школах США використовують різне програмне забезпечення для проведення занять із учнями-дислексиками. Серед таких програм Kurzweil та Lexia reading.

Відомі дислексики

Звісно, навички письма й читання є ключовими у повсякденному житті. Однак дислексики можуть знайти свою «сродну працю»  серед тих сфер діяльності, для яких саме мовленнєві навички не є провідними. Наприклад, дизайн, образотворче мистецтво, музика, архітектура, інженерія, спорт тощо. І що цікаво, саме до цих видів діяльності чимало дислексиків якраз і мають схильності. Ба більше – інколи досягають неабияких успіхів.

Так дислексиками були Леонардо да Вінчі, Людвіг ван Бетховен, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Вінстон Черчилль, Томас Едісон, Альберт Ейнштейн, Джон Леннон, Пабло Пікассо, Волт Дісней, Стів Джобс, Річард Бренсон, Стівен Спілберґ. І серед видатних письменників теж є ті, хто мав розлади здібностей до читання – Ганс Крістіан Андерсен, Льюїс Керролл, Френс Скот Фіцджеральд, Річард Форд.

До прикладу, Річард Бренсон, відомий британський мільярдер, засновник корпорації Virgin Group під час виступу на Forum One в Києві у квітні цього року розповів, що закінчив школу в 15 років, у той час навіть слова такого, як «дислексія» не знали. «Дислексія навчила мене делегувати. У бізнесі не все потрібно робити все самим. Дислексія допомогла мені спростити месседжи, які я адресую людям», – зазначив він.

Джерела: pbs.org,readingrockets.org, asha.org, scholastic.com, eida.org