Читомо > другорядні, верх > Між пальцями трьома таїться Перо моє, немов рушниця

другорядні, верх

Між пальцями трьома таїться Перо моє, немов рушниця

11.09.2009 9 Автор:

comics3… шугали бабки, пурхали метелики,
Але найліпшим був густий і теплий слиз
Жаб’ячої ікри, що набухала, могли гусла
Сама вода під бережком, у затінку.
Тут щовесни, бувало, наберу
Я повен слоїк цяточок драглистих,
Щоб прикрасити підвіконня вдома,
Полиці в школі – й вичекати, поки
Полопаються вже товстенькі цяти
І погулувків прудкохвостих випустять. Міс Волс
Розкаже нам, чому самець в них зветься
Жаба-бик та як він квака, як самиця
Дрібусіньких яєчок сотні мече
Чи то ікру. Ті жабки скрекотухи
Допомагали нам передбачили
Погоду, бо до сонця жовкли, а на дощ –
Буріли.
Та якось-то в день спекотний,
Коли поля там роздухмянились перепічками
Коров’ячими – жаби й жабичі сердиті
Заполонили всю загату, й від нечуваного
Хрипкого скреготу – як дам я драла
Крізь живоплоти! А повітря аж гуло
Від басовитого концерту. Жаби
Порозсідалися, пузаті, скрізь по дерну,
Пороздували шиї парусами.
Котрі скакали – їхні плюх та плюсь
Звучали непристойними погрозами;
Котрі сиділи, мов гранати з бруду,
Й тупими головками пукали. Мене
Замлоїло.крутнувсь та як чкурну!
Великі слизу королі, я знав, зібрались
Там, щоб помститись. Знав: як тільки
Я руку в воду – так ікра і схопить.

                            (Смерть натураліста)

comics2

 

Мертва лава,
Схололі зорі,
Вугіль та діамант
Чи раптові народини
Метеорів –
Надто прості
Без того чару,
Що має не всяка пам’ятка скам’яніла:
На шкільній поличці
Кольорова вівсянка.

                                               («Памятка») 


А закінчуємо тим,
Що одне одного коливаємо
Поміж вуст
Земляного укріплення.
Поки милуюсь бруківкою її
Кісточок,
Турнікетами її ліктів,
Валами її брів
І довгою хвірткою ключиці,
Я починаю ходити
По Андріановім валу
Її плеча, мріючи,
Про Дівочий замок.

                    («Кістяні мрії»)


Я лежала, чекаючи,
Між дерном і валом,
Між вересом, що вгорі,
Й склисто-зубастим каменем.
Моє тіло було азбука Брайля
Для впливів повзучих:
Сонце вранці мацало мою голову
Й хололо ввечері на пальцях ніг

                        («Королева болота»)

comics5

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Знайшов лопату для торфу,
Хтось заховав у папороті,
Лежала собі, обросла
Поколіннями трав.

                     («Спорідненість»)

 

Мої руки – туга вода.
Ти моя відчутна, піддатлива
Видра памяті
У плесі хвилини.

                                     («Видра»)

comics1

Ми бігли по тунельному кориту,
Ти – спереду, в розмаянім плащі,
А я – мов бог той, що спішив схопити
Ще поки ти не обернулась в комиші
Чи в білу квітку з обідком червоним

                                              («Підземка»)


Сукня в бруді,
Маленькі груди,
Обскубана, ряба
Голова.
Ґвалтована всіма
Вяками,
Геть не та сама,
Проста, мов яма.
Народ от-от
Поворот
Відчує
Всує
Щирість взує
Опале крило
Брело,
Через море пливло.
Ніхто не виніс невинність.


«Нелегко іноді позбутися думки, що історія навчає людей не краще, ніж худобу різниця, та, що Таціт мав слушність і мир є просто спустошенням, яке лишається по рішучих операціях безжальної влади».
Позаісторичні, достатеві, завислі поміж архаїкою і сучасністю, ми були такі чутливі і вразливі, як ота питтєва вода, що стояла у відрі у нашій посудомийні: щоразу, коли від потягу, котрий гуркотів мимо, трусилася земля, поверхня тієї води бралася дрібнесенькими концентричними брижами, без будь-якого хлюпотіння. «Вірити в презію» Нобелівська лекція, 1995

«Вода у торф’яному болоті, та й всяка вода взагалі, є чимось таким, що Шеймас Гіні повязує з жіночим началом, із галльським, католицьким, із творчим елементом власної природи» (презентаційна промова п. Естена Сєстранда, члена Шведської академії).

Нобеля ірландець Шеймас Гіні отримав у 1995 році «За літературу ліричної краси і етичної глибини, що відкриває нам дива буднів і етичне минуле». Вже у першій збірці «Смерть натураліста»(1966) проглядаються мотиви смерті й землі, які стали наскрізними акцентами у всій поетичній творчості. З дитинства призвичаєний до фізичної праці, адже народився у сім’ї фермерів, багато років працював викладачем у коледжі, книжковим журналістом на радіохвилях.

Після літературного визнання – читає лекції студентам Гарвардського та Оксфордського університетів. Світові Шеймас відомий насамперед як автор так званих «болотних віршів» про насилля над людською особистістю. На «заболочену поезію» Гіні надихнули власні знахідки на археологічних розкопкам торф’яних боліт Ірландії.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. Женька
    11.10.2009 в 6:50 pm

    Неймовірно! А хто ілюстрував?

  2. Іра
    31.10.2009 в 10:32 pm

    кльові малюнки,Оксанко!!!

  3. Машуня :)
    06.11.2009 в 11:08 pm

    І я! і я! підтримую ілюстрації 🙂

  4. irkopupirko
    06.11.2009 в 11:25 pm

    до речі, нам можна допомогти ілюструвати наступні тексти –
    на черзі аудіопоезія Антонича
    а а а і ще, може, ви хочете запропонувати текст для ілюстрування.
    То такий варіант теж вітається)
    прозовий чи поетичний – не має значення

  5. Оксана Хмельовська
    09.11.2009 в 7:58 pm

    Дівчьонкі, малюнкі еті не такі кльові, як їх би намалювали справжні художники.
    Агов, художники, ілюстратори й прочія де ви?

  6. Ramon
    12.01.2010 в 1:08 pm

    Тут ми! Давай замовлення, буде відповідь!

  7. Jivga
    05.02.2010 в 9:14 pm

    Оксана, ти – справжня і ти – художник! Принаймні ілюструвати у тебе виходить прекрасно.

  8. jane right
    10.03.2010 в 10:55 pm

    +1!
    дуже гарні малюнки, я таких не зроблю))

  9. Ramon
    11.03.2010 в 5:32 pm

    Просто малюнки інших не вішають:-)

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

code

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe