Book Art

Ім’я музиканта і художника Романа Єненка, на жаль, сьогодні маловідоме навіть в культурному полі України. Щоб оживити пам’ять про творчу спадщину, письменниця Дзвінка Матіяш та мистецтвознавиця Діана Клочко розповіли про його ілюстрації на обкладинках книг.

Дзвінка Матіяш:

Відчуття, що книжка має бути не лише текстом, а й певним художнім образом прийшло до мене завдяки навчанню у Польщі, де я вперше познайомилась і захопилась поезією отця Яна Твардовського. Його книга «Гербарій» (перекладена українською у видавництві «Грані-Т» – Читомо) є певним інтеграційним проектом, бо крім віршів та інформації про різноманітні рослини, містить їх зображення і дитячі малюнки. В той час (2006 рік – Читомо) в Україні нічого схожого у книжковому оформленні не було.

В той же момент я зрозуміла, що книга – це потужний інструмент, і тому велике значення має його образ. Мені дуже імпонує творчість художника, фольклориста та автентичного співака гурту «Древо» Романа Єненка. На жаль, він трагічно загинув, так і не отримавши визнання аудиторії в Україні, яка б сприймала його творчість, натомість у Польщі було проведено десятки виставок з його картинами.

Щоб оживити пам’ять про картини Романа та його цікавий художній досвід я вирішила використовувати його картини для обкладинок своїх книг. Зокрема, для обкладинки першої книги «Реквієм для листопаду» я взяла фрагмент з картини «Мама-Цариця».

В обкладинці «Роману про Батьківщину» використала картину з бузьком. На створення ж дитячої книжки «Казки П’ятинки» мене надихнув образ П’ятинки на картині Романа – тобто святої Параскеви, як її називають на рівненському Поліссі. На перший погляд П’ятинка є простим образом, та насправді водночас – дуже складним, за яким тягнуться довгі міфологічні нитки.

В орнаментах Романа Єненка легко відшукати східні традиції, але разом з тим стиль його картин легко ідентифікується саме як український. Художник завжди використовував не більше трьох кольорів: теракотовий, блакитний та золотий. Часто на своїх картинах у волосся жінок він вписував певні рядки з власних віршів чи пісень, інспірованих народними піснями.

Закладений у картинах пратекст, гармонія знаків та сакральність символіки дають відчуття зв’язку з українською традицією і водночас актуальності цього мистецтва. Саме тому для мене використання картин Романа Єненка на обкладинках книг – це повернення його мистецтва в широкий культурний контекст України.

Діана Клочко:

Спершу ці картини не сприймались мною як такі, що можуть наповнити обкладинку, адже здавались надто примітивними та наївними, не здатними тримати читача в напрузі. Тому я як видавець пішла на цей експеримент з внутрішньою пересторогою, погодившись використати ці картини лише як пам’ять про художника. Проте, як виявилось, тоді, у 2006 році, коли всі обкладинки були дуже насичені, ця простота та спокій виявились перевагою. І ця книга, як тиха вода, розійшлась між своїми читачами.

Варто також зауважити, що Роман Єненко був каліграфом та мав ідеальне відчуття пропорції –дуже органічно розставляв крапки між літерами та розміщував літери по відношенню одна до одної. Використовуючи традиції із слов’янських рукописів йому водночас вдалось не наслідувати їх, а створити власну графічну систему знаків та іконічних образів.

Всі твори художника – дуже гармонійні, а тому можуть використовуватись і як монументальне мистецтво, зокрема існувати у велетенських масштабах: наприклад у хаотичному муральному екстазі сучасного Києва його картини виглядали б дуже органічно на стінах будинків.