Новини

Той, хто звернув увагу на анонс «Читомо», міг перевірити, як 6 липня у кав’ярні «Антресоль» пройшла презентація книг Таїс Золотківської «ФарФор» та «МарМур». Кількість людей перебільшила кількість місць для сидіння у перші ж 15 хвилин презентації – яка, до речі, почалася вчасно, що буває рідко.

Переважно жіноча компанія розташувалася по всій площині кав’ярні і з цікавістю спостерігала за молодою харківською письменницею, якій належать книжки, що вже давно віртуально спокушають любителів казок і листівок. Як сказала сама Таїс, продано й розіслано в незліченну кількість міст України та закордоння вже понад 1000 книжок – і замовлення продовжують надходити.

Сама по собі книжка – це набір листівок із ілюстраціями та невеличкими оповіданнями. Авторка найбільше хотіла, щоб сторінки були відривні, хоча за виконання цієї умови доводилося поборотися з видавцем.

Мінусів у виданні не дуже багато, і всі вони стосуються, скоріш, технічного боку справи. Крім кількох помилок, які проскочили у книжці, листівки – найголовніша окраса – не зроблені з твердого і цупкого паперу, як це буває зазвичай. Таким чином, вони більше схожі на м’які сторінки книжки; і в більшості так і не піднімається рука відірвати їх.

Таїс:

«Все почалося з того, що я захопилася посткросінгом. Десь прочитала про це і позаздрила, що люди обмінюються листівками. І подумала – «От як здорово!» Мені дуже подобаються різні ілюстрації, от я і вирішила це об’єднати. Так виникла ідея цих книг.

Листівки дуже важливі, це як останній подих цієї реальності. Мені щотижня приходять по 4-5 листівок з різних країн, і завдяки цьому я усвідомлюю, що існує інший світ.  Про назви книг. «Фарфор» – (від англ. Far і For) це «далеко» і «для», а «Мармур» – це просто гарне слово. Плюс багато читачів з Росії, і це як прихована реклама української мови …

Також зіграло значення самих слів як матеріалів. Я можу, звичайно, говорити гарними метафорами, але що вони сполучаються з книгами, це точно. Мені приємно писати казки. Для тих, хто може читати раслаблено, і не напружуватися. Я не можу писати про погане, в мене не виходить. Хочеться зібрати, що є хорошого, і зробити що-небудь ще краще».

У перервах між відповідями на запитання відвідувачів та читанням невеличких творів письменниці лунала музика від інді-гурту «deliKate» – ще однієї харківської цікавинки, представленої цього разу вокалісткою Катею Офліян та клавішником Миколою Нехаєнком.

Текст і фото Евгенії Перуцької
З Таїс спілкувалася Ксеня Кисіль