Новини

З 2 по 23 лютого у Львівській національній галереї мистецтв триває виставка «Кактус – Стефанику» із серії проектів-посвят великим діячам культури і мистецтва. У серії вже були зреалізовані «Кактус – Шевченку», «Кактус – Стусу», «Кактус – Шульцу», «Кактус – Бойчуку», «Кактус – Антоничу», а також експозиції, присвячені М. Драгану, П. Жолтовському та А. Шептицькому.

Цього разу вийшло дотепно: Василь Стефаник з подвір’я бібліотеки свого імені через вулицю, теж названу на його честь, споглядає присвячену йому виставку в галереї мистецтв. Вона ж навпроти.

Експозиція сформована з робіт тринадцяти абсолютно різних за віком, світоглядом і творчими проявами художників, кожен із яких апелював до творчої спадщини автора чи його біографії, або ж намагався викристалізувати якусь ідею чи образ, що асоціюється із Стефаником у сучасників.

..

;;

Ініціатори виставки наголошують, що для них важливим насамперед є подолання стереотипів у розумінні Стефаникової творчості. Характерною для всіх робіт є спроба вийти за межі трактування автора як майстра сільської тематики. У творчості Василя Стефаника «Кактус» в першу чергу зосереджується на міжлюдських відносинах, індивідуальних переживаннях, на цінностях українського народу, які не визначаються лише становою приналежністю. «Радію з того, що учасники об’єднання вкотре взяли до рук книги Стефаника, детально попрацювали із його творчим доробком, біографією. Проробили колосальну дослідницьку роботу, аби виставка мала відповідне підґрунтя. Як наслідок, Стефаник відкрився не лише як хрестоматійна постать із шкільних підручників, а як передвісник європейського експресіонізму та екзистенціалізму», – зазначає Лев Скоп, художник і засновник ТО «Кактус».

;;

jj

Під впливом виставлених робіт темне, іноді гнітюче враження від атмосфери Стефаникових творів цілком руйнується. Постає нове обличчя автора як майстра поетичної прози, яка може бути цікавою, яку можна адекватно сприймати і через сотню років, від якої варто навіть кайфувати. Художниця Тетяна Думан вважає, що такі виставки-посвяти дають можливість віднайти втрачені зв’язки з культурними діячами: «Якщо у школі вивчають одну страшну новелу Стефаника, то до неї потім ніхто не хоче повертатися. Разом з тим, у творчості Стефаника є багато романтичних чудових речей».

;;

Одні полотна нагадують потемнілі від часу ікони, інші своїми яскравими живими кольорами радше скидаються на дитячі малюнки. М’які, плавні силуети контрастують із виразними, рваними лініями, класичні твори живопису — із новаторськими вставками предметів у картини.

Однак «Кактус – Стефанику» – це жодним чином не добірка ілюстрацій за мотивами текстів Стефаника, а творче переосмислення: із використанням техніки плаката, несподіваних колажів, інсталяцій у полотно.

Василина Думан, культуролог, громадський діяч вважає: «Колаж для мене – це можливість візуалізувати ідею. Концепцію, що, на мою думку, наслідував, коли свідомо, а коли й інтуїтивно, Василь Стефаник. Без претензій на мистецьку майстерність чи досконалість подачі, я намагалась апелювати до відомої мені інформації та зашифровувати її у колажах. Маючи доступ до зашифрованого, своєрідний ключ, глядач зможе просто розуміти у колажах усі приховані сенси».

Учасники ТО «Кактус» залишилися задоволеними, адже їхній проект в черговий раз змусив замислитися над уже звичними, трохи призабутими постатями, струсити з них нашарування радянської критики. Виставка спонукає перечитати Василя Стефаника –  тепер уже новими очима.

«Ми разом, нас багато і нас не подолати», Полотно, темпера, 2010 р. Тетяна Думан:

ll

kk

Василь Скрикуляк, триптих «Відчай», oлія, полотно, 2010 р.:

..

mm

kk

Галя Листвак