Почесний гість Ерленд Лу (Норвегія) провів власний авторський вечір у рамках 18-го Міжнародного книжкового «Форуму видавців у Львові». Модератор заходу – Ірена Карпа.
Нарешті гості Форуму дочекались зустрічі із норвезьким гостем Ерлендом Лу. Вечір умовно складався із двох частин: читання вголос письменником своїх творів норвезькою та перекладом українською і відповідей на запитання модераторки та аудиторії.
Більшість читачів стверджують, що твори Лу мають терапевтичний ефект та пов’язують це із колишньою роботою автора у психіатричній лікарні. Але Лу каже, що вкладав у свої твори трохи інший зміст, хоча тут може бути й частка правди. «Я ніколи не перебував у стані депресії. Скоріше, я схильний до меланхолії. Тому, на жаль, практичних порад я вам дати не можу», – каже він. – Єдине, що можу порадити, – це побільше гуляти, спілкуватись, дивитись правильні фільми і читати правильні книги та мислити позитивніше». Також Лу їздить велосипедом за майже будь-якої погоди і вважає це надзвичайно корисним.
Зачепили і діяльність письменника на ниві кіномистецтва. За його словами, він закінчував школу телемистецтва та вчився писати сценарії, однак він не може похизуватися теоретичними знаннями, оскільки його завжди цікавила практика. Лу мав і свою хвилину екранної слави, знявши фільм «Північ».
Щодо творчих «пунктиків» Ерленда Лу, то він вважає, що текст не має буди перенасиченим знаками оклику. «Норвезька література використовує їх забагато. Просто крапка – це завжди кращий варіант. Якщо речення написане як треба, то воно має свій власний голос, свою інтонацію, і знак оклику тут зовсім не потрібний». На питання, що ближче – казка про Вінні Пуха чи про мумі-тролів, Лу вибрав Пуха і з теплотою розповідав про норвезького перекладача, який додавав до казки свій особистий стиль, який йому дуже імпонує. Його улюблений письменник – Кнут Гамсун. Одним із авторів, що надихав Лу до письменницької діяльності, був Річард Бройтігам, американський письменник із покоління бітників, творчість якого просякнута свободолюбними настроями. Норвежець не заперечує й контроверсійних та дещо брутальних стилів письменства, якщо вони справді геніальні.
Крім цього, він нагадав, що вже не відповідає на особисті питання в мережі, окрім спеціальних запрошень, адже набридає щодня відповідати у письмовому вигляді на одні й ті самі питання про себе. «Є багато випадків, коли зі мною намагаються поспілкуватись школярі для своїх проектів, і їм, напевне, все одно, чи я дам відповідь, чи я скажу «ні», бо їм важливо просто мати з’язок зі мною», – каже письменник.
Відповідаючи на питання про ізольованість головного героя «Доплера», письменник сказав, що під час його написання не усамітнювався у глухих територіях,бо його приємно обтяжують батьківські обов’язки (стверджує, що навіть власноруч пече хліб). Лу захоплено розповідав про Тронхейм, місто, де він провів юнацькі роки. «Але я не такий мізантроп, як Доплер», – додає він і жартує: «Та, може, воно і було б добре, якби певні люди жили далеко у лісі».
Отакий був скромний Почесний гість із Норвегії Ерленд Лу.
Письменник сказав, що вибрав саме Україну серед інших країн, куди його запрошували, бо його завжди цікавили екзотичні подорожі: «Я очікував побачити щось пострадянське, з агітаційними плакатами та назвами, я уявляв землю, що вирощує пшеницю та інше, що росте із землі».
Лу каже, що він завжди переживає те, що відчувають герої його творів. Історія зароджується десь у його голові, тоді він збирає деталі, інформацію, і сюжет поволі набуває чітких обрисів. Наприклад, він поїхав на три тижні з братом до Тихого Океану, щоб відтворити стан людини поза зовнішнім світом,цивілізацією та соціумом. А прототипом персонажу «Органіста» був справжній норвезький органіст Г.Амундсен, який розповів Лу по-справжньому божевільну історію. Найважчим було дослідити життя 18-ти річної дівчини, оскільки зазвичай персонажі Лу – чоловіки : «Я знав, що все одно мій голос не вдасться замаскувати. Але, якщо читачі цього очікують, то є сенс почати писати. І я писав». Однак він ніколи сам не читав своїх дитячих творів власним дітям. «Коли одного разу в школі мій син познайомився з моїми творами, він був приголомшений. Я ж вважаю, що якщо моїм дітям це потрібно, вони прочитають самі, я ж їм читати не буду», – каже письменник.
Таким був скромний та водночас щирий письменник із далекої Норвегії, автор дорослої та дитячої прози зі світовою славою, Почесний гість Форуму видавців Ерленд Лу.
Буяло Анастасія
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook